Decision № 136929421, 28.05.2026, Pereiaslav City and District Court of Kyiv Oblast (until 25.04.2025 - Pereiaslav-Khmelnytskyi City and District Court of Kyiv Oblast)

Справа № 373/2952/25

Провадження № 2/373/246/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Хасанової В.В., розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі директора Романенка М.Е. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102606735 від 05.08.2021 у розмірі 80030,00 грн, а також судового збору в сумі 2422,40 гривень та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102606735, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 20000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором.

Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування коштів, тоді як відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти в строк, передбачений договором та відповідно до Графіку сплати кредитних коштів, що є Додатком № 1 до кредитного договору.

29.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір відступлення права вимоги № 12Т, за яким ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в томі числі за кредитним договором № 102606735 від 05.08.2021 до боржника ОСОБА_1 відповідно до реєстру боржників. Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 102606735 від 05.08.2021 був виконаний первісним кредитором ТОВ «Мілоан».

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість становить 80030,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 20000,00 грн; заборгованість за відсотками 60030,00 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2025 у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення їй даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до Розпорядження № 21 від 22.01.2026, у зв`язку із звільненням судді Переяславського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 у відставку та відрахуванням з 10.12.2025 зі штату Переяславського міськрайонного суду Київської області, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого призначено головуючу суддю Хасанову В.В.

Ухвалою судді Хасанової В.В. від 09.03.2026 справу прийнято до провадження та продовжено її розглядав порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Поштове відправлення на ім`я відповідача ОСОБА_1 з копією ухвали про відкриття провадження надіслане за адресою зареєстрованого місця проживання, що встановлена відповідно до інформації ЄДДР, повернулось до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформація про інші адреси відповідача у суду відсутня.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»; 2) електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ст. 3 цього Закону підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, позивач посилався на те, що 05.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102606735, за яким останній отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 15 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі проценти за користування кредитом: проценти за користування кредитом: 30.00 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від

фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом;

стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами договору сторони погодили, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор(отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) (п.6.1., 6.2.).

Разом з тим, договір про надання споживчого кредиту №102606735 не підписанонакладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора. Графа «Електронний підпис позичальника» у договорі взагалі відсутня. Алфавітно цифрова послідовність, яку ОСОБА_1 використав як одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору про його укладення у договорі не наведена.

Отже, факт укладення кредитного договору між ТОВ «Фінансова компанія «Мілоан» та ОСОБА_1 , суд вважає недоведеним.

Крім того, посилаючись на те, що відповідач дійсно отримав грошові кошти за кредитним у користування, представник позивача посилався на платіжне доручення № 54004206 від 05.08.2021, згідно з яким TOB «Мілоан» перерахувало 05.08.2021 позичальникуОСОБА_1 відповідно до договору № 102606735 кредитні кошти у розмірі 20000,00 грн на картку VISA НОМЕР_1 *91.

Разом з тим, встановити дійсність перерахунку ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 грошових коштів на підставі вказаного документа, не вбачається за можливе, оскільки платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить). Із дослідженого платіжного доручення судом також встановлено відсутність будь-яких банківських відміток.

У платіжному дорученні в графі «Код банку» зазначено VISA та в графі «Рахунок №» частково номер платіжної картки 414949*91.

Крім того, ні анкета-заява, ні кредитний договір, ні графік розрахунків як додаток до нього, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн відповідачу, зокрема, що зазначений у платіжному дорученні № 54004206 від 05.08.2021.

Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору.

Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути підтвердженням наявності заборгованості та правильності цього розрахунку.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, що врегульовано ст. 77, 79 ЦПК України.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України встановлює, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що позивачем не доведено виникнення між первісним кредитором та відповідачкою зобов`язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які були б прийняті відповідачкою, а відтак не доведено обґрунтованість позовних вимог до відповідачки, у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, а також витрати на професійну правничу допомогу, в силу ст. 141ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112; код ЄДРПОУ 42649746;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В.В.Хасанова