№ 13689282, 04.10.2010, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2010 року 2а-7157/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Кожемяко М.Д.,

за участю:

представника позивача Косінова С.А.,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.07.2010 №0000122301/3, згідно з яким податковим органом визначено позивачеві податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 105226,50 грн., з яких:70151,00 грн. за основним платежем; 35075,50грн. штрафні (фінансові) санкції (з урахуванням заяви від 04.10.2010 про зміну позовних вимог).

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки посадових осіб податкового органу, зроблені за результатами перевірки діяльності позивача, про безпідставне зменшення обєкту оподаткування податком на прибуток у звязку з неправомірним нарахуванням амортизаційних відрахувань на обєкт основних фондів групи 3, який, на думку перевіряючих, не було введено в експлуатацію, оскільки позивач не надав для перевірки документальне підтвердження збирання, монтажу, виконання пусконалагоджувальних робіт, наявності відповідного персоналу, яким здійснено пуско-налагоджувальні роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки посадових осіб податкового органу є безпідставними, адже факт введення обєкту основних фондів в експлуатацію підтверджується актом, складеним за встановленою формою. Відсутність документів, які вимагали посадові особи податкового органу, не спростовує факту введення обєкта в експлуатацію і не впливає на право платника податків здійснювати амортизаційні відрахування. Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом неправомірно, а тому просив суд його визнати недійсним.

Ухвалою від 10.08.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд призначено на 04.10.2010.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У судове засідання зявився представник позивача. Відповідач субєкт владних повноважень, явку свого представника до суду не забезпечив, про причини неприбуття представника суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на викладене, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» є юридичною особою, що зареєстрована Броварською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській обєднаній державній податковій інспекції Київської області.

У січні 2008 року позивач на умовах імпорту отримав від компанії Adopen Plastik ve Insaat Sanayi A.S. (Турція) у частково розібраному стані для транспортування основні засоби двошнековий екструдер ARGOS 93-29P вартістю 1172241,05 грн. (вантажно-митна декларація від 24.09.2008 №915607). Вказані основні засоби є внеском компанії Adopen Plastik ve Insaat Sanayi A.S. (Турція) у статутний капітал позивача.

Згідно з договором від 01.07.2008, укладеного між позивачем і компанією Adopen Plastik ve Insaat Sanayi A.S. (виконавець), остання зобовязувалась здійснити підготовчі роботи приміщень, необхідних для монтажу обладнання, провести зборку, пуск та налагоджування обладнання та всіх необхідних пристроїв для запуску та повноцінної роботи обладнання.

24 вересня 2009 року згідно з актом від 24.09.2009, складеним позивачем за формою №ОЗ-1, затвердженою наказом Мінстату України від 29.12.1995 №352, двошнекову екструзійну лінію ARGOS 93-29P введено в експлуатацію.

За 4-й квартал 2008 року позивачем проведено нарахування амортизаційних відрахувань, у тому числі й щодо вказаного обладнання, в розмірі 130604,00 грн. і відображено у податковій декларації з податку на прибуток за 2008 рік (ряд. 07, дод. К1).

У січні 2010 року Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.06.2008 по 30.09.2009 (акт перевірки від 25.01.2010 № 27/232/35843786).

Як убачається з акта перевірки, посадовими особами податкового органу зроблено висновок про порушення відповідачем вимог підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпунктів 8.3.1 та 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у неправомірному нарахуванні амортизаційних відрахувань на обєкт основних фондів групи 3 завищенні амортизаційних відрахувань за IV квартал 2008 року на суму 130604,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 70151,00 грн. Такий висновок зроблено у звязку з тим, що позивач не надав до перевірки документального підтвердження виконання робіт щодо збирання, монтажу, виконання пусконалагоджувальних робіт, наявності актів виконаних робіт або персоналу, який має відповідну кваліфікацію.

При цьому, як убачається з акта перевірки та рішень, прийнятих вищестоящими податковими органами у звязку з оскарженням податкового повідомлення-рішення, у спірних правовідносинах податковий орган вважає, що позивач не підтвердив факт введення в експлуатацію основних засобів саме у ІІІ кварталі 2008 року.

За результатами перевірки Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2010 №0000122301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 368476,50 грн., з яких: 202500,00 грн. за основним платежем, 60750,00 грн. штрафні (фінансові санкції).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до податкових органів, у тому числі й вищестоящих, в порядку апеляційного узгодження визначених податкових зобовязань, у звязку з чим розмір визначеного податкового зобовязання зменшено, а Броварською ОДПІ у спірних правовідносинах також приймались податкові повідомлення-рішення від 03.03.2010 №0000122301/1, та від 23.04.2010 №0000122301/2 та від 29.07.2010 №0000122301/3.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2010 №0000122301/3 податкове зобовязання, що визначене позивачеві, становить суму 105226,50 грн., з яких: 70151,00 грн. за основним платежем; 35075,50грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу про визначення податкових зобовязань, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, прийнятого Броварською ОДПІ останнім - від 29.07.2010 №0000122301/3.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

В силу підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону амортизації підлягають, зокрема, витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

При цьому, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР).

Операції з включення основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду платника податків із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп прирівнюються до придбання таких основних фондів та нематеріальних активів (підпункт 8.4.11 пункту 8 статті 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР).

Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР до основних фондів групи 3 належать будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР передбачено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Надходження основних засобів на підприємство оформляється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.1995 №352. Для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію застосовується акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма N ОЗ-1).

Як встановлено під час судового розгляду, надходження основних фондів та введення їх в експлуатацію на підприємстві відповідача відбулось 24.09.2008, тобто у ІІІ кварталі 2008 року, цей факт оформлено позивачем шляхом складення акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою N ОЗ-1. Нарахування амортизаційних відрахувань позивачем розпочато у ІV кварталі 2008 року.

Таким чином, позивачем дотримано вимог чинного законодавства в частині визначення моменту, з якого має здійснюватись нарахування амортизаційних відрахувань відносно двошнекової екструзійної лінії ARGOS 93-29P (обєкт основних фондів групи 3).

Суд також звертає увагу на положення підпункту 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, згідно з якими облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Висновки посадових осіб податкового органу про неправомірність нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на обєкт основних фондів групи 3 у звязку з тим, що позивач не надав до перевірки документального підтвердження виконання робіт щодо збирання, монтажу, виконання пусконалагоджувальних робіт, наявності актів виконаних робіт або персоналу, який має відповідну кваліфікацію, не ґрунтується на законі чи нормах підзаконних актів, адже закон не повязує право платника податків на нарахування амортизаційних відрахувань з документальним підтвердженням обставин, повязаних із збиранням, монтажем чи виконанням пусконалагоджувальних робіт щодо основних засобів, які платником податків придбано і введено в експлуатацію.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 29.07.2010 №0000122301/3, прийнятого Броварською ОДПІ.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Не зважаючи на вимоги суду про надання доказів, викладені в ухвалі від 10.08.2010 про закінчення підготовчого провадження, жодних доказів відносно правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідач не надав.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач до суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з Державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2010 №0000122301/3, прийняте Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Маядо» визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 105226 (сто пять тисяч двісті двадцять шість) гривень 50 коп., з яких: 70151 (сімдесят тисяч сто пятдесят одна) гривень за основним платежем; 35075 (тридцять пять тисяч сімдесят пять) гривень 50 коп. штрафні (фінансові) санкції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 8 жовтня 2010 року.