Decision № 136802872, 25.05.2026, Novoselytsia District Court of Chernivtsi Oblast

25.05.2026

Справа № 720/56/26

Провадження № 2/720/83/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

за участю секретаря Княгницької Ю.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь суми боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що з метою отримання кредитних послуг 03 липня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «РВС БАНК» було підписано Заяву-договір № 0034888 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ«РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов заяви відповідачеві було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів у сумі 20512 гривень 82 копійки, строк на 24 місяця, з фіксованою процентною ставкою 18 % річних, та разовою комісією при видачі кредиту в розмірі 2,5% від суми наданого кредиту. 05 березня 2020 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС» було укладено договір відступлення права вимоги № 05/03/2020-1, у зв`язку із чим позивач набуло статусу нового кредитора та звернулась до суду із вказаною позовною заявою. Протягом дії кредитного договору відповідач систематично не виконував належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасного погашення кредиту та допустив прострочену заборгованість по кредиту, яка станом на 09 грудня 2025 року становила 26419 гривень 23 копійки, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу 17613 гривень 34 копійки, заборгованість за процентами 1074 гривень, комісія - 2461 гривня 52 копійок, інфляційні витрати 1251 гривня 85 копійок та 3 % річних 4018 гривень 52 копійки. Оскільки, відповідач у добровільному порядку борг не повертає, просив суд поновити строк позовної давності для подання позову та стягнути нього неї в примусовому порядку кредитну заборгованість та судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З метою всебічного, повного, об`єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з`ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак від нього надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надала, а також в судове засідання не з`явилася та не повідомила суд про причини своєї неявки, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду справи. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 липня 2019 року між АТ "РВС БАНК" та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 0034888 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ "РВС БАНК" на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичної осіб.

Відповідно до умов договору, сума споживчого кредиту становить 20512 гривень 82 копійки. Строк дії вказаного кредиту - 24 місяці. Процента ставка фіксована - 18 % річних. Разова комісія при видачі кредиту складає 2,5 % від суми наданого кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту становить 3 % від суми наданого Кредиту.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів за договором підтверджується меморіальними ордерами № 2814 та № 2815 від 03 липня 2019 року.

05 березня 2020 року між АТ "РВС Банк", як первісним кредитором, та ТОВ "ФК "Паріс", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 05/03/2020-1.

З розрахунку банку слідує, що станом на 09 грудня 2025 року відповідач допустив кредитну заборгованість в сумі 26419 гривень 23 копійки, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу 17613 гривень 34 копійки, заборгованість за процентами 1074 гривень, комісія - 2461 гривня 52 копійок інфляційні витрати нараховані з 05 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року 4018 гривень 52 копійки та 3 % річних нараховані з 05 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року 1251 гривня 85 копійок.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається,

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що зобов`язання між сторонами не припинено з підстав, передбачених законом (ст. 598 ЦК України), оскільки воно не виконано відповідачем належним чином та протягом терміну дії кредитного договору жодна зі сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору, то суд вважає, що строк дії вказаного кредитного договору між сторонами пролонгований, у зв`язку із чим, правовідносини між сторонами за кредитним договором не припинились, а тому позивач вправі вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач в добровільному порядку кредит не повернув, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість станом на 09 грудня 2025 року в сумі 23957 гривень 71 копійка, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу 17613 гривень 34 копійки, заборгованість за процентами 1074 гривень, інфляційні витрати нараховані з 05 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року 4018 гривень 52 копійки та 3 % річних нараховані з 05 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року 1251 гривня 85 копійок.

Вирішуючи питання щодо стягнення комісії суд виходить з наступного.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, та відповідачем щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року за № 496/3134/19, яка є обов`язковою для виконання судами України.

За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії слід відмовити за безпідставністю.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно до задоволеної суми, що в цій справі становить 2180 гривень 16 копійок.

На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 526, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 626, 628, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81,137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» суму кредитної заборгованості станом на 09 грудня 2025 року за кредитним договором № 0034888 від 03 липня 2019 року в розмірі 23957 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 71 копійка, яка складається із заборгованості за тілом 17613 гривень 34 копійки, заборгованість за відсотками 1074 гривень, інфляційні витрати нараховані з 05 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року 4018 гривень 52 копійки та 3 % річних нараховані з 05 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року 1251 гривня 85 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 2180 гривень 16 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Ляху Г.О.