Court ruling № 136802016, 25.05.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питань вжиття заходів забезпечення позову

25 травня 2026 року справа №520/13160/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (вул. Сумська, буд. 134, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61023, код ЄДРПОУ 14308894) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Юліана Матвійчука, буд. 119, м. Полтава, Полтавська обл., Полтавський р-н, 36014, код ЄДРПОУ 44730367) про визнання протиправною та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю припис Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування наказу (розпорядження) роботодавця від 11.05.2026 № ПНС/ХК/9470/325/?.

Позивачем, разом з позовною заявою, подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування наказу (розпорядження) роботодавця від 11.05.2026 № ПНС/ХК/9470/325/П до закінчення розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили в даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, позивач буде змушений негайно виконати припис, а саме: скасувати наказ про призупинення та поновити дію трудового договору зі працівником ОСОБА_1 .

З огляду на реальну неможливість обох сторін трудового договору виконувати передбачені ним обов`язки, недослідження органом Держпраці під час перевірки всіх фактичних обставин, неможливість запропонувати працівнику іншу роботу, яка б відповідала його кваліфікації, в умовах повної відсутності профільного виробничого навантаження, руйнування робочого місця працівника та відсутності реальної потреби в адміністративно-управлінському персоналі, підприємство буде юридично змушене негайно розпочати процедуру розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Припис фактично нівелює захисну функцію інституту призупинення.

Своєю чергою, розірвання трудового договору унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову Заявника (не буде можливим залишити щодо працівника призупинення дії трудового договору).

З метою уникнення цього, Заявнику доведеться поновити дію трудового договору та запровадити простій на весь час судового розгляду з відповідною його оплатою. Це створить додатковий фінансовий тягар для підприємства у процедурі банкрутства, яке і так перебуває в критичному фінансовому становищі через постійні обстріли виробничих приміщень, відсутність бюджетного фінансування та оборонних державних замовлень, примусове списання коштів з рахунків за виконавчими провадженнями. З огляду на наявність значної заборгованості із заробітної плати, зокрема перед поточними працівниками, виконання Припису спричинить збільшення цієї заборгованості, що нівелює ефективний захист інтересів позивача.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У п.1. ч. 1 ст. 151 КАС України вказано, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Метою забезпечення позову є, насамперед, вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача або інших осіб, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для запобігання ситуації, коли виконання судового рішення стане неможливим або для його виконання доведеться докласти значних зусиль та витрат.

Тобто, заходи забезпечення позову повинні бути спрямовані на забезпечення дієвості та ефективності судового рішення, ухваленого за результатами розгляду справи по суті, та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 у справі №800/470/17 (П/9901/6/17) зазначив, що підставою для забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Також у постанові від 16.03.2018 у справі №800/559/17 (П/9901/110/18) Верховний Суд вказав, що забезпечення позову це засіб, спрямований на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, завдяки яким у майбутньому стане можливим виконання судових актів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Припис, дія пункту якого просить зупинити Позивач, є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, оскільки він стосується прав та обов`язків конкретної особи (позивача) та встановлює для неї певні зобов`язання, породжуючи правові наслідки.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, та дослідивши додані до неї матеріали, враховується таке.

Спірний припис встановлює для позивача обов`язок усунути виявлені порушення, зокрема, поновити дію трудового договору зі працівником ОСОБА_1 , що має наслідком забезпечення відновлення трудових відносин із відповідними правами та обов`язками працівника та роботодавця.

Невиконання припису у встановлений строк також може мати наслідком застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Вказані правові наслідки можуть завдати позивачу матеріальної шкоди ще до вирішення спору по суті.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2019 у справі №826/10935/18 зазначав, що очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є оціночною категорією, яка враховує як правове обґрунтування позову, так і фактичні обставини справи, що свідчать про порушення прав позивача.

Суд також бере до уваги принцип свободи праці та трудового договору, який може бути порушений у разі виконання оскаржуваного рішення, оскільки поновлення трудового договору може призвести до виникрення обов`язку працівника виконувати роботу, на яку він наразі не погоджується.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки таке є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд також бере до уваги те, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення (діяння) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.

У ст. 43 Конституції України вказано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Враховуючи вищевикладене, а також принцип свободи праці та договору суд вважає, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам як позивача, так і працівника до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із подальшими позовними вимогами та обставинами справи, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та працівника, трудового колективу, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті.

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, тому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України, для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки існують достатні підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, а також вбачаються очевидні ознаки протиправності оскаржуваного пункту припису в контексті доводів позивача про неможливість його виконання.

Керуючись ст.ст. 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (вул. Сумська, буд. 134, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61023, код ЄДРПОУ 14308894) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Юліана Матвійчука, буд. 119, м. Полтава, Полтавська обл., Полтавський р-н, 36014, код ЄДРПОУ 44730367) - задовольнити.

2. Зупинити дію припису Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування наказу (розпорядження) роботодавця від 11.05.2026 №ПНС/ХК/9470/325/П до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №520/13160/26.

3. Копію ухвали негайно надіслати учасникам справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя А.А. Ширант