Decision № 136792413, 25.05.2026, Zarichnyi District Court of Sumy City

Справа № 591/514/26

Провадження № 2/591/171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання Волкової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми цивільну справу № 591/514/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 15 січня 2025 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 522586-КС-001. Договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа з наданням позивачу одноразового ідентифікатора UA-0969 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору відповідачка отримала кредит в сумі 50000 грн на засадах строковості, поворотності, платності та зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 522586- КС-001 відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором № 522586-КС-001 на загальну суму 23000 грн 00 коп. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на 01 січня 2026 року утворилась заборгованість в розмірі 146 500 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 50 000 грн 00 коп., суми прострочених платежів по процентах 70 000 грн 00 коп., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 22 500 грн 00 коп. та суми прострочених платежів за комісією 4 000 грн 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду.

23 лютого 2026 року відповідачка подала письмові пояснення, у яких вона просить врахувати її заперечення проти позовних вимог. При цьому, зазначає, що одночасне стягнення процентів та додаткової комісії, яка не пов`язана з конкретними додатковими послугами, призводить до подвійної плати за користування кредитом. Також, позивачем в п. 2.5 кредитного договору встановлено обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 10000 грн, але вказаний пункт договору порушує статті 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та є грубим порушенням чинного законодавства. Крім цього, враховуючи те, що встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення вказаних пунктів договору, укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним. За вказаних обставин відповідачка вважає, що позовні вимоги про стягнення з неї комісії за управління кредитом є безпідставними. Що стосується вимоги про стягнення штрафу, неустойки, пені і процентів на підставі ст. 625 ЦК України є незаконними. Таким чином, відповідачка стверджує, що максимальний можливий розмір заборгованості, який може вважатися обґрунтованим за умови доведення позивачем укладання з нею кредитного договору та отримання нею грошових коштів у визначеному договором розмірі становить 99 670,00 грн (122670 грн 23000 грн) (а.с. 92-95).

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, при подачі позову надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) № 522586-КС-001, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит в розмірі 50 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів.

У пункті 2.3 договору визначено строк, на який надається кредит: 24 тижні.

Пунктом 2.4 визначено стандартну процентну ставку за кредитом у розмірі 1 % в день, яка є фіксованою (а.с. 17 на звороті 47).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 06 січня 2026 року заборгованість відповідачки за кредитним договором № 522586-КС-001 від 15 січня 2025 року становила 146 500 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 50 000 грн 00 коп., суми прострочених платежів по процентах 70 000 грн 00 коп., суми заборгованості по відсотках за ст. 625 ЦК України 22 500 грн 00 коп. та суми прострочених платежів за комісією 4 000 грн 00 коп. (а.с. 11-13, 14).

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису.

Факт зарахування коштів за договором про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) № 522586-КС-001 від 15 січня 2025 року в сумі 50 000 грн підтверджується належними і допустимими доказами, зокрема, випискою АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів за карткою № НОМЕР_1 , оформленої на ім`я відповідачки ОСОБА_1 про зарахування 15 січня 2025 року на її картковий рахунок коштів в сумі 50 000 грн (а.с. 124, 125-128, 133, 134-138).

Доказів на спростування обставин того, що вказані кошти надійшли не на виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору, а на якісь інші цілі відповідачка не надала, а матеріали справи не містять. Обставин, які б свідчили про отримання відповідачем вказаних коштів від будь-якої іншої, ніж кредитодавець за договором про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) № 522586-КС-001 від 15 січня 2025 року особи, відповідачка також не надала, а матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними і допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору та факт отримання відповідачкою суми кредиту у розмірі 50 000 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Так, положеннями пункту п. 2.4 укладеного між сторонами договору про надання кредиту передбачено стандартну процентну ставку за кредитом: 1 % в день.

У пунктах 2.3, 2.7 сторони визначили строк, на який надається кредит 24 тижні та строк дії договору: до 02 липня 2025 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, ТОВ «Бізнес Позика» здійснено нарахування відсотків за період з 15 січня 2025 року по 02 липня 2025 року, тобто в межах строку дії договору (а.с. 11-13).

При цьому, суд відхиляє наведений відповідачкою розрахунок заборгованості за відсотками, виходячи з денної процентної ставки у розмірі 0,86 %, з огляду на таке.

Так, пунктом 2.11 укладеного між сторонами договору про надання кредиту визначена денна процентна ставка 0,86 процентів. Водночас, як зазначено у цьому ж пункті, реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка, загальні витрати за Кредитом та орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту обчислені на основі припущення, що позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору, та буде застосовуватись Знижена процентна ставка, а інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.

Ураховуючи, що відповідачкою умови договору виконувались неналежним чином, тому відсутні підстави для застосування зниженої процентної ставки за умовами п. 2.11 договору про надання кредиту від 15 січня 2025 року.

У той же час, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

За нормами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :

«згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У договорі про надання кредиту № 522586-КС-001 від 15 січня 2025 року, укладеному між відповідачем та ТОВ «Бізнес Позика», містяться умови про комісію за видачу кредиту у сумі 10 000 грн, а саме: у пункті 2.5 «комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою. Додаткові та/або супутні послуги за цим Договором відсутні, оскільки Кредитодавець не надає додаткові та/або супутні послуги та не вимагає надання/отримання додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб при отриманні Позичальником Кредиту».

Аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що був наданий відповідачу, а тому позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за видачу кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відтак, договір про надання кредиту № 522586- КС-001 від 15 січня 2025 року у частині встановлення комісії за видачу кредиту є нікчемним.

Суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Ураховуючи, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, позовні вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває станом на сьогоднішній день.

З урахуванням вищевикладених положень є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у розмірі 22 500 грн, оскільки вони нараховані під час дії в Україні періоду воєнного стану.

За таких обставин, суд вважає необхідним навести власний розрахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за тілом кредиту становить 50 000 грн.

Розмір заборгованості за процентами за користування кредитом становить: 50 000 * 1 % * 169 днів = 84 500 грн.

Загальний розмір заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом становить: 50 000 грн + 84 500 грн = 134 500 грн. Водночас, під час дії кредитного договору відповідачкою сплачено кошти у загальній сумі 23 000 грн. Відтак, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 111 500 грн (134 500 грн 23 000 грн), який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 76,11 % (111 500 грн * 100 % / 146 500 грн), тому з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові втрати зі сплати судового збору у сумі 2026 грн 35 коп. (76,11 % від 2662 грн 40 коп.).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 133, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 522586-КС-001 про надання кредиту від 15 січня 2025 року в сумі 111 500 грн 00 коп. та судовий збір у сумі 2026 грн 35 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова