Court ruling № 136754609, 22.05.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/8415/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Інвест ХХІ» до Територіального управління БЕБ в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - т.в.о. начальника відділу Управління аналізу інформації та управління ризиками Територіального управління БЕБ в Одеській області Черній Олександр Васильович, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проект Інвест ХХІ» (далі позивач, ТОВ «Проект Інвест ХХІ», Товариство), в інтересах якого діє адвокат Кравченко Ігор Валентиновича, звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління БЕБ в Одеській області (далі відповідач, ТУ БЕБ в Одеській області, Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - т.в.о. начальника відділу Управління аналізу інформації та управління ризиками Територіального управління БЕБ в Одеській області Черній Олександр Васильович (далі третя особа), в якому з урахуванням уточнений позовних вимог просить:

визнати протиправними дії ТУ БЕБ в Одеській області, які полягають у проведенні аналітичного дослідження, за результатами якого складено аналітичний продукт (висновок аналітика) № 17/0/23.13-02-15-25 від 21.03.2025;

зобов`язати ТУ БЕБ в Одеській області утриматися від висновків про несплату посадовими особами ТОВ «Проект Інвест ХХІ» до державного бюджету України податку на прибуток за 2024 рік у загальній сумі 35530722 грн шляхом заниження доходів в деклараціях з податку на прибуток підприємств та несплату посадовими особами ТОВ «Проект Інвест ХХІ» до державного бюджету України податку на додану вартість за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2024 у загальній сумі 39478580 грн шляхом заниження податкових зобов`язань в деклараціях з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог указує, що т.в.о. начальника відділу Управління аналізу інформації та управління ризиками ТУ БЕБ в Одеській області Чернієм О.В. складено аналітичний продукт (висновок аналітика) № 17/0/23.13-02-15-25 від 21.03.2025, за змістом якого третьою особою фактично проведено податковий контроль з метою визначення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ТОВ «Проект Інвест ХХІ» податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та зроблено висновок про порушення Товариством п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 185.1, ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та про те, що позивачем ймовірно не нараховано та не сплачено до державного бюджету України податок на прибуток за 2024 рік у загальній сумі 35 530 722 грн, шляхом заниження доходів в деклараціях з податку на прибуток підприємств, а також ймовірно не нараховано та не сплачено до державного бюджету України податок на додану вартість за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2024 у загальній сумі 39 478 580 грн, шляхом заниження податкових зобов`язань в деклараціях з податку на додану вартість.

З посиланням на положення статей 41, 53, 54, 57, 58, 61, 62, 75 Податкового кодексу України, статей 1, 7, 21 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 06.03.2019 № 227 Положення про Державну податкову службу України, позивач стверджує, що функції з контролю за дотриманням вимог податкового законодавства покладено виключно на Державну податкову службу України та територіальні органи, а не на Бюро економічної безпеки України, оскільки дія Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення податковими органами податкового контролю за дотриманням платниками податків вимог податкового законодавства.

Також вказує, що Бюро економічної безпеки України і його територіальні органи не вправі наділяти себе повноваженнями податкового органу та самостійно строювати інформацію про обставини, що свідчать про вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Бюро економічної безпеки України.

Позивач з наведених вище підстав уважає оскаржені дії т.в.о. начальника відділу Управління аналізу інформації та управління ризиками ТУ БЕБ в Одеській області Чернія О.В. протиправними та незаконними й такими, що порушують права і законні інтереси позивача, оскільки аналітичний продукт (висновок аналітика) № 17/0/23.13-02-15-25 від 21.03.2025 використаний ТУ БЕБ в Одеській області як підстава для внесення 16.04.2025 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань запису щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72025161020000010 за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ «Проект Інвест ХХІ» у період 2023- 2024 рр. від сплати податків в особливо великому розмірі, за попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України та здійснення кримінального переслідування ТОВ «Проект Інвест ХХІ».

Ухвалою суду від 31.03.2026 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 16.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідача зобов`язано подати докази.

Відповідач 02.05.2026 подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, покликаючись на те, що створюючи аналітичний продукт аналітик ТУ БЕБ в Одеській області діяв в межах, визначених законами та іншими нормативно-правовими актами, які чітко регулюють його повноваження та функціональні обов`язки.

Аналізуючи зміст Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», затверджених наказами Бюро економічної безпеки України від 26.05.2023 № 170 «Положення про аналітичні продукти Бюро економічної безпеки України» та від 27.11.2023 № 305 «Порядку проведення аналітичних досліджень у Бюро економічної безпеки України», відповідач стверджує, що основним завданням аналітичного продукту є ідентифікація ризиків, а створення аналітичного продукту є способом реалізації наданої компетенції, визначеної законом, відтак прямою функцією ТУ БЕБ в Одеській області (аналітичної) яка не є протиправною, оскільки визначена спеціальним законом, а саме - Законом України «Про Бюро економічної безпеки України».

Складання аналітичного продукту прямо віднесено до функціональних повноважень інформаційно-аналітичних підрозділів БЕБ і здійснено в межах компетенції та у спосіб передбачений діючим законодавством, при цьому жодним нормативно-правовим актом не визначений порядок оскарження аналітичних продуктів, оскільки аналітичний продукт Бюро економічної безпеки України є внутрішнім інформаційно - аналітичним документом, формується в межах реалізації функцій з аналізу ризиків, не встановлює, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків позивача. Таким чином, він не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути предметом судового оскарження. Висновки, викладені у аналітичному продукті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Такі твердження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки в рамках, визначених Кримінально - процесуальним кодексом України.

Відповідач також вважає, що позивачем не доведено, яке саме право порушено та яким чином аналітичний продукт або аналітичне дослідження вплинули на його правове становище, а позовні вимоги фактично спрямовані на заборону здійснення аналітичної діяльності, втручання у дискреційні повноваження ТУ БЕБ в Одеській області та контроль за змістом аналітичних висновків.

Позивачем 07.05.2026 подано відповідь на відзив, в якій він повторно вказує, що ТУ БЕБ в Одеській області в ході аналітичного дослідження не має права досліджувати діяльність суб`єктів господарювання на предмет дотримання ними податкової дисципліни, тобто здійснювати перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, а також не в праві самостійно строювати інформацію про обставини, що свідчать про вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Бюро економічної безпеки України, оскільки таку інформацію повинні надавати податкові та митні органи, які здійснюють державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами законодавства України. Зокрема, інформація про факти заниження податкових зобов`язань платника може бути надана лише після проведення документальної перевірки та складання акту перевірки.

Щодо порушеного права та способу його захисту Товариство зазначає, що сформульовані ним позовні вимоги у повній мірі відповідають способу захисту, який визначений КАС України. При цьому аналітичний продукт використаний ТУ БЕБ в Одеській області як засіб протиправного переслідування ТОВ «Проект Інвест ХХІ» та його посадових осіб, що достатнім чином підтверджує довід позивача про те, що складанням аналітичного продукту порушено права та законні інтереси позивача.

11.05.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь, у якій викладені в означеній відповіді доводи вважає необґрунтованими і такими, що не спростовують правової позиції відповідача та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства.

Відповідач зазначає, що не проводить перевірки суб`єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування, а виявляє зони ризиків у сфері економіки із застосуванням ризик-орієнтовного підходу в тому числі у податковій сфері.

На переконання відповідача, доводи позивача щодо протиправності оскаржених дій ґрунтуються на помилковому ототожненні аналітичної діяльності БЕБ із проведенням податкових перевірок у розумінні податкового законодавства.

ТУ БЕБ в Одеській області не здійснювало перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати Товариством податків і зборів, як контрольний захід, віднесений до компетенції контролюючих органів, а діяло виключно в межах наданих законом повноважень щодо формування аналітичних продуктів, аналізу ризиків та виявлення ризикових операцій у сфері економіки, у тому числі у податковій сфері, із застосуванням ризикоорієнтованого підходу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши викладені учасниками справи в заявах по суті доводи, а також обставини, якими ці доводи обґрунтовуються, суд уважає, що провадження у цій справі підлягає закриттю.

Як встановлено судом, на підставі запиту від 11.03.2025 №23.13-05.1/275-24 Управління детективів із стратегічного захисту економіки Територіального управління БЕБ в Одеській області, т.в.о. начальника відділу Управління аналізу інформації та управління ризиками ТУ БЕБ в Одеській області Чернієм О.В. проведено аналітичне дослідження щодо оцінювання ризиків та/або правопорушень у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Проект Інвест ХХІ», за наслідками якого складено аналітичний продукт (висновок аналітика) № 17/0/23.13-02-15-25 від 21.03.2025.

Згідно із цим висновком, в ході проведеного аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Проект Інвест ХХІ» (код ЄДРПОУ 32521649) за період 01.01.2023 по 31.12.2024 встановлено:

- в порушення п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України посадовими особами ТОВ «Проект Інвест ХХІ» (код ЄДРПОУ 32521649) ймовірно не нараховано та не сплачено до державного бюджету України податок на прибуток за 2024 рік у загальній сумі 35 530 722 грн, шляхом заниження доходів в деклараціях з податку на прибуток підприємств;

- в порушення п. 185.1, ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України посадовими особами ТОВ «Проект Інвест ХХІ» (код ЄДРПОУ 32521649) ймовірно не нараховано та не сплачено до державного бюджету України податок на додану вартість за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2024 у загальній сумі 39 478 580 грн, шляхом заниження податкових зобов`язань в деклараціях з податку на додану вартість.

Також у висновку зазначено, що у разі встановлення в ході подальшого відпрацювання інших обставин та/або отримання додаткових документів (у тому числі первинних документів, що свідчать про проведені фінансові операції), пояснень посадових осіб та/або інших матеріалів, що стосуються обставин фінансово-господарської діяльності (найменування платника податків, податковий номер), висновки цього аналітичного дослідження можуть бути переглянуті з урахуванням нових обставин та/або документів.

Детективами ТУ БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025161020000010 від 16.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Органом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні досліджуються факти того, що службові особи ТОВ «Проект Інвест ХХІ» (код ЄДРПОУ 32521649), діючи умисно, шляхом не повного декларування доходів та фінансового результату підприємства у період 2023-2024 років, шляхом заниження доходів в деклараціях з податку на прибуток підприємства та заниження податкових зобов`язань в деклараціях з податку на додану вартість, ухилились від сплати податків на загальну суму 75 009 302,00 гривень.

Підставою для реєстрації вказаного кримінального провадження став рапорт про виявлення кримінального правопорушення №100-КПК від 16.04.2025 та надходження до органу досудового розслідування аналітичного продукту №17/0/23.13-02-15-25 від 21.03.2025.

Аналітичний продукт № 17/0/23.13-02-15-25 від 21.03.2025 долучено до матеріалів кримінального провадження №72025161020000010 від 16.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Позивач уважає дії аналітика ТУ БЕБ в Одеській області щодо проведення аналітичного дослідження та складання указаного аналітичного продукту протиправними, тому звернувся до суду із цим позовом.

В аспекті обставин цієї справи суд вказує, що однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства, у силу норм частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах повинен здійснювати владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У понятті «владні управлінські функції» ознака «владні» полягає в наявності в суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо одна сторона в межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Тож, під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічно, пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України установлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

У справі № 9901/152/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2023 року у справі № 9901/41/21 сформулювала висновок, відповідно до якого позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена, зокрема, у постановах від 15 лютого 2018 року у справі №800/526/17, від 10 травня 2018 року у справах №800/227/17, №9901/385/18).

За усталеною позицією Верховного Суду, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог.

У контексті обставин цього спору суд зазначає, що правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України визначає Закон України від 28 січня 2021 року № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» (далі Закон №1150-IX).

Згідно із частиною першою Закону №1150-IX, Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Пунктами 1, 3, 6, 7, 8 частини першої статті 2 Закону №1150-IX надано визначення таким термінам, що уживаються в цьому Законі:

- аналіз ризиків - інформаційно-аналітична діяльність щодо оцінки загроз економічній безпеці, ступеня її вразливості та рівня негативного впливу на неї;

- кримінальний аналіз - інформаційно-аналітична діяльність, спрямована на встановлення взаємозв`язків між даними про злочинну діяльність та іншими даними, потенційно з ними пов`язаними, їх оцінювання та інтерпретацію, прогнозування розвитку досліджуваних подій з метою їх використання для виявлення, припинення та розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави;

- ризик - загроза, що ідентифікується в бюджетній, податковій, митній, грошово-кредитній або інвестиційній сфері, вплив якої призводить до тінізації економіки та послаблення економічної безпеки держави;

- ризик-орієнтований підхід - виявлення, оцінювання та визначення ризиків вчинення кримінальних правопорушень у сфері економіки, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня;

- управління ризиками - розроблення на основі оцінювання ризиків та реалізація управлінських рішень, спрямованих на мінімізацію таких ризиків, а також на підвищення спроможності державних інституцій щодо нейтралізації загроз економічній безпеці.

Завдання Бюро економічної безпеки України визначені статтею 4 Закону №1150-IX і до них віднесено таке:

1) виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних;

2) оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення;

3) надання пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів з питань усунення передумов створення схем протиправної діяльності у сфері економіки;

4) забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави;

5) збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому;

6) планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним законом до його підслідності;

7) виявлення та розслідування правопорушень, пов`язаних з отриманням та використанням міжнародної технічної допомоги;

8) складання аналітичних висновків і рекомендацій для державних органів з метою підвищення ефективності прийняття ними управлінських рішень щодо регулювання відносин у сфері економіки.

За змістом статті 7 Закону №1150-IX Бюро економічної безпеки України у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими органами влади, підприємствами, установами та організаціями, банками та іншими фінансовими установами відповідно до закону. Порядок обміну інформацією, у тому числі оперативною, проведення спільних заходів Бюро економічної безпеки України та інших державних органів, що відповідно до закону здійснюють оперативно-розшукову діяльність, встановлюється спільними наказами Бюро економічної безпеки України та відповідних державних органів.

Бюро економічної безпеки України в порядку, визначеному законом, має безпосередній, у тому числі автоматизований, доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів і банків (баз) даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користується державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами.

Пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 9, 12, 18 частини першої статті 8 Закону №1150-IX установлено, що Бюро економічної безпеки України відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у межах передбаченої законом підслідності;

- здійснює інформаційно-пошукову та аналітично-інформаційну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Бюро економічної безпеки України;

- здійснює інформаційну взаємодію з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами судової влади, іншими державними органами, підприємствами, установами та організаціями, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

- збирає, обробляє та аналізує інформацію щодо кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності;

- залучає в межах компетенції у передбачений законодавством спосіб, у тому числі на договірних засадах, кваліфікованих спеціалістів та експертів, у тому числі іноземців;

- формує аналітичні матеріали з метою оцінювання загроз та ризиків вчинення (зростання кількості) кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності;

- приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції Бюро економічної безпеки України;

- здійснює інші повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону №1150-IX Бюро економічної безпеки України здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для виконання своїх завдань, визначених цим Законом.

Бюро економічної безпеки України у рамках інформаційно-аналітичної діяльності:

- формує банки (бази) даних та створює на їх основі на базі сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій єдину інформаційну систему Бюро економічної безпеки України;

- отримує, обробляє та користується інформацією з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів, банків (баз) даних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, доступ до яких здійснено з урахуванням положень статті 7 цього Закону;

- здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу.

Відповідно до статті 12 Закону №1150-IX Бюро економічної безпеки України у своїй аналітичній діяльності застосовує ризик-орієнтований підхід.

Критерії ризику, що використовуються при застосуванні ризик-орієнтованого підходу, поділяються на критерії, пов`язані з правопорушником, характером та видом протиправної дії, галузевими особливостями системних кримінальних явищ, фінансовими втратами держави від оптимізації сплати податків тощо.

Критерії ризиків визначаються Бюро економічної безпеки України самостійно.

Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційним до характеру та масштабу діяльності Бюро економічної безпеки України у відповідній сфері.

При застосуванні ризик-орієнтованого підходу здійснюється: 1) оцінювання, повторне оцінювання ризиків; 2) періодична фіксація результатів його застосування; 3) підтримка в актуальному стані інформації щодо оцінки ризиків.

Порядок застосування ризик-орієнтованого підходу затверджується наказом Бюро економічної безпеки України.

За змістом статті 21 Закону №1150-IX Аналітик Бюро економічної безпеки України - це особа, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України, основним завданням якої є здійснення кримінального аналізу з метою виконання завдань Бюро економічної безпеки України.

Для виконання службових обов`язків аналітик має володіти спеціальними знаннями та навичками у сфері економіки та кримінального аналізу.

Аналітик Бюро економічної безпеки України створює аналітичні продукти, передбачені цим Законом.

Аналітик Бюро економічної безпеки України не має права розголошувати відомості, що безпосередньо стосуються суті досліджуваної події чи явища або містяться в матеріалах кримінального провадження та оперативно-розшукової діяльності, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків. Аналітик Бюро економічної безпеки України несе відповідальність за об`єктивність, повноту та неупередженість створеного аналітичного продукту.

Згідно із частинами першою, другою статті 22 Закону №1150-IX результатом роботи інформаційно-аналітичних підрозділів Бюро економічної безпеки України є аналітичні продукти та інформаційні документи.

Аналітичний продукт - це результат аналітичного дослідження, складений у письмовій формі, з використанням інформації, що міститься в інформаційних системах Бюро економічної безпеки України та інших джерелах, у тому числі інформації, що міститься в заявах або повідомленнях про вчинення кримінального правопорушення.

Аналітичний продукт містить опис проведених досліджень та зроблених за їх результатами висновків, відповідей на запитання, поставлені замовником аналізу, або на запитання, поставлені за власною ініціативою під час аналізу наявної інформації (частина 3 статті 22 Закону №1150-IX).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 22 Закону №1150-IX аналітичні продукти створюються планово або на запит підрозділу Бюро економічної безпеки України. Висновки, що містяться в аналітичних продуктах, повинні ґрунтуватися на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх ризиків у сфері економіки, у тому числі на матеріалах кримінальних проваджень та оперативно-розшукової діяльності.

Види, форма та структура аналітичних продуктів, строки їх створення визначаються Бюро економічної безпеки України.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 26 травня 2023 року №170 затверджено «Положення про аналітичні продукти Бюро економічної безпеки України» (далі - Положення).

Пунктами 5, 6, 7 розділу І Положення визначено, що аналітичні продукти складаються в письмовій формі за результатами аналітичного дослідження з використанням інформації, що міститься в інформаційних системах БЕБ та інших джерелах, у тому числі інформації, що міститься в заявах або повідомленнях про вчинення кримінального правопорушення.

Аналітичні продукти створюють аналітики одноособово. З метою визначення ризиків (зон ризиків) у межах дослідження системних негативних тенденцій / явищ у сфері економіки, зокрема в окремих галузях (сферах) та/або на окремих територіях держави, за рішенням керівника аналітичний продукт може створювати група аналітиків, серед яких визначається аналітик, що здійснює координацію дій учасників групи під час проведення аналітичного дослідження.

Пунктом 1 розділу ІІ Положення установлено, що аналітичні продукти поділяються на такі види:

1) аналітичний продукт, який містить відомості щодо ризику вчинення кримінального правопорушення конкретним суб`єктом (суб`єктами) у сфері економіки. Такий аналітичний продукт створюється у формі висновку аналітика;

2) аналітичний продукт, який містить інформацію про ризик (зони ризиків) у певних операціях, процесах, явищах, зокрема в окремих галузях (сферах) економіки та/або на окремих територіях держави, або відомості про кримінальні правопорушення, які готуються, що створюється з метою запобігання вчиненню кримінальних правопорушень, усунення передумов створення схем протиправної діяльності та вжиття заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію та/або усунення ризиків. Такий аналітичний продукт створюється у формі аналітичної довідки.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу ІІ Положення аналітичні продукти створюються планово або на запит підрозділу БЕБ.

Планове створення аналітичних продуктів передбачає, що інформаційно-аналітичні підрозділи БЕБ за власною ініціативою здійснюють діяльність із виявлення, оцінювання та визначення ризиків у сфері економіки, передбачену планами роботи БЕБ (перспективним, поточним, оперативним), та створення за її результатами аналітичних продуктів. Строк створення такого аналітичного продукту, який установлює керівник, не може перевищувати одного місяця від дати прийняття відповідного рішення. У виняткових випадках, пов`язаних із складністю проваджуваної аналітичної діяльності, за рішенням керівника строк створення аналітичного продукту може бути продовжено до двох місяців.

Відповідно до пунктів 4, 6, 7 розділу ІІ Положення запит на створення аналітичного продукту (далі Запит) є обґрунтованим письмовим зверненням підрозділу БЕБ до інформаційно-аналітичного підрозділу БЕБ щодо проведення аналітичного дослідження та створення за його результатами аналітичного продукту.

Строк створення аналітичного продукту на Запит становить 10 робочих днів від дати надання його аналітику для виконання. За рішенням керівника строк створення аналітичного продукту на Запит може бути продовжено до 20 робочих днів з обов`язковим інформуванням про це замовника аналізу та обґрунтуванням прийнятого рішення.

Строк виконання запиту інформаційно-аналітичного підрозділу БЕБ на отримання додаткових матеріалів чи відомостей від підрозділу БЕБ, який надіслав Запит, та/або ознайомлення з такими матеріалами чи відомостями, а також запиту, надісланого в межах реалізації повноважень БЕБ, визначених пунктами 3, 10 частини першої статті 8 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», не включається до строку створення аналітичного продукту.

До строку створення аналітичного продукту також не включається строк виконання запиту інформаційно-аналітичного підрозділу БЕБ, надісланого до підрозділу детективів БЕБ, щодо отримання інформації, збирання якої здійснюється відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», зокрема, у частині застосування поліцейських заходів, передбачених положеннями статті 33 Закону України «Про Національну поліцію».

За змістом пунктів 1, 3, 5, 6, 7 розділу ІІІ Положення, аналітичний продукт містить опис проведених досліджень та висновки за їх результатами, відповіді на запитання, які поставив замовник аналізу, або на запитання, поставлені за власною ініціативою під час аналізу наявної інформації. Структура аналітичного продукту включає: вступну, описову та резолютивну (заключну) частини.

В описовій частині аналітичного продукту наводиться опис етапів виявлення та оцінювання ризиків (зон ризиків) у сфері економіки та методів аналітичного дослідження, використаних з метою їх ідентифікації. Залежно від виду аналітичного продукту та різновиду об`єкта дослідження описова частина може містити опис рівня ризику, інших характеристик виявленої загрози, причин та умов її виникнення, потенційних або наявних наслідків, а також прогнозування ризику та обґрунтування можливих способів реагування на таку загрозу з метою її мінімізації або усунення ризику.

У разі здійснення аналізу ризиків у діяльності конкретних суб`єктів господарювання або окремих осіб (далі суб`єкти) описова частина аналітичного продукту містить (за наявності) відомості щодо: загальних інформаційно-аналітичних (облікових) даних суб`єктів; фінансового стану та фінансових результатів діяльності суб`єктів відповідно до поданих документів фінансової звітності; руху коштів на рахунках суб`єктів в установах банків; податкової звітності суб`єктів та стану розрахунків із бюджетом; наявності пільг, наданих суб`єктам відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги, з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що аналізуються); фінансово-господарських взаємовідносин суб`єктів із покупцями та постачальниками товарів (робіт, послуг); зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів; інформації про суб`єктів, що міститься у відкритих джерелах; іншої інформації про суб`єктів, зокрема отриманої від підрозділів детективів БЕБ, правоохоронних органів, а також у відповідь на запити.

У разі виявлення ризиків вчинення кримінальних правопорушень у сфері економіки описова частина аналітичного продукту, крім наведеного в цьому пункті, повинна містити опис такого ризику із зазначенням: дій, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень; періоду здійснення таких дій; орієнтовної суми завданих збитків.

У разі встановлення ризиків вчинення сукупності правопорушень результати аналізу групуються окремо за їх видами та розміщуються в хронологічному порядку їх імовірного вчинення.

У резолютивній (заключній) частині аналітичного продукту викладаються висновки відповіді на запитання, наведені у вступній частині аналітичного продукту. Відповіді на поставлені запитання повинні бути лаконічними, повністю відображати сутність виявленого ризику та виключати можливість їх неоднозначного трактування. Якщо за результатами проведення аналітичного дослідження аналітик не може дати відповіді на окремі запитання, поставлені в Запиті, наводиться обґрунтування причин, з яких відповіді на такі запитання не надано.

Висновки, що містяться в аналітичних продуктах, повинні ґрунтуватися на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх ризиків у сфері економіки, у тому числі на матеріалах кримінальних проваджень та оперативно-розшукової діяльності.

У разі створення аналітичного продукту у формі аналітичної довідки його резолютивна (заключна) частина може містити пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів з питань усунення передумов створення схем протиправної діяльності у сфері економіки та/або рекомендації для державних органів з метою підвищення ефективності прийняття ними управлінських рішень щодо регулювання відносин у сфері економіки.

У разі встановлення в ході здійснення досудового розслідування, оперативно-розшукової або аналітичної діяльності додаткової інформації, яка стосується висновків попередньо створеного аналітичного продукту, за рішенням керівника проводиться повторне аналітичне дослідження, за результатами якого складається новий аналітичний продукт із уточненими висновками.

З огляду на зміст наведених правових норм суд уважає, що визначені Законом №1150-IX аналітичні продукти не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (не є ані нормативним, ані актом індивідуальної дії), оскільки ці продукти є результатом аналітичного дослідження, себто аналітично-інформаційної роботи з використанням інформації, що міститься в інформаційних системах Бюро економічної безпеки України та інших джерелах, щодо оцінювання ризику вчинення кримінального правопорушення конкретним суб`єктом у сфері економіки (як у спірному випадку) і ними не встановлюються обставини вчинення таким суб`єктом правопорушення (кримінального або податкового), як і не визначаються його права і обов`язки.

Суд підкреслює, що аналітичний продукт - це результат аналітичного дослідження, складений у письмовій формі, який містить відомості щодо ризику вчинення кримінального правопорушення конкретним суб`єктом (суб`єктами) у сфері економіки.

Отже, аналітичний продукт не має обов`язкового характеру для жодного суб`єкта, як для позивача, так і для посадових осіб ТУ БЕБ в Одеській області чи інших осіб, у тому числі й тих, що здійснюють публічно-владні управлінські функції.

Відповідно, якщо аналітичний продукт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, то і дії щодо його складання не є здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому слід звернути увагу й на такий важливий аспект цієї справи.

Узагальнюючи позицію Товариства, викладену у заявах по суті справи, варто відзначити, що реальною підставою для звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом слугували дії детективів ТУ БЕБ в Одеській області щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025161020000010 від 16.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Підставою для реєстрації вказаного кримінального провадження став рапорт про виявлення кримінального правопорушення №100-КПК від 16.04.2025 та надходження до органу досудового розслідування аналітичного продукту №17/0/23.13-02-15-25 від 21.03.2025, дії щодо складання якого позивач оскаржує у цій справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач прямо указує на те, що наслідком складання аналітичного продукту стало внесення 16.04.2025 ТУ БЕБ в Одеській області відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72025161020000010 за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ «Проект Інвест ХХІ» у період 2023- 2024 рр. від сплати податків в особливо великому розмірі, за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та здійснення кримінального переслідування ТОВ «Проект Інвест ХХІ».

Позивач умотивовує свої вимоги твердженням про те, що Бюро економічної безпеки та його територіальні органи позбавлені повноважень самостійно створювати інформацію про обставини, що свідчать про вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Бюро економічної безпеки України.

Отже, можна виснувати, що дійсний зміст спірних правовідносин полягає у здобутті позивачем юридично значущих інструментів для здійснення захисту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025161020000010 від 16.04.2025.

З наведеного слідує, що спірні відносини не мають публічно-правового контексту.

Обраний позивачем спосіб захисту - оскарження дій посадової особи ТУ БЕБ в Одеській області щодо складання аналітичного продукту та зобов`язання утриматись від висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, з огляду на характер аналітичного продукту як результату аналітично-інформаційної роботи щодо оцінювання ризику вчинення кримінального правопорушення конкретним суб`єктом у сфері економіки, жодним чином позитивно не вплине на хід досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні.

У цьому аспекті суд звертає увагу на те, що як аналітичний продукт сам по собі, так і дії щодо його складання чи то проведення аналітичного дослідження, не створюють для суб`єкта жодних наслідків у сфері публічно-правових відносин, окрім як у площині кримінально-процесуальних правовідносин, позаяк висновками аналітичних продуктів може обґрунтовуватись ініціювання досудового розслідування та здійснення у ньому певних процесуальних (процедурних) дій.

При цьому КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, пунктом 2 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 1, частиною 1 статті 4 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Пунктом 10 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Роз`яснення суті кримінального судочинства наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6рп/2001. Відповідно до вказаного Рішення кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Конституційний Суд України вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Отже, аналіз кримінально-процесуальних норм дає чітке визначення суб`єктного складу, процедури ініціювання та початку досудового розслідування, а також порядку оскарження дій чи бездіяльності слідчого, прокурора.

Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово наголошували на тому, що суд адміністративної юрисдикції не повинен з`ясовувати законність рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності слідчим чи прокурором у кримінальному провадженні, в тому числі щодо заяв і повідомлень про злочини. Правомірність/протиправність відповідних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора перевіряється судом за правилами, передбаченими КПК України.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що оскаржені позивачем дії аналітика ТУ БЕБ в Одеській області стосовно проведення на запит Управління детективів із стратегічного захисту економіки Територіального управління БЕБ в Одеській області від 11.03.2025 №23.13-05.1\275-24 аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Проект Інвест ХХІ» на предмет оцінювання ризиків та/або правопорушень у його діяльності і складення аналітичного продукту (висновку аналітика) № 17/0/23.13-02-15-25 від 21.03.2025 не є здійсненням відповідачем публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданням адміністративних послуг і не створюють юридично значимих наслідків для позивача та інших осіб у сфері публічно-правових відносин.

Права, які позивач вважає порушеними, належать до сфери кримінально-процесуальних правовідносин і їх захист повинен відбуватись виключно за процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законодавством (оскарження гласних або негласних слідчих дій, обґрунтованості підозри і таке інше), а не КАС України, тому спори, що виникають з підстав таких порушень - не є публічно-правовими.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, позаяк її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Позивачу слід роз`яснити, спір підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства з підстав порушення прав позивача в кримінальному провадженні.

У зв`язку із закриттям провадження у справі відсутні підстави для вирішення клопотання позивача про постановлення відносно відповідача окремої ухвали та заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись статтями 19, 238, 243, 248, 257 -262 КАС України, суд

ухвалив:

Закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Інвест ХХІ» до Територіального управління БЕБ в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - т.в.о. начальника відділу Управління аналізу інформації та управління ризиками Територіального управління БЕБ в Одеській області Черній Олександр Васильович, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що вирішення таких вимог відноситься до юрисдикції загального суду в порядку кримінального судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя А.С. Пекний

.