Court ruling № 136754402, 22.05.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5509/26

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

22 травня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16 регіональної військово-лікарської комісії в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене довідкою № 2026-0127-1627-0230-7 від 27.01.2026;

- визнати протиправною бездіяльність 16 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства Оборони України щодо не розгляду скарги позивача від 21.02.2026;

- зобов`язати 16 регіональну військово-лікарську комісію Міністерства Оборони України розглянути скаргу позивача від 21.02.2026 та прийняти за її результатами вмотивоване рішення із оцінкою всіх наданих медичних документів та урахуванням правової оцінки суду;

- зобов`язати у разі необхідності повторного медичного огляду провести його іншою військово-лікарською комісією із визначенням обсягу такого огляду.

Ухвалою від 30.03.2026 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 30.03.2026 суддя повернула заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову без розгляду.

Ухвалою від 30.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Відповідно до заяви просить суд зупинити дію рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого довідкою ВЛК № 2026-0127-1627-0230-7 від 27.01.2026, в частині визначення придатності позивача до військової служби до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі.

Обґрунтовує заяву тим, що оскарженим рішенням військово-лікарської комісії позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, навчальних центрах та інших підрозділах. Зазначає, що попри подання позивачем скарги до 16 регіональної військово-лікарської комісії, скарга не була розглянута по суті і була перенаправлена до іншого органу без визначення строків її розгляду та без прийняття рішення щодо заявлених вимог. За таких обставин процедура адміністративного оскарження виявилась неефективною та унеможливлює забезпечення належного захисту прав позивача, у зв`язку з чим спірне рішення первинної військово-лікарської комісії продовжує діяти та може бути реалізоване у будь-який момент.

Вважає, що у разі реалізації оскаржуваного рішення до завершення судового розгляду позивач може бути викликаний територіальним центром комплектування для виконання обов`язків, пов`язаних із визначеним статусом придатності, що створює реальний ризик істотного погіршення стану здоров`я та фактичного виконання спірного рішення до перевірки його законності судом. Продовжує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим ефективний судовий захист прав позивача, оскільки навіть у разі задоволення позову відновлення порушених прав після реалізації рішення військово-лікарської комісії буде суттєво ускладненим.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд виходив з такого.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Частинами першою, другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Підсумовуючи викладене вище суд висновує, що якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №140/2474/20, від 15.06.2022 у справі №440/12985/21, від 01.06.2023 у справі №640/10260/22.

Як видно з позовної заяви, предметом позову у цій справі є, серед іншого, правомірність рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене довідкою № 2026-0127-1627-0230-7 від 27.01.2026.

Позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому унеможливить реальне виконання судового рішення суду у випадку задоволення його позовних вимог.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, свідчитеме про фактичне ухвалення рішення без дослідження усіх доказів у справі, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 640/8742/20 вказав, що положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидних ознак протиправності оскаржуваного та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та третім особам до ухвалення рішення в адміністративній справі за поданим позовом до суду, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому.

Враховуючи те, що судом не встановлено і позивачем не доведено, в чому саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16 регіональної військово-лікарської комісії відмовити.

Ухвала набуває чинності з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Мричко Н.І.