Court ruling № 136753413, 20.05.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 травня 2026 року м. Київ № 320/19910/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16), в якому просить суд стягнути з державного бюджету грошові кошти в рахунок погашення матеріальних збитків в сумі 50000 грн; стягнути з державного бюджету грошові кошти в рахунок погашення моральної шкоди в сумі 50000 грн. та інфляційні витрати.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас відповідно до частини п`ятої статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, а також порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач фактично пов`язує порушення своїх прав із невиконанням або неналежним виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2018 у справі № 826/1423/18, а також просить стягнути інфляційні втрати, матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб та підлягає виконанню на всій території України.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання, а примусове виконання судових рішень здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому статтями 382 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено спеціальний процесуальний механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець виокремив стадію виконання судового рішення як самостійну завершальну стадію адміністративного процесу, у межах якої суд, що ухвалив відповідне рішення, наділений спеціальними контрольними повноваженнями щодо перевірки належності його виконання.

Правова природа статей 382-383 КАС України полягає у забезпеченні ефективності та обов`язковості судового рішення без ініціювання нового окремого судового спору між тими самими сторонами.

Отже, наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального позовного порядку для спонукання відповідача до виконання такого рішення або для констатації його неналежного виконання.

Інше тлумачення наведених норм фактично призводило б до необмеженого ініціювання нових судових проваджень щодо виконання одного й того самого судового рішення, що суперечило б принципу юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці неодноразово наголошував, що принцип правової визначеності передбачає повагу до остаточності судового рішення (res judicata) та виключає можливість повторного судового розгляду тотожних спорів між тими самими сторонами лише з метою досягнення іншого процесуального результату.

У постановах від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 12.05.2020 у справі № 815/2252/16 та від 16.12.2021 у справі № 170/167/17 Верховний Суд дійшов висновку, що спеціальні норми КАС України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, виключають можливість подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 11.12.2023 у справі № 240/9339/22, від 31.01.2022 у справі № 400/822/20, від 20.04.2022 у справі № 233/3744/17, від 11.05.2022 у справі № 345/4045/16-а та від 21.12.2022 у справі № 620/4090/22.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо невиконання рішення суду можуть бути реалізовані виключно шляхом звернення із відповідною заявою у порядку статті 383 КАС України в межах справи № 826/1423/18, а не шляхом пред`явлення нового адміністративного позову.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат, матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом лише за умови їх заявлення в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Разом з тим самостійної належної публічно-правової вимоги у даному позові не заявлено, оскільки фактично позовні вимоги зводяться до питань виконання судового рішення та стягнення коштів у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 15, 16, 509, 625, 1167 Цивільного кодексу України спори щодо стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди належать до сфери цивільно-правового регулювання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання та способом захисту майнового права кредитора.

Отже, такі вимоги мають приватноправовий характер, оскільки спрямовані на компенсацію майнових наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, а не на перевірку законності владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Сам по собі факт участі суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не змінює їх приватноправової природи.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц.

Таким чином, заявлені позовні вимоги у їх сукупності не утворюють спору публічно-правового характеру, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд також зазначає, що звернення позивача з окремим адміністративним позовом за наявності спеціального процесуального механізму, передбаченого статтями 382-383 КАС України, фактично свідчить про обрання неналежного способу судового захисту.

При цьому процесуальний закон не допускає трансформації стадії виконання судового рішення у новий самостійний судовий спір між тими самими сторонами щодо тих самих правовідносин, оскільки це суперечило б принципам процесуальної економії, юридичної визначеності та остаточності судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною шостою статті 170 та частиною першою статті 239 КАС України у разі відмови у відкритті провадження з цієї підстави суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд відповідної справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі та роз`яснення позивачеві, що заявлені ним вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, матеріальної та моральної шкоди підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, а питання, пов`язані з належним виконанням рішення суду у справі № 826/1423/18, можуть бути вирішені у порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 170, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/19910/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення коштів.

Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України суд вважає за необхідне роз`яснити, що для вирішення даного спору позивач може звернутись до місцевого загального суду за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.