Decision № 136753003, 22.05.2026, Zhytomyr District Administrative Court

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Житомир

справа №Н/240/20697/22

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/20697/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та зобов`язати провести з 30.07.2022, нарахування та виплату підвищення до пенсії, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам визначеної Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , ідн. номер 2382720211 та перебуває на обліку у відповідача. На думку позивача, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати йому доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, однак таке підвищення не виплачується.

02 грудня 2022 року Житомирським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, яким позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 30 липня 2022 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 30 липня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 (сорок) коп.

31 березня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано до канцелярії суду заяву про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 у справі №240/20697/22 за нововиявленими обставинами.

У заяві Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що після закінчення розгляду адміністративної справи №240/20697/22 були виявлені обставини, які свідчать про надання позивачем недостовірних відомостей про місце свого проживання, які привели, на думку відповідача, до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.

Зазначає, що на розгляді Олевського районного суду Житомирської області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2025 за №12025060520000039 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. Згідно з вироком від 25.02.2026 у справі №287/642/25 встановлено, що, у ОСОБА_1 , який будучи обізнаним у положеннях законодавства щодо підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном (грошовими коштами Державного бюджету України) шляхом обману.

Оскільки обставини щодо місця проживання є визначальними для прийняття рішення щодо призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, то Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду та просить переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року заяву Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №240/20697/22 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк заявник усунув недоліки заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ухвали суду від 16.04.2026 відкрито провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Призначено відкрите судове засідання у справі на 07 травня 2026 року з повідомленням учасників справи.

07 травня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №33115/26) про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

У визначений день та час, 07.05.2026, представник заявника (відповідача) та позивач у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказане, відповідно до протоколу від 07.05.2026 суд ухвалив продовжити розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку письмового провадження.

Дослідивши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

У відповідності до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з частиною 4 зазначеної правової норми, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Так, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть уважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року у справі №303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі №826/14224/15.

З матеріалів справи встановлено, що у справі №240/20697/22 ОСОБА_1 вказав адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (Додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106) с. Журжевичі, Олевського району, Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до вироку Олевського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 у справі №287/642/25, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено узгоджене покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Водночас, на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановлено іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Зокрема, у вироку Олевського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 у справі №287/642/25, встановлено що, ОСОБА_1 , який будучи обізнаним у положеннях законодавства щодо підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном (грошовими коштами Державного бюджету України) шляхом обману.

Зазначено, що реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 звернувся до особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, керуючись корисливим мотивом висловив прохання щодо реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою підготовки та подання до Житомирського окружного адміністративного суду позову із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями щодо проживання за вказаною адресою та отримання шляхом обману підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, без фактичного проживання на території радіаційного забруднення, тобто з метою усунення перешкод та створення умов для вчинення кримінального правопорушення, на що особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, погодився та вступив з ОСОБА_1 у попередню злочинну змову, взявши на себе роль пособника вчинюваного кримінального правопорушення.

Також встановлено, що ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою, керуючись корисливим мотивом, звернулись до Олевської міської ради з метою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі згоди власника приміщення - особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 за вищевказаною адресою, про що видано витяг з реєстру територіальної громади номер 2022/000197315. Далі, ОСОБА_1 звернувся із письмовим зверненням до ГУПФУ в Житомирській області з метою виплати підвищення до пенсії та отримав відмову у виплаті підвищення до пенсії.

Вказано, що реалізували свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ГУ ПФУ Житомирській області, 15.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов`язання проведення перерахунку і виплати коштів із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями про проживання у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, а саме с. Журжевичі, Коростенського району, Житомирської області. За результатом розгляду адміністративної справи №240/20697/22, судом 02 грудня 2022 року ухвалено рішення яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково та зобов`язано ГУ ПФУ Житомирській області здійснити з 30.07.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01січня календарного року.

На підставі вказаного рішення період з 01.02.2023 по 31.12.2024 працівниками Пенсійного фонду виплачено грошові кошти в сумі 91977,64 гривень, як підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

Таким чином, Олевським районним судом Житомирської області встановлено, що ОСОБА_1 , діючи умисно та цілеспрямовано, за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, як пособника вчинюваного кримінального правопорушення, шляхом обману заволоділи грошовими коштами Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на загальну суму 91977,64 гривень, чим спричинили матеріальної шкоди на вищевказану суму.

У зв`язку з вказаним, Олевський районний суд Житомирської області дійшов висновку, що своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України.

Суд зауважує, що обставини щодо місця проживання позивача є істотними, такими, від яких залежить призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-XII).

Обставини щодо зазначення позивачем невірного місця проживання не були і не могли бути відомі ні суду, ні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області станом на час прийняття рішення судом 02.12.2022, оскільки лише 25.02.2026, тобто після прийняття рішення судом у справі №240/20697/22, у ході розгляду кримінального провадження №12025060520000039 від 07.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, Олевським районним судом Житомирської області було з`ясовано, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 фактично не проживає.

Отже, наявні підстави для перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 у справі №240/20697/22 за пунктом 1 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вже вказано судом, згідно з вироком Олевського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 у справі №287/642/25 слідує, що 15.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов`язання проведення перерахунку і виплати коштів із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями про проживання у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, а саме с. Журжевичі, Коростенського району, Житомирської області.

Як вказано у вироку Олевського районного суду Житомирської області, на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 у справі №240/20697/22, у період з 01.02.2023 по 31.12.2024 ГУ ПФУ Житомирській області, працівники якого не були обізнані про злочинний умисел, ОСОБА_1 виплачено грошові кошти в сумі 91977,64 гривень, як підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

Крім цього, у згаданому вище вироку зазначено, що під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження досягнуто угоди про визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, яку укладено 14.03.2025

Відповідно до вироку Олевського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 у справі №287/642/25, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 14 березня 2025 року у кримінальному провадженні №12025060520000039 від 07.02.2025 між начальником Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури Сьомко Людмилою Іванівною та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю захисника ОСОБА_2 , та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити узгоджене покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Вказаний вирок набрав законної сили 30.03.2026 відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, при зверненні до Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 вказав адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , за якою фактично не проживав, а був лише зареєстрований з метою отримання неправомірної вигоди.

Суд зауважує, що згідно з положеннями частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вочевидь, обставини, встановлені у вироку Олевського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 у справі №287/642/25 щодо ОСОБА_1 , є обов`язковими для адміністративного суду під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, з урахуванням нововиявлених обставин справи суд відмічає, що за приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Такі положення щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ).

Частина 1 статті 39 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала виплату громадянам, які працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення доплати у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Право на таку ж доплату закріплювали положення частини 2 цієї ж правової норми для непрацюючих пенсіонерів, які проживають у такій зоні.

28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII (далі Закон України №76-VІІІ), який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону України № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04 лютого 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України №987-VIII, який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01 січня 2016 року і включив до Закону України №796-ХІІ статтю 39, яка передбачає виплату доплати виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження та у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України №76-VІІІ.

Конституційний Суд України у названому рішенні указав, що обмеження чи скасування Законом України №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина 2), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон України №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини 2 статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

При цьому в рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону України №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом України №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону України №796-ХІІ вказане рішення не містить.

За результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року зазначила, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону України № 796-ХІІ, яка була чинною до 01 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону України №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом України №987-VIII.

Стаття 39 у редакції Закону України №987-VIII, яка чинна з 01 січня 2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта статті 39 Закону України №796-ХІІ до внесення змін Законом України №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону України №796-ХІІ у редакції Закону України №987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право громадян на отримання підвищення до пенсії як непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України №796-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не довів, що проживає на території радіоактивного забруднення та визнав свою вину у введенні суду в оману щодо його фактичного місця проживання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 та статті 39 Закону України №796-ХІІ, позивач не має права на щомісячне отримання підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер у розмірі, встановленому зазначеною правовою нормою, оскільки не проживає на території радіоактивного забруднення, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

1. Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, - задовольнити.

2. Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 в адміністративній справі №240/20697/22 та ухвалити нове судове рішення.

3. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст рішення складено 22 травня 2026 р.