Court ruling № 136751773, 20.05.2026, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/19478/26

Провадження № 1-кс/761/12514/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 22024000000000764 від 27.08.2024

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

Клопотання обґрунтовано тим, що Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000764 від 27.08.2024 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що у період 2023-2024 років громадяни України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що є співвласниками ТОВ «НВП «Моноліт Енерго» (код ЄДРПОУ 33675000), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - співробітники зазначеного підприємства, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - співробітники ТОВ «Українські енергетичні машини» (код ЄДРПОУ 05762269), та ОСОБА_10 за попередньою змовою між собою, громадянами рф - представниками Державної корпорації з атомної енергії «Росатом» (ОГРН 1077799032926), а також іншими невстановленими особами, використовуючи зазначене українське підприємство, організували здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема на території рф та союзних їй держав з розробки та впровадження програмного забезпечення для надійного та сталого функціонування атомних електростанцій, що будуються та обслуговуються державою-агресором в особі вказаної державної корпорації, а також намагаються налагодити через підконтрольне організатору протиправної схеми латвійське підприємство постачання продукції та обладнання на окуповану Запорізьку АЕС, чим вчиняють умисні дій, спрямовані на допомогу державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.

За результатами досудового розслідування 12.05.2026 проведено обшуки у особистому житлі та нежитлових приміщеннях, які використовуються вищевказаними особами.

У ході проведення обшуків виявлено та вилучено матеріальні носії інформації, мобільні термінали, документи та чорнові записи, які підтверджують вчинення вказаними особами злочинів та мають значення для доказування у цьому кримінальному провадженні.

Зокрема, 12.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_11 від 01.05.2026, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено наступне належне останньому майно: мобільний телефон марки Samsung Galaxy A34 5G IMEI: НОМЕР_1 ; ноутбук марки ASUS UM425Q чорного кольору, S/N: R4N0LPOON654148 із зарядним пристроєм.

Вилучені у вказаному приміщенні речі мають значення для досудового розслідування, можуть бути знаряддям вчинення злочину, зберігати на собі його сліди, а також бути доказами під час судового розгляду, вказувати на причетність осіб до вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

12.05.2026 на підставі ст. 98 КПК України слідчим винесено постанову про визначення вищезазначеного майна речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

При цьому, не забезпечення накладення арешту на вищевказане майно, може призвести до їх знищення (приховування), діям яких в ході досудового розслідування надається оцінка.

Вищевказане вилучене майно, у подальшому після проведення відповідних слідчих дій (оглядів) будуть використанні при проведенні судових експертиз, в ході проведення яких, у тому числі будуть досліджені вищевказані носії.

З метою всебічного, повного і неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації виникла необхідність у накладенні арешту вилучене майно.

Прокурор просив проводити розгляд клопотання без його участі.

Повідомити власника майна про час та місце розгляду клопотання не виявилось за можливе у зв`язку із відсутністю контактних даних останнього. В той же час враховуючи встановлений законом строк на розгляд даного виду клопотань, з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд клопотання без участі власника майна.

Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Дана норма закону не обмежує можливість накладення арешту на майно фізичних чи юридичних осіб, які не мають правового статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 12.05.2026 вилучене майно визнано речовими доказами, оскільки воно відповідає ознакам визначеним в ст. 98 КПК України.

Правовою підставою арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження речових доказів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Частиною 4 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Пункти 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України визначають, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного у клопотанні прокурора майна.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, належне ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було виявлене та вилучене 12.05.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Samsung Galaxy A34 5G IMEI: НОМЕР_1 ; ноутбук марки ASUS UM425Q чорного кольору, S/N: R4N0LPOON654148 із зарядним пристроєм, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися, розпоряджатися та відчужувати таке майно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1