Court ruling № 136709303, 15.05.2026, Rozhyshche District Court of Volyn Oblast

Справа № 167/93/26

Номер провадження 2/167/274/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю:

секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

представника позивача Куденьчука О. А.,

представника відповідача Державної казначейської служби України Кучер О. О. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Волинської обласної прокуратури - прокурора Тарасюк Т. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області клопотання представника Волинської обласної прокуратури Романішиної Тетяни Леонтіївни про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовує тим, що 21 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030000000116 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом того, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою заволоділи грошовими коштами банківських установ, чим завдали останнім матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Зазначає, що 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 190 КК України. 25 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030000000773 було внесено відомості щодо заволодіння ОСОБА_1 кредитними коштами ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у розмірі 380000 грн.

Вказує, що 28 жовтня 2019 року дані кримінальні провадження об`єднано в одне провадження № 12018030000000116, а ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 2, 3 ст. 190 КК України.

Зазначає, що 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 висунуто обвинувачення за ч. 2, 3 ст. 190 КК України, після чого обвинувальний акт скеровано до Луцького міськрайонного суду Волинської області. 19 жовтня 2020 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області обвинувальний акт призначено до судового розгляду та задоволено клопотання сторони захисту в частині закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України на підставі п. 6 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Посилається на те, що 25 лютого 2025 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України виправдано у зв`язку з відсутністю події та складу кримінального правопорушення. 18 грудня 2025 року ухвалою Волинського апеляційного суду змінено вирок суду першої інстанції, виключивши посилання на відсутність складу кримінального правопорушення, в іншій частині залишено без змін.

Представник позивача зазначає, що під час досудового слідства та судового розгляду вищевказаних кримінальних проваджень позивачу ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягала у необґрунтованому кримінальному переслідуванні та обвинуваченні у тяжкому злочині. Наголошує, що позивач зазнала психологічних страждань через тривалий розгляд справи, неодноразове безпідставне відкладення судових засідань прокурором, постійне емоційне напруження та страх можливого засудження. З урахуванням вищенаведеного просить стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 1000000 грн моральної шкоди та витрати понесені на отримання правничої допомоги.

04 травня 2026 року представником Волинської обласної прокуратури Романішиною Т. Л. подано клопотання про зупинення провадження у справі посилаючись на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Зазначає, що ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року прокурором у кримінальному провадженні Остапчуком М. О. 18 березня 2026 року оскаржено в касаційному порядку та 17 квітня 2026 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження. Вказує, що оскільки судове рішення у справі № 161/19726/19, яким ОСОБА_1 визнано невинуватою за ч. 3 ст. 190 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України може бути підставою для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, відтак, вирішення справи Верховним Судом безпосередньо впливає на розгляд цієї справи.

Представник Волинської обласної прокуратури - прокурор Тарасюк Т. В. в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі підтримала та просила задовольнити. Надала пояснення близькі за змістом до обґрунтувань клопотання.

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо зупинення провадження у справі заперечив. Зазначив, що у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у цій цивільній праві на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року в частині виправдування ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України у зв`язку з відсутністю події набрав законної сили в зв`язку з залишенням без змін в цій частині ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року. Вказав, що йому особисто не відомо про наявність ухвали Верховного Суду від 17 квітня 2026 року щодо відкриття касаційного провадження у кримінальній справі 167/19726/19.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Кучер О. О. в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у цій справі підтримала та просила задовольнити. Зазначила, що ухвалення судового рішення Верховним Судом за наслідком перегляду ухвали Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року безпосередньо вплине розгляд цієї цивільної справи.

Відповідач Головне управління Національної поліції у Волинській області будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши учасників справи, дослідивши зміст клопотання, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Виходячи зі змісту ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 ЦК України).

Також, в ч. 1 ст. 130 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня .1994 № 266/94-ВР (далі - Закон № 266/94-ВР).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.1 Закону № 266/94-ВР відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР передбачено: «Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема: постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по цивільній справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Зупинення провадження у справі це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Ухвала суду про зупинення провадження у справі спрямована тільки на тимчасове припинення всіх процесуальних дій та не є ухвалою, якою остаточно завершується розгляд справи чи якась окрема стадія розгляду справи.

Згідно з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19, які стосуються застосування норми п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів цієї цивільної справи вбачається, що підставою звернення з позовом ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди став вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області про виправдування ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушенняя за ч. 3 ст. 190 КК України від 25 лютого 2025 року та ухвала Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року.

Поруч з цим судом встановлено, що ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 квітня 2026 року у кримінальній справі № 161/19726/19 постановлено відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Отже, на теперішній час остаточне рішення у кримінальній справі № 161/19726/19 (кримінальне провадження № 51-1128 ск 26) не прийнято, відповідно остаточна оцінка законності/незаконності дій ОСОБА_1 не надана, а викладені в ухвалі Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року висновки та заперечення на них прокурора будуть предметом розгляду в Касаційному кримінальному суді Верховного Суду, який розглядає кримінальну справу № 161/19726/19.

За наведених обставин неможливість розгляду даної цивільної справи до вирішення іншої справи (перегляду кримінальної справи в касаційному порядку), на думку суду, полягає втому, що прийняття рішення у цій справі залежить від прийняття рішення у справі, яка перебуває на перегляді у касаційному суді щодо ухваленого вироку, за яким позивача ОСОБА_1 виправдано, що відповідно послугувало підставою звернення останньої з відповідними позовними вимогами, так як за наявності виправдувального вироку вона набула право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,досудового слідства, прокуратури і суду».

Крім цього, на переконання суду, здійснюючи правосуддя суд має вирішити справу таким чином, що б судове рішення не стало підставою для нових спорів між сторонами (поворот виконання рішення, перегляд рішення за нововиявленими чи винятковими обставинами).

Зважаючи на викладене, враховуючи, що вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області 25 лютого 2025 року, який в частині виправдання ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 190 КК України залишений без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, що передував зверненню до суду із даним цивільним позовом, оскаржується у касаційному порядку та судове рішення за результатами касаційного перегляду не постановлено, проте має визначну роль при розгляді даного спору, оскільки за результатами розгляду кримінальної справи можуть бути встановлені факти та обставини, які матимуть преюдиційне значення при вирішенні цієї цивільної справи, з метою постановлення об`єктивного і законного рішення в розглядуваній цивільній справі, суд доходить висновку про необхідність задоволення клопотання представника відповідача і зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 161/19726/19, провадження № 51-1128 ск 26.

Керуючись ст. 251, 253, 260, 354, 355 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання представника Волинської обласної прокуратури Романішиної Тетяни Леонтіївни про зупинення провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі № 167/93/26 за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 161/19726/19, провадження № 51-1128 ск 26.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту ухвали 20 травня 2026 року.

Головуючий суддя І. Т. Гармай