Decision № 136708936, 20.05.2026, Kivertsi District Court of Volyn Oblast

Справа № 158/332/26

Провадження № 2/0158/405/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Корецької В.В., за участю секретаря Процик Л.В., представника позивача - Савчук С.О., представника відповідача - адвоката Ліпкевича І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв`язку, в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «ФК ЕЙС» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 05.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №660227013, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 2600,00 грн. В подальшому, відповідач по справі ОСОБА_1 збільшила суму кредиту до 8000,00 грн, які зобов`язалась повернути та сплатити відсотки за користування ними. Вказаний кредитний договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора MNV33MG2.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118/01, відповідно до якого та реєстру боржників №126 від 23.03.2021, від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено права грошової вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №660227013 у розмірі визначеному у реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Онлайн Фінанс», серед іншого, перейшло право майнової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №660227013.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем по справі ТОВ «ФК ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого, до позивача по справі перейшло право грошової вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №660227013 у розмірі визначеному у реєстрі прав вимоги. Загальний розмір заборгованості позичальника становить 28454,41 грн. з яких: 7999,60 грн. - основного боргу, 20454,81 грн. - відсотків.

Всупереч умовам договору позики відповідач свої зобов`язання не виконує. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, останній не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЕЙС», ні на рахунки попереднього кредитора.

З врахуванням наведеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» суму заборгованості за договором №660227013 від 05.01.2021 в розмірі 28454,41 грн., а також понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.01.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.02.2026, представник відповідача по справі ОСОБА_1 - адвокат Ліпкевич І.В. подав до суду відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити з підстав ненадання доказів направлення одноразового ідентифікатора відповідачу по справі ОСОБА_1 та його використання в якості підписання кредитного договору, а також доказів про перерахунок ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №660227013 від 05.01.2021. Крім того вказує, що відсотки за користування кредитом нараховані відповідачу поза межами строку кредитного договору, що вказує на їх списання з врахуванням внесених грошових коштів відповідачем в рахунок погашення такої заборгованості. Також зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн є неспівмірним із заявленими вимогами, а надані докази на підтвердження розміру таких витрат не є безумовною підставою для їх відшкодування у зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.04.2026, за клопотанням представника позивача, витребувано з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію про емітування на ім`я відповідача по справі ОСОБА_1 платіжної картки НОМЕР_2, зарахування на вказану платіжну карту грошових коштів, а також інформацію щодо фінансового номеру телефону за вказаною платіжною карткою.

Представник позивача ТОВ «ФК ЕЙС» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд даної цивільної справи у його відсутності, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідача - адвокат Ліпкевич І.В. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №660227013, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 2600,00 грн. В подальшому, відповідач по справі ОСОБА_1 збільшила суму кредиту до 8000,00 грн, що стверджується додатковими угодами до вказаного договору, які зобов`язалась повернути та сплатити відсотки за користування ними. Вказаний кредитний договір та додаткові угоди підписані відповідачем по справі ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV33MG2, який було наділано останній за номером мобільного телефону НОМЕР_1 /а.с. 7-16/.

Факт перерахунку вищевказаної суми кредитних коштів підтверджується платіжними інструкціями, а також відповіддю АТ КБ "ПРИВАТБАНК" №20.1.0.0.0/7-260415/83735-БТ від 23.04.2026, якою підтверджується факт зарахування коштів на банківську карту, емітовану відповідачу по справі ОСОБА_1 . З вказаною відповіді також вбачається інформація щодо фінансового номеру телефону відповідача, за вказаною платіжною карткою № НОМЕР_2 - НОМЕР_1 /а.с. 17-18, 126-128/.

Вказані обставини повністю спростовують заперечення представника відповідача по справі ОСОБА_1 - адвоката Ліпкевича І.В. щодо відсутності належних та допустимих доказів про укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 №660227013, а також доказів про перерахунок ОСОБА_1 кредитних коштів за вказаним кредитним договором.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118/01, відповідно до якого та реєстру боржників №126 від 23.03.2021, від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено права грошової вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №660227013 у розмірі визначеному у реєстрі прав вимоги /а.с. 22-31/.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Онлайн Фінанс», серед іншого, перейшло право майнової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №660227013 /а.с. 32-36/.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем по справі ТОВ «ФК ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого, до позивача по справі перейшло право грошової вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №660227013 у розмірі визначеному у реєстрі прав вимоги /а.с. 36-40/.

З розрахунку заборгованості первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №660227013 вбачається, що загальний розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 становить 19878,96 грн. з яких: 8000,00 грн. - основного боргу, 11878,96 грн. - відсотків /а.с. 41/.

В подальшому, з розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №660227013 становить - 28454,41 грн. з яких: 7999,60 грн. - основного боргу, 20454,81 грн. - відсотків /а.с. 42/.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Як встановлено судом, 05.01.2021, ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» електронний кредитний договір №660227013, а також додаткові угоди до нього та підписала їх у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому договір та додаткові угоди вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладениї у письмовій формі.

У позовній заяві ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», як новий кредитор, просив, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Це відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.

Позичальник не довела належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитному договорі та розрахунок заборгованості саме первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та приходить до висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором №660227013 від 05.01.2021 в розмірі 19878,96 грн. з яких: 8000,00 грн. - основного боргу, 11878,96 грн. - відсотків.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 19878 грн 96 коп., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Щодо судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем до позовної заяви додано: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р., укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери»; додаткову угоду №25770909523 до вищевказаного договору; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018; копію довіреності від 11.08.2025р; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025р., згідно з яким АБ «Соломко та партнери» надало правову допомогу ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №660227013 від 05.01.2021 на загальну суму 7000 грн.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні. Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрат значного часу на складання документів та визначення правових позицій.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, а також позицію відповідачки, яка вказує на наявність понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які просить зменшити, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому із відповідача на користь позивача стягується судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму - 1860,01 грн (19878,96/28454,41 х 2662,40).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення . Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 525, 526, 536, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за договором №660227013 від 05.01.2021 в розмірі 19878 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) судові витрати по справі, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) грн 01 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. - витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити: IBAN НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк».

Представник позивача - адвокатське бюро «Соломко та партнери», юридична адреса: м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. №6, офіс №22.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача - адвокат Ліпкевич Івано Володимирович, юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст судового рішення складено 20 травня 2026 року.