Decision № 13670327, 03.02.2011, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.11р.

Справа № 34/3-11(24/252-10)

За позовом Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки, Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", м. Дніпродзержинськ, 51902, вул. Кірова, 18б, код ЄДРПОУ 05393043

про стягнення 9 771,25грн.

Суддя Примак С.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Захарченко О.В., дов. №7 від 04.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Згідно розпорядження В.о. голови суду справа №24/252-10 була передана для розгляду судді Примак С.А.

Ухвалою від 17.12.2010р. справу №24/252-10 прийнято до свого провадження суддею Примак С.А.

Позов заявлено про стягнення заборгованості у розмірі 9771, 25 грн., за договором № 209у/26-0056-02 від 22.12.2005р.

Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити у позові.

Відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності за позовними вимогами позивача в порядку ст.267 ЦК України.

Господарський суд згідно зі ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.02.2011р. в порядку ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд ,-

В С Т А Н О В И В:

22.12.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на поставку вугільної продукції №209у/26-0056-02.

Позивачем у виконання даного договору поставки в адресу відповідача було поставлено вугільної продукції у кількості 268536 тон. за період з січня 2006р. по січень 2007р.

Вартість даної продукції з провізною платою склала 114 390 914,66 грн.

Позивач зазначив, що відповідач згідно пунктів 1.1,3.2, 3.4 договору зобов’язався сплатити за відвантажене вугілля та провізну плату на умові 100- відсоткової передоплати, натомість зобов’язання по оплаті поставленої продукції та провізної плати виконані відповідачем не були в наслідку чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 9771,25 грн.

Позивач зазначив, що так як договором не було визначено остаточну дату розрахуваня за отриманий товар без 100% передоплати, то він в порядку ст.530 ЦК України направив в адресу відповідача претензію № 47 від 27.07.2007р. з вимогою в семиденний термін від дня пред’явлення вимоги сплатити грошову суму у розмірі 9771,25 грн., а саме до 03.08.2007р.

Відповідач у своєї заяві про застосування позовної давності за позовними вимогами, зазначив що у позивача сплинув трирічний термін позовної давності про стягнення 9771,25 грн., а саме 03.08.2007р. так як на погляд відповідача він повинен був сплатити грошові кошти відповідно до вимоги №47 від 27.07.2007р. до 02.08.2007р.

Суд дослідивши матеріали справи вважає відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 даного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Встановлений загальний строк позовної давності для позивача за даними спірними відносинами закінчується 03.08.2010р. а позов позивачем подано до господарського суду Дніпропетровської області 09.08.2010р.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у своєї заяві про застосування позовної давності зазначив, що позивач пропустив строки позовної давності, внаслідок чого суд має застосувати приписи ст.267 ЦК України та відмовити в позові.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, господарський суд вважає необхідним відмовити в позові, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності.

Відповідно ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.256, 257, 261, 267, 530 ЦК України, ст.ст.4,33,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю

Суддя

С.А. Примак

Повне рішення складено 02.02.2011р.