Decision № 136673519, 20.05.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуСправа №160/28911/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області), в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 від 18.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити та виплатити належну позивачу пенсію за період з серпня місяця 2021 року по дату ухвалення рішення.

Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 р. остання була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, надавши до суду уточнену позовну заяву від 27.10.2025 р. (вх. №87915/25), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 0/р 912090139288 від 18.07.2025 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити та виплатити належну позивачу пенсію за період з серпня місяця 2021 року по дату ухвалення рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (як у первинній редакції позовної заяви, так і уточненої) зазначено, що 10.07.2025 р. вона звернулися до територіального відділення Пенсійного фонду України в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області із письмовою заявою №2842 про поновлення виплати пенсії за період з серпня 2021 року по 10.07.2025 р. Наприкінці липня 2025 року позивач отримала рішення про відмову у перерахунку пенсії від 18.07.2025 р. за підписом начальника відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 , в якому зазначено, що вона додала до своєї позовної заяви фото паспорта, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , орган, що видав: 2ISR від 28.03.2025 р., але в ході аналізу електронної пенсійної справи встановлено, що відсутній паспорт громадянина України, й за таких обставин ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило позивачу у поновленні пенсії за період з серпня 2021 року по 10.07.2025 р. ОСОБА_1 стверджує, що відповіді пенсійного органу за своїм змістом порушують низку норм Закону України «Про адміністративну процедуру» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», й, замість вирішення питання по суті (задоволення заяви або мотивованої відмови), позивачу було надано загальну інформацію з цитуванням норм закону та підзаконних актів, без конкретної оцінки моєї заяви. При цьому, позивач зауважила, що у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі N211/1789/17 від 10.08.2017 р. було зазначено, що колегія суддів вважає, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон може бути тим документом, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік, оскільки вказаний документ містить фотографію власника паспорту, в ньому зазначені прізвище та ім`я власника паспорту, місце його проживання (реєстрації) та дата народження та зобов`язано Криворізьке південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату пенсії за віком з 18.10.2016 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.12.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про залучення у якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, адреса: 49000, м.Дніпро, Набережна Перемоги 26).

Надане клопотання обґрунтовано тим, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 4.10. Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку, виплату проводитиме Головне управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позбавлене можливості та повноважень провести виплату ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 р. витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- докази перебування ОСОБА_1 на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- пояснення щодо наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області клопотання про залучення співвідповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 р. витребувано від ОСОБА_1 пояснення щодо наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області клопотання про залучення співвідповідача.

Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

12.01.2026 р. до суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2025 р. з додатками (матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 ).

03.02.2026 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач не заперечив проти залучення у справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 р. поновлено провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 р. клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, - задоволено.

Залучено в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, адреса: 49000, м.Дніпро, Набережна Перемоги 26) (далі відповідач-2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) до участі у справі №160/28911/25.

Цією ж ухвалою суд ухвали розгляд адміністративної справи №160/28911/25, - розпочати спочатку та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судом після відкриття провадження по справі встановлено, що подана позовна заява не відповідала вимогам статті 160 КАС України.

З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без руху.

У цій ухвалі суд встановив позивачу п`ятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання нової редакції позовної заяви для суду та відповідно до кількості учасників справи (або докази направлення нової редакції позовної заяви позивачу у разі подання через систему «Електронний суд») із уточненням позовних вимог у відповідності до суб`єктного складу учасників справи.

09.04.2026 р. на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду ОСОБА_1 надано до суду через систему «Електронний суд» надійшов документ під назвою «Додаткові пояснення» (за вх. №20773/26), в якому позивач зазначила, що подає уточнену позовну заяву та звернулась до суду з проханням:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.07.2025 № 0/р912090139288 про відмову у перерахунку пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити та виплатити мені пенсію за період з серпня 2021 року по дату ухвалення рішення.

Додатково у цьому документі ОСОБА_1 зазначила про те, що інші вимоги позовної заяви залишаються без змін.

З приводу вищенаведеного суд зазначає наступне.

Згідно ухвали суду від 08.04.2026 р. позивач мала усунити недоліки позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви для суду та відповідно до кількості учасників справи (або докази направлення нової редакції позовної заяви позивачу у разі подання через систему «Електронний суд») із уточненням позовних вимог у відповідності до суб`єктного складу учасників справи.

Разом з тим, ОСОБА_1 подала до суду через систему «Електронний суд» документ «Додаткові пояснення у справі», в якому повідомила суд про уточнення позовних вимог, проте цей документ не відповідав вимогам оформлення позовної заяви, встановленим статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на неналежне виконання позивачем вимог ухвали суду від 08.04.2026 р. суд ухвалою від 09.04.2026 р. продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів від дня одержання цієї ухвали суду шляхом надання суду нової редакції позовної заяви для суду та відповідно до кількості учасників справи (або докази направлення нової редакції позовної заяви позивачу у разі подання через систему «Електронний суд») із уточненням позовних вимог у відповідності до суб`єктного складу учасників справи.

13.04.2026 р. до суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшов документ під назвою «Додаткові пояснення у справі», датований 11.04.2026 р., в якому заявник зазначила суб`єктний склад учасників справи (зокрема: прізвище, ім`я та по-батькові позивача та найменування відповідачів) вказала, що подає позовну заяву у новій редакції на виконання ухвали суду від 09.04.2026 р. та зазначила, що просить суд:

1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.07.2025 № 0/р 912090139288 про відмову у перерахунку пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити та виплатити мені пенсію за період з серпня 2021 року по дату ухвалення рішення.

Окрім того, позивач у цьому документі зазначила, що інші обставини позовної заяви залишаються без змін.

Зважаючи на те, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду у встановлений судом спосіб, суд ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 р. суд продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів від дня одержання цієї ухвали суду шляхом надання суду нової редакції позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, для суду та відповідно до кількості учасників справи (або докази направлення нової редакції позовної заяви позивачу у разі подання через систему «Електронний суд») із уточненням позовних вимог у відповідності до суб`єктного складу учасників справи.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду ОСОБА_1 подано до суду через систему «Електронний суд» позовну заяву у новій редакції, в якій, зокрема, в якості відповідачів у справі вказано ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та викладено позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.07.2025 № о/р 912090139288 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити та виплатити позивачу пенсію за період з серпня 2021 року по дату ухвалення рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р. продовжено розгляд справи №160/28911/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р., з урахуванням ухвали суду від 23.04.2026 р. про виправлення описки в ухвалі, судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву в адміністративній справі №160/28911/25 за позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а також ухвалено вважати позовні вимоги поданими в наступному обсязі:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.07.2025 № о/р НОМЕР_2 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити та виплатити позивачу пенсію за період з серпня 2021 року по дату ухвалення рішення.

У цій ухвалі суд, зокрема, встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк до 06.05.2026 р. для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Окрім того, у цій ухвалі судом встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, та встановлено відповідачу-2 п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р. продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) є громадянкою України, що підтверджується, зокрема, паспортом громадянина України для виїзду за кордон за № НОМЕР_4 , виданий 28.03.2025 р. органом 2ISR зі строком дії до 28.03.2035 р.

Позивач перебувала на обліку в Криворізькому південному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та отримувала пенсію за віком з 01.09.2001 р. по 25.10.2004 р. до її виїзду на постійне місце проживання за кордон (Держава Ізраїль).

05.08.2016 р. ОСОБА_1 через свого представника звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення їй виплати раніше призначеної пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду цієї заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 10.08.2016 р. №Б-38/03/43 відмовило позивачу у поновленні пенсії, зазначивши, що до заяви позивача не надано паспорт.

ОСОБА_1 оскаржено вищезазначену відмову пенсійного органу у судовому порядку (адміністративна справа №211/1788/17).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 р. по справі №211/1789/17, апеляційну скаргу Криворізького Південного об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області на постанову Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року у справі №211/1789/17 задоволено частково.

Постанову Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року у справі №211/1789/17 скасовано та ухвалено нове рішення, яким:

- позовні вимоги ОСОБА_1 до Криворізького Південного об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області про зобов`язання поновити виплату пенсії в частині період з 07.10.2009 року по 17.10.2016 року залишено без розгляду;

- зобов`язано Криворізьке Південне об`єднане управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 18 жовтня 2016 року.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 р. по справі №211/1789/17 була оскаржена в касаційному порядку та залишена без змін згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 р., а відтак зазначена постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 10.08.2017 р.

На виконання вищезазначеного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновлено виплату позивачу пенсії з 18.10.2016 р. й така виплата проводилася шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у відділенні банківської установи АТ «Ощадбанк».

Виплату позивачу пенсії припинено з 01.08.2021 р.

11.08.2023 р. представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Листом від 11.09.2023 р. №43999-34671/М-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що для вирішення питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутись особисто та надати відповідну заяву та документи до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Не погодившись з позицією пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду (адміністративна справа №160/6701/24).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 р. по справі №160/6701/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.08.2023 року, подану її представником про поновлення виплати пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2023 року, подану її представником про поновлення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили 22.07.2024 р.

На момент виникнення спірних правовідносин позивач перебувала на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як така, що отримує пенсію за віком, виплата якої була поновлена з 18.10.2016 р. на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 р. по справі №211/1789/17.

ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 10.07.2025 р. про поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. й до цієї заяви позивачем було додано, зокрема, фото паспорта.

Вищезазначена заява з додатками за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Донецькій області.

За результатами розгляду цієї заяви та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 18.07.2025 р., в якому міститься посилання на особовий рахунок позивача у пенсійному фонді (о/р № НОМЕР_2 ) та яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяві про поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р.

У цьому рішенні пенсійний орган зазначив, зокрема, про те, що в ході аналізу електронної пенсійної справи встановлено відсутність паспорту громадянина України й за цих обставин ГУ ПФУ в Донецькій області відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.

У подальшому ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зі зверненням від 21.07.2025 р. з питання виплати пенсії.

У відповідь на це звернення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області направив позивачу лист «Про розгляд звернення» за №37857-28315/Б-01/8-0400/25 від 21.08.2025 р., в якому пенсійний орган зазначив, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 р. по справі №211/1789/17 позивачу поновлено виплату пенсії з 18.10.2016 р. Виплата пенсії проводилась на поточний рахунок, відкритий у банківській установі АТ «Ощадбанк».

Надалі в листі зазначено, що на виконання вимог пункту 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 р., банківською установою надано список осіб, які не одержують кошти з поточного рахунку більше як один рік, в якому було зазначено прізвище позивача, у зв`язку з чим Управлінням було направлено лист від 15.07.2021 р. №0400-010504-8/94521, в якому повідомлено про необхідність надання заяви для подальшого перерахування пенсії на банківську установу. Оскільки відповідної заяви не надійшло, виплату пенсії

призупинено з 01.08.2021 р.

Також в листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 р. по справі №160/6701/24 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.08.2021 р. Виплата пенсії проводилась на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ

"Ощадбанк". У вересні 2024 року банківською установою повернуто кошти у зв`язку із

закриттям рахунку за заявою власника.

Як стверджує в листі пенсійний орган, з 01.10.2024 р. виплату належних позивачу пенсійних коштів було переведено через підприємство поштового зв`язку 50074 й з урахуванням пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 р. виплату пенсії було припинено у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Не погодившись із позицією та рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, відповідно до положень частини 1 цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV (в редакції, що діяла до прийняття рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV (в редакції, що діяла до прийняття рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009), у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 3.3 рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 вказаними нормами Закону (статті 51) конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Також, у Рішенні Конституційним Судом зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно вад того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 3 статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

За змістом частини 1 статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно із частиною 2 статті 49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №22-1 від 25.11.2005 р. (далі Порядок №22-1) (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (пункт 1.2 Порядку №22-1).

Пунктом 1.3 Порядку №22-1 визначено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абзац 6 пункту 1.9 розділу І Порядку №22-1).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 2.8. Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

Пунктом 2.9. Порядку №22-1 встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2. Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

В аналогічному порядку після визначення Пенсійним фондом України розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, здійснюється перерахунок пенсії у разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

У разі якщо на дату звернення особи за перерахунком пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про страховий стаж за двадцять четвертий місяць після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, за бажанням особи перерахунок пенсії проводиться за наявні місяці страхового стажу або після надходження відповідних даних за цей місяць за умови, якщо дані надійшли не пізніше трьох місяців від дня звернення за перерахунком пенсії. У цьому разі днем звернення за перерахунком пенсії є день приймання органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до застосованих судом правових норм право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом. З 07.10.2009 р. виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.

Водночас, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме: стаття 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що законодавством не передбачено строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

Суд звертає увагу на рішення ЄСПЛ від 01.11.2013 р. у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06), в якому було встановлено порушення Україною статті 14 у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Проте сам факт прийняття Конституційним Судом України Рішення від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 та рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" не забезпечує необхідної правової визначеності, яка є головною умовою дії "презумпції знання закону", тим більше коли мова йде про літню людину, яка проживає в іншій країні, тобто поза інформаційним полем України.

Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 р. у справі "Рисовський проти України". Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. у справі №25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.

Щодо посилання відповідача на відсутність паспорта громадянина України в матеріалах електронної пенсійної справи позивача, суд зазначає на таке.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07.07.2014 р.) (далі Порядок № 22-1).

Згідно із положеннями пункту 2.9 Порядку №22-1 (на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що особа яка звертається до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії повинна пред`явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації; при цьому документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку.

Як судом встановлено, до заяви про поновлення пенсії позивачем було додано документ, який посвідчував її особу, а саме: паспортом громадянина України для виїзду за кордон за № НОМЕР_4 , виданий 28.03.2025 р. органом 2ISR зі строком дії до 28.03.2035 р.

Так, у постанові від 20.01.2022 р. по справі № 280/4551/21 Верховний Суд вказав на те, що очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу Рішення від 07.10.2009 р. №25-рп/2009.

Також у вказаній постанові Верховний Суд сформував наступний правовий висновок: подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 (в редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. №13-1 та від 16.12.2020 р. № 25-1) допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії) поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 р., відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

В силу приписів ч. 3 ст. 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, пенсійний орган має повноваження щодо перевірки достовірності наданих пенсіонером документів, а сумніви щодо їх дійсності самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Нездійснення пенсійним органом дій, спрямованих на отримання потрібної для вирішення питання про поновлення пенсії інформації не є належною підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії.

Суд зауважує, що обсяг та зміст доданих позивачем до заяви про поновлення виплати пенсії документів свідчить про здійснення нею всіх визначених законом та залежних від неї дій, спрямованих на поновлення виплати пенсії.

Отже, зважаючи на наявність у відповідача пенсійної справи позивача (доказів протилежного до суду не надано), а також з огляду на те, що відповідно до пункту 2.8. Порядку № 22-1 додання до заяви про поновлення особі виплати пенсії інших документів є правом особи, а не її обов`язком, й те, що таким порядком не передбачено обов`язку особи надати до пенсійного органу оригіналу паспорту громадянина України такої особи або іншого документу з відміткою про реєстрацію (довідки з місця проживання на території України), суд вважає, що такі доводи пенсійного органу не можуть бути підставою для відмови у поновленні виплати пенсії.

При цьому, суд зауважує, що пенсійним органом не надано доказів того, що громадянство України ОСОБА_1 є припиненим.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 18.07.2025 р., яким ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, суд зауважує, що у спірному рішенні пенсійного органу наявне посилання на особовий рахунок позивача (о/р № НОМЕР_2 ), який не є реквізитом (номером) оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області поновити та виплатити належну їй пенсію за період з серпня місяця 2021 року по дату ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За змістом статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У силу вимог пункту 1.5 Порядку №22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Відповідно до пункту 4.2, 4.3 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Так, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 р. по справі №160/6701/24 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області поновило ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.08.2021 р. й виплата пенсії проводилась на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ "Ощадбанк", проте у вересні 2024 року банківською установою повернуто кошти у зв`язку із закриттям рахунку за заявою власника, про що зазначено в листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» за №37857-28315/Б-01/8-0400/25 від 21.08.2025 р.

ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 10.07.2025 р. про поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р.

За результатами розгляду цієї заяви та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 18.07.2025 р., яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяві про поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. з огляду на відсутність паспорту громадянина України заявника в матеріалах електронної пенсійної справи.

В рамках даного спору суд дійшов висновку, що вищезазначене рішення пенсійного органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, пунктом 4.2 Порядку №22-1 (в редакції на час подання заяви про призначення пенсії) визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, з 01.04.2021 р. органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

У зв`язку із чинністю вказаної норми Порядку №22-1 ГУ ПФУ в Донецькій області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно із пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №1380/5 від 23.06.2010 р., дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати нормизаконута вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. у справі №21-87а13.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Натомість, фактичні обставини справи свідчать про те, що заява позивача не була перевірена пенсійним органом за процедурою, визначеною Порядком № 22-1, у зв`язку з чим, суд не може перебирати на себе вирішення питань, які входять до компетенції суб`єктів владних повноважень та досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність у позивача права на поновлення виплати/призначення знов спірної пенсії.

З урахуванням викладеного, у межах спірних правовідносин, що склались у цій справі, суд дійшов висновку про передчасність заявлених вимог ОСОБА_1 у відповідній частині.

При цьому, з наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ГУПФУ в Дніпропетровській області не приймав жодних рішень та не вчиняв жодних дій щодо відмови позивачці у поновленні виплати їй пенсії за віком.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахування того, що заява позивача про поновлення виплати пенсії відповідачем-1 фактично не розглядалась по суті, а була відхилена за формальними підставами, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про поновлення пенсії, суд з урахуванням вимог частини 2 статті 5, частини 2 статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2025 р. про поновлення виплати пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Одночасно із цим суд зауважує, що дії зобов`язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу, рішення якого оскаржується.

Відтак, дії зобов`язального характеру щодо поновлення нарахування та виплати пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області.

Наведене вище також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.02.2024 р. у справі №500/1216/23.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-1 по справі, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого ним рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010; місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 18.07.2025 р., яким ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2025 р. про поновлення виплати пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволені іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2026 р.

Суддя О.М. Неклеса