Decision № 136648567, 12.05.2026, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/27392/25-Е

Провадження № 2/522/2039/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

12 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Зелінська К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 15 квітня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом використання одноразового ідентифікатора, було укладено кредитний договір № 34601-04/2025, за умовами якого позичальник отримав фінансовий кредит та зобов`язався повернути суму позики й сплатити нараховані проценти за фактичні дні користування коштами. Надалі, 28 серпня 2025 року, між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до якого та на підставі акту прийому-передачі Реєстру боржників право грошової вимоги до відповідача у повному обсязі перейшло до нового кредитора (позивача).

Відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на день подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 25 340,00 грн, яка складається з 7 000,00 грн основного боргу, 5 670,00 грн нарахованих процентів та 12 670,00 грн штрафу. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму вказаної заборгованості, а також понесені судові витрати у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.01.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

14.04.2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Відповідач у поясненнях зазначає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в силу повної недоведеності належними, допустимими та достовірними доказами. Зокрема, матеріали справи не містять первинних касово-бухгалтерських чи розрахункових документів (меморіальних ордерів, платіжних доручень тощо), які б відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативних актів НБУ підтверджували реальний факт передання грошових коштів від первісного кредитора ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на користь відповідача, а наявна в матеріалах справи довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» навпаки підтверджує відсутність прямого фінансування. На підставі статей 1046, 1051, 1054 Цивільного кодексу України та усталеної практики Верховного Суду, оскільки договір позики є реальним правочином, неотримання грошових коштів свідчить про те, що кредитний договір є неукладеним.

Крім того, надана позивачем копія кредитного договору не містить кваліфікованих електронних підписів сторін, а позивачем не надано відповідного електронного файла у форматі p7s (або аналогічному) для перевірки накладення електронного цифрового підпису в порядку Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», що позбавляє документ статусу належного письмового доказу та вказує на нікчемність правочину через недодержання форми. Також позивачем не доведено належними правовими підставами сам факт набуття та обсяг права вимоги за договором факторингу відносно відповідача. Окремо наголошується, що заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 12 670,00 грн є несправедливою, непропорційною наслідкам порушення у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та прямо суперечить імперативним нормам ЦК України щодо звільнення позичальників від відповідальності за статтею 625 ЦК України та обов`язку сплати неустойки у період дії воєнного стану. Керуючись принципом змагальності та статтями 12, 76-81 ЦПК України, відповідач просить повністю відмовити в задоволенні позову через відсутність юридичного факту виникнення зобов`язань, покласти на позивача судові витрати та прийняти заяву про подальший розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

21.04.2026 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.

Відповідно до додаткових пояснень позивач зазначає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки кредитний договір № 34601-04/2025 від 15.04.2025 року був правомірно укладений в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему первісного кредитора із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (смс-кодом), що повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а відповідач, ініціювавши підписання та погодившись із усіма істотними умовами, підтвердив своє вільне волевиявлення. Позивач наголошує на неможливості самостійного надання оригіналів первинних касових документів, оскільки безготівкове перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (емітент АТ «ПУМБ») здійснювалося через операторів платіжної інфраструктури без складання видаткових касових ордерів, а деталізовані транзакції становлять банківську таємницю, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «ЄАПБ» заявляє клопотання про витребування банківської виписки в порядку статті 84 ЦПК України, яка згідно з практикою Верховного Суду є належним доказом руху коштів. Окрім цього, факт отримання позики та визнання заборгованості підтверджується здійсненою відповідачем частковою оплатою боргу, тоді як жодних належних доказів на спростування наданого розрахунку чи відсутності фінансування сторона відповідача не надала, безпідставно спираючись на концепцію «негативного доказу». Перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувся на законних підставах згідно з договором факторингу № 28082025 від 28.08.2025 року, відповідним актом прийому-передачі реєстру боржників та платіжною інструкцією, при цьому новим кредитором додаткових нарахувань чи штрафів пені не здійснювалось. З огляду на малозначність спору у розумінні статті 19 ЦПК України, правомірність повноважень представника позивача та значну завантаженість, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд розглянути справу за відсутності свого представника, долучити дані пояснення до матеріалів справи, не заперечує проти ухвалення заочного рішення та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

У судове засідання 12.05.2026 року у судове засідання з`явився представник відповідача Єргієв Д.І. який зазначив, що частково визнають позов у розмірі 7000,00 грн, однак суму заборгованості за відсотками та штрафними санкціями не визнають.

Позивач у позові просив провести розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Щодо клопотання про витребування доказів, суд враховуючи факт визнання представником факту отримання суми у розмірі 7000, 00 грн ухвалив відмовити в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.04.2025 року ОСОБА_1 підписав в електронному вигляді Кредитний договір № 34601-04/2025 з ТОВ «Стар файненс груп».

Відповідно до умов договору останній отримав кредит у розмірі 7000,00 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач умови договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

В подальшому, 28.08.2025 Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача на підставі Договору факторингу № 28082025 та Реєстру боржників, відповідно до статей 512 та 514 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є належним позивачем у справі та за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України. Договір відступлення права вимоги не визнаний судовим рішенням недійсним, вказаний договір на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позову та розрахунку заборгованості відповідач порушив умови договору в частині своєчасного повернення позики, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі у розмірі 25340,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000,00 грн., по процентам в розмірі 5670,00 грн.,, сума заборгованості за штрафом -12670,00 грн.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно з п.п. 3.3. п.3 Кредитного договору Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредиту. Стороною відповідача не спростований розрахунок заборгованості позивача, контрозрахунок не надано, не доведено підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню частково в сумі що стосується заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами.

Щодо неустойки, суд зазначає наступне.

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а тому, позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає, а саме у розмірі 12670,00 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 2422,40 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 34601-04/2025 у розмірі 12670,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 18.05.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

12.05.26