Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 2209/779/2012
Провадження № 4-с/677/3/26
УХВАЛА
19.05.2026 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Шовкуна В.О.,
з участю секретаря судових засідань Демчишеної Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красилів цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Кредитна спілка «ЛЄПТА» на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив: визнати неправомірною (протиправною) бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, а саме зняти арешт з коштів боржника у виконавчому провадженні.
В обґрунтування скарги зазначає про те, що на виконанні у Красилівському РВ ДВС перебувало виконавче провадження № 51682832, (виконавчий лист № 2209/779/12, виданий 24.07.2012 року Красилівським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 12023 грн. 20 коп. Арешт накладено постановою державного виконавця Дихтяр Л.М. 27.04.2017 року. 02.08.2017 року державним виконавцем Дихтяр Л.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Провадження має статус «Завершено». 15.01.2026 року заявник дізнався про порушення своїх прав, виявивши в мобільному додатку «Приват24» обмеження по картковому рахунку. Після звернення до Банку йому повідомили про виконавче провадження № 51682832. 21.01.2026 року заявник вважаючи, що арешт є технічною помилкою звернувся до Хмельницького ВДВС із заявою про зняття арешту. 10.02.2026 року йому відмовлено у знятті арешту з його рахунку. Вважає, що відповідно до ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі повернення документа стягувачу арешт має бути знятий. Оскільки провадження є неактивним понад 8 років, а державний виконавець не вчинили дій щодо розблокування рахунків, така бездіяльність є протиправною.
Ухвалою суду від 04.03.2026 року відкрито провадження у справі.
19.03.2026 року від Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив, в якому представник останнього просив у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити, вимоги вважають необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступних обставин та підстав.
Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомляє, що згідно перевірки автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) та інших облікових книг на виконанні в Красилівському відділі державної виконавчої служби дійсно перебували: в період часу з 13.08.2012 року по 31.10.2012 року, виконавче провадження № 33795292, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., в період часу з 16.05.2013 року по 21.10.2013 року, виконавче провадження № 37907729, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., в період часу з 22.01.2014 року по 24.06.2014 року, виконавче провадження № 41639037, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., в період часу з 17.07.2014 року по 29.01.2015 року, виконавче провадження № 44051319, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., в період часу з 12.02.2015 року по 23.06.2015 року, виконавче провадження № 46495454, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., в період часу з 27.07.2015 року по 23.12.2015 року, виконавче провадження № 48260250, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., в період часу з 06.05.2016 року по 29.06.2016 року, виконавче провадження № 51032899, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., в період часу з 15.07.2016 року по 02.08.2017 року, виконавче провадження № 51682832, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн.
Вказані виконавчі провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вжитими державним виконавцем заходами, майна та грошових коштів боржника, на які можливо було б звернути стягнення, не виявлено. У зв`язку з чим, виконавчий документ було повернуто стягувачу, з правом його повторного пред`явлення.
Станом на 18.03.2026 року, заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому документу боржником не сплачено.
Арешт може бути знятий за рішенням суду. Вищевказані обставини спростовують доводи скаржника щодо бездіяльності державного виконавця. Оскільки із аналізу вищевказаних норм вбачається, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту, оскільки законодавцем закріплено вичерпний перелік підстав зняття арешту. У випадку незгоди сторони, арешт може бути знятий за рішенням суду. Внаслідок чого державний виконавець обмежений у вчиненні дій щодо зняття арешту.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження - у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
З доводами скаржника ОСОБА_1 щодо застосування вищевказаної статті не погоджуються, оскільки в ній чітко визначено повернення виконавчого документу органу або посадовій особі, що видав виконавчий документ. В ході завершення виконавчий документ повернуто стягувачу, що унеможливило зняття арешту державним виконавцям, оскільки стягувач не позбавлений можливості повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Також норми статті 37 Закону України «Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу не передбачено можливість державному виконавцю зняти арешт, окрім пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті. Відповідно до частини 5-6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Зокрема ж, відповідно до постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17 зазначено, що «у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі». Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09.
Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.
При цьому, виконавець, який виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, або інша посадова особа державної виконавчої служби вже позбавлені права вчиняти будь-які виконавчі дії у цьому виконавчому провадженні без повторного пред`явлення стягувачем виконавчого документу до виконання та за обставин, коли стягувачем виконавчий лист повторно не пред`являвся, а при зверненні до суду боржником не порушувалося питання щодо визнання незаконними або скасування постанов державного виконавця.
Враховуючи вищезазначене, вважають, що скарга щодо бездіяльності державного виконавця є безпідставною та необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.
19.03.2026 року від Заявника Долинного С.П. надійшла відповідь на відзив, згідно якої він зазначає про те, що доводи Відповідача є необґрунтованими, виходячи з наступного: 1. Щодо тривалості порушення прав та принципу пропорційності Відповідно до відзиву, виконавчі дії щодо стягнення боргу тривають з 13.08.2012 року. Протягом 14 років державними виконавцями було відкрито та завершено 8 виконавчих проваджень у зв`язку з відсутністю майна. Весь цей час його рахунки та майно перебувають під арештом. Таке тривале обмеження права власності без реального результату виконання рішення суду порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, оскільки арешт перетворився з тимчасового заходу на безстрокове обтяження. 2. Щодо втрати актуальності стягнення та бездіяльності стягувача, останнє виконавче провадження № 51682832 було завершене ще 02.08.2017 року. З того часу минуло понад 8 років. Стягувач (КС «Лєпта») за цей період не скористався своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого документа. Відповідно до Закону «Про виконавче провадження», строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить 3 роки. Таким чином, на сьогодні стягувач фактично втратив право на примусове виконання рішення, а збереження арешту втратило свою процесуальну мету. 3. Щодо визнання повноважень суду самим Відповідачем, у своєму відзиві Відповідач прямо зазначає: «У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду». Відповідач фактично підтверджує, що він обмежений у вчиненні дій нормами ст. 59 Закону «Про виконавче провадження».
Саме тому він звернувся до суду як до єдиного органу, який має повноваження зняти арешт у випадках, не передбачених автоматичними процедурами ДВС, з метою захисту його конституційних прав. 4. Щодо посилань на практику Верховного Суду Висновки ВС у справах № 263/1468/17 та № 127/2-1421/09, на які посилається Відповідач, стосуються випадків, де право на перепред`явлення документа ще не було втрачено. У даному ж випадку минуло 8 років з останньої виконавчої дії, що доводить відсутність наміру стягувача продовжувати виконання, тому просив суд задовольнити його скаргу в повному обсязі.
У судове засідання сторони не з`явилися, повідомлялися згідно до вимог ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа від 24.07.2012 року, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області у справі № 2209/779/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованість в сумі 12023,20 грн.
15.07.2016 року постановою начальника Красилівського РВ ДВС було відкрито виконавче провадження № 51682832.
Постановою про арешт коштів боржника від 24.07.2017 року державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1
02.08.2017 року державним виконавцем Дихтяр Л.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно інформації про виконавче провадження № 51682832 від 25.02.2026 року остання дія значиться 02.08.2027 рік, а саме постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).
Відповідно до відповіді Хмельницького ВДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області від 06.02.2026 року станом на 06.02.2026 р., заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом боржником не сплачено.
Згідно наданої інформації на виконанні в Красилівському відділі державної виконавчої служби перебували: - в період часу з 13.08.2012 року по 31.10.2012 року, виконавче провадження № 33795292, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., - в період часу з 16.05.2013 року по 21.10.2013 року, виконавче провадження № 37907729, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., - в період часу з 22.01.2014 року по 24.06.2014 року, виконавче провадження № 41639037, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., - в період часу з 17.07.2014 року по 29.01.2015 року, виконавче провадження № 44051319, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., - в період часу з 12.02.2015 року по 23.06.2015 року, виконавче провадження № 46495454, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., - в період часу з 27.07.2015 року по 23.12.2015 року, виконавче провадження № 48260250, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., - в період часу з 06.05.2016 року по 29.06.2016 року, виконавче провадження № 51032899, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн., - в період часу з 15.07.2016 року по 02.08.2017 року, виконавче провадження № 51682832, з примусового виконання виконавчого листа № 2209/779/12 виданого Красилівським районним судом від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Лєпта» заборгованості в сумі 12023,20 грн.
Вказані виконавчі провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вжитими державним виконавцем заходами, майна та грошових коштів боржника, на які можливо було б звернути стягнення, не виявлено. У зв`язку з чим, виконавчий документ було повернуто стягувачу, з правом його повторного пред`явлення.
Станом на 18.03.2026 року, заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому документу боржником не сплачено.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону №1404-VIII одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
За змістом пункту 1 частини другої, пункту 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
В силу частин першої, другої статті 48 Закону № 1404-VIII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 Закону України «Про теплопостачання», статті 18 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, десятою статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Із положень пункту першого частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII слідує, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Як передбачено пунктом 10 часини першої статті 73 Закону № 1404-VIII, стягнення не може бути звернено на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.
Пунктами 463-464 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89, визначено, що рахунки 2620 відносяться до групи 262 «Кошти на вимогу фізичних осіб» і призначені для обліку вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточних рахунків фізичних осіб та рахунків за ними, надання кредитів овердрафт.
Відповідно до пункту 2 частини першої, частини четвертої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
Підстави для закінчення виконавчого провадження встановлені частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII. До цих підстав не віднесено повернення виконавчого документа стягувачу.
За змістом частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
В силу статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що в порядку примусового виконання рішень державний виконавець вправі накладати арешт на кошти боржника, розміщені у банках та інших фінансових установах, крім коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Про арешт коштів боржника державний виконавець виносить постанову, копія якої надсилається банкам або іншим фінансовим установам, у яких розміщені рахунки, для виконання.
Державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з грошових коштів на рахунку за певних умов. Разом з цим, суду Скаржником таких умов не повідомлено. Посилання скаржника на ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» є безпідставним. Жодної заборони для винесення постанови про накладення арешту на рахунок боржника суду не зазначено. Станом на 18.03.2026 року, заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому документу боржником не сплачено.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 19 травня 2020 року (справа № 905/361/19) зазначила, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що таке зняття арешту здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують заборону накладення арешту на ці кошти.
З матеріалів справи слідує, що 27 квітня 2017 року державний виконавець виніс постанову про арешт грошових коштів ОСОБА_1 , на виконання якої накладено арешт на кошти, розміщенні на рахунках боржника.
02.08.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (оскільки відсутнє майно у боржника), що не передбачає автоматичне зняття арештів з рахунків боржника.
Статтею 40 Закону визначено наслідки закінчення та повернення виконавчого провадження, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
За таких обставин, державний виконавець правомірно керувався тим, що підстави для скасування арешту з рахунків ОСОБА_1 відсутні.
Посилання ОСОБА_1 на неправомірність відмови державного виконавця у скасуванні арешту грошових коштів суперечить фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 259-261, 353, 354, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали.
Учасники провадження (сторони):
Заявник, боржник ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Орган, дії якого оскаржуються: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ
СЛУЖБИ У ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ РАЙОНІ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35014284, місцезнаходження: 29018, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКА, будинок 13/2
Стягувач: КРЕДИТНА СПІЛКА "ЛЄПТА", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26572544, місцезнаходження: 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ МАЙДАНУ, будинок 10, кімната 223.
Повний текст ухвали виготовлено 19.05.2026 року.
Суддя: В.О. Шовкун
The court decision No. 136646565, Krasyliv District Court of Khmelnytskyi Oblast was adopted on 19.05.2026. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 2209/779/2012. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: