Decision № 136597643, 18.05.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 рокусправа № 380/4242/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вулиця Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.02.2026 №133650011803;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступний період: з 01.08.1985 по 31.08.1995 викладач по класу віолончелі в Жидачівській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); з 01.09.1995 по 01.12.2012 викладач по класу віолончелі в Самбірській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); з 01.12.2012 по 01.11.2019 викладач школи в Самбірській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); з 01.11.2019 по 31.10.2025 (день призначення пенсії по віку) викладач мистецької школи в Самбірській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення») (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- вирішити питання про відшкодування ОСОБА_1 сплачений судовий збір при зверненні до суду в порядку передбаченому ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та інші підтверджені витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 6.02.2026 ОСОБА_1 ( далі позивач) звернулась із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення від 13.02.2026 №133650011803 про відмову у виплаті такої допомоги з підстав не передбачення посади викладача музичного закладу відповідним Переліком. Водночас, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 право на зазначену грошову допомогу мають особи, які на день досягнення пенсійного віку працювали у закладах державної або комунальної форми власності на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, мають необхідний страховий стаж та раніше не отримували пенсію. Матеріалами справи підтверджується, що позивач понад 30 років працювала викладачем у Жидачівській та Самбірській дитячих музичних школах, які є закладами позашкільної освіти, а займані нею посади належать до посад, передбачених пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До призначення пенсії за віком позивач пенсійних виплат не отримувала. Відтак, вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 12 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі відповідач 1) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 31.10.2025 отримує пенсію за віком. 6.02.2026 позивач звернулась із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV. Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1, за принципом екстериторіальності заява позивача розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким прийнято рішення від 13.02.2026 №133650011803 про відмову у виплаті грошової допомоги. Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, право на виплату допомоги у розмірі десяти місячних пенсій мають особи, які на день досягнення пенсійного віку працювали у державних або комунальних закладах на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, мають необхідний страховий стаж та раніше не отримували пенсію. До заяви позивачем було додано довідку від 5.02.2026 №4, відповідно до якої вона працювала у Самбірській дитячій музичній школі на посаді викладача мистецької школи з 1.09.1995. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовило у виплаті допомоги, посилаючись на те, що посада викладача музичних закладів відділу культури не передбачена Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909. У зв`язку з відсутністю підтвердженого 30-річного стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е»«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідачем прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( далі відповідач 2) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що 6.02.2026 ОСОБА_1 звернулась із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення від 13.02.2026 №133650011803 про відмову у виплаті допомоги. Відмову мотивовано тим, що посада викладача музичних закладів відділу культури не передбачена Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 №909, а тому періоди такої роботи не зараховуються до спеціального стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV. За даними електронної пенсійної справи страховий стаж позивачки становить 44 роки 2 місяці 25 днів, однак відсутній підтверджений 30-річний стаж роботи на посадах, визначених пунктами «е»«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліком №909. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив. З аргументами відповідачів не погоджується повністю та просить задовольнити позов повністю.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 31.10.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач не отримував жоден із видів пенсій, передбачених Законом № 1058.

6.02.2026 позивач звернувся з заявою про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.02.2026 №133650011803 повідомлено про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Зазначено про те, що за результатами розгляду документів, що містяться в електронній пенсійній справі позивача страховий стаж становить 44 роки 2 місяці 25 днів. У довідці від 5.02.2026 № 4 зазначено, що заявниця працює викладачем мистецької школи у дитячій музичній школі відділу культури з 1.09.1995 по даний час. Враховуючи вищезазначене, в перерахунку пенсії позивача відмовлено, оскільки посада викладача музичних закладів відділу культури для виплати грошової допомоги не передбачена Переліком.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Вказані зміни набрали чинності 01.04.2015.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років". Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.

Отже, Законом № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, наведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ ХV Прикінцеві положення Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV викладено в такій редакції: «Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Суд звертає уваги на те, що вказаною нормою збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення».

За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Крім того, аналіз змісту п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дозволяє дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік № 909).

Розділ 1 «Освіта» Переліку № 909 встановлює, зокрема, що робота у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачів філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи дає право на пенсію за вислугу років.

14.06.2000 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 963 якою затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі - Перелік № 963), відповідно до якого до посад педагогічних працівників віднесено наступні посади: вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Отже, відповідно до наведених положень, робота у мистецькій школі у дитячій музичній школі відділу культури на посаді викладача дає право на пенсію за вислугу років.

Крім того, за приписами ст. 28 Закону України від 23.05.1991 № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Частиною 5 ст. 12 Закону України від 22.06.2000 № 1841-ІІІ «Про позашкільну освіту» (далі - Закон № 1841-ІІІ) визначено, що перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6.05.2001 № 433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо. Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону №1841-III педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що посада викладача мистецької школи у дитячій музичній школі відділу культури є педагогічною посадою закладу освіти.

Суд зазначає, що викладач мистецької школи у дитячій музичній школі відділу культури є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Такий стаж роботи має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії, навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17. Подібні висновки також містяться у постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 484/211/17, від 23.01.2020 у справі № 756/9879/16-а та від 12.04.2021 у справі № 721/1053/16-а.

Відповідно до Довідки від 5.02.2026 №4 позивач дійсно працює в Самбірській дитячій музичній школі на посаді викладача мистецької школи з 1.09.1995 по теперішній час .

Відтак суд робить висновок про те, що до трудового стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути зарахований період з 01.09.1995 по 31.10.2025.

Щодо позовних вимог про зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення період з 01.08.1985 по 31.08.1995 викладач по класу віолончелі в Жидачівській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.02.2026 №133650011803 не надано правової оцінки щодо зарахування вказаного періоду роботи до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Оскільки відповідачем не приймалось рішення щодо зарахування або відмови у зарахуванні зазначеного періоду до спеціального стажу, такі позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 6.02.2026 про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди роботи з 1.09.1995 по 31.10.2025.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.

З урахуванням того, що лише цим рішенням вирішується питання щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е»«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також щодо повторного розгляду заяви від 06.02.2026 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням періодів роботи з 01.09.1995 по 31.10.2025, заявлена позовна вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позову слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вулиця Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.02.2026 №133650011803.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 6.02.2026 про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди роботи з 1.09.1995 по 31.10.2025.

У решті позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вулиця Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) 2129 грн 92 коп сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович