Court ruling № 136588521, 18.05.2026, Zavodskyi District Court of Zaporizhzhia City

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125

Справа № 332/6791/25

Провадження №: 2/332/1189/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.

за участю секретаря Петракей Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Заводського районного суду міста Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

30.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства у зв`язку із тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 року, справа № 910/15629/25, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Посилаючись на положення ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства і практику Верховного Суду просить закрити провадження у справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав додаткові пояснення на подану відповідачем заяву про закриття провадження у справі, яку вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню обґрунтовуючи наступним.

Позивач по відношенню відповідача, як споживача послуг, являється виконавцем комунальних послуг, а саме, з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії. Обов`язок споживача сплачувати за житлово-комунальні послуги закріплений у Житловому кодексі України (ст. ст. 64, 67, 68).

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються. Квартира АДРЕСА_1 , належить на праві властності, ОСОБА_1 , згідно витягу з реєстру на нерухоме майно.

Згідно з Цивільним кодексом України (ст. 322, 360), власник зобов`язаний утримувати майно, навіть якщо він там не проживає. Разом з тим, відповідач повідомляє суду, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 року у справі №910/15629/25 відкрито провадження у справі про несплатоспроможність ОСОБА_1 , провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи не є автоматичним визнанням її банкрутом. Відкриття провадження це лише спроба реструктуризувати борги, а банкрутство це крайній захід, який тягне за собою серйозні обмеження (заборона брати нові кредити без повідомлення про банкрутство протягом 5 років, тощо). Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться квартира відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР). Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач у судове засідання не з`явилася.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду, з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

21.10.2019 року в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України наприкінці 2018 року, який набрав чинності 21.04.2019 року.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу, незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №922/928/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.05.2020 року у справі №903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №908/4057/14, від 11.07.2018 року у справі №922/3040/17, від 29.11.2019 року у справах №908/130/15-г, №923/1194/17, від 05.02.2020 року у справі №921/557/15-г.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 року, справа № 910/15629/25, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1

Отже на спірні правовідносини у цивільній справі позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, розгляд якої передбачає вирішення питання про стягнення заборгованості з відповідача, розповсюджується дія ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому спір належить до юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідно до спеціальної норми, закріпленої статтею ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) зазначено, що захист осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не погодилася з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону № 2343-XII, та направила справу до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що цивільна справа за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відноситься до юрисдикції Господарського суду міста Києва, який ухвалою від 23.02.2026 року порушив провадження у справі №910/15629/25 про визнання ОСОБА_1 несплатоспроможньою, що виходячи із правових висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, має процесуальним наслідком передання справи на розгляд належному суду і не суперечить положенням ст.31 ЦПК України, яка передбачає передачу справи з одного суду до іншого, а отже клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України не підлягає задоволенню. .

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.31, 258-260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовною заявою позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - передати на розгляд до Господарського суду міста Києва у провадженні якого перебуває господарська справа № 910/15629/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд міста Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня складення, а особами, що були відсутні в судовому засіданні в той же строк з дня вручення ухвали суду з правом на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: Н.В. Марченко