Court ruling № 136587321, 18.05.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

18 травня 2026 року м. ХарківСправа № 922/461/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву представника ТОВ "Веріфікато" про відвід судді у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 56 літ. А) до Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) про стягнення 45'256'872 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради про стягнення заборгованості, що становлять вартість земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, у розмірі 45'256'872 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2026 відкрито підготовче провадження у справі №922/461/26 та призначено судове засідання на 18 березня 2026 року о 14:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.05.2026 о 14:00 год.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача та відклав розгляд справи по суті на 20.05.2026 о 14:30 год.

15.05.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про відвід судді І.В. Трофімова (вх.№ 11709 від 15.05.2026).

В обґрунтування зазначеної заяви про відвід представник позивача зазначив про сумніви щодо неупередженості суду, які виникли у зв`язку із сукупністю обставин, зокрема: посилався на те, що суддя Господарського суду Харківської області неодноразово зазначав, що позивачу необхідно роз`єднати позовні вимоги або уточнити їх для правильного розгляду справи, оскільки суд не може розглядати вимогу про стягнення вартості земельної ділянки, що одночасно включає в себе суму, сплачену позивачем відповідачу в рахунок вартості земельної ділянки за Договором купівлі-продажу, яку позивач просить повернути.

Таким чином, представник позивача вважає, що суддя Трофімов І.В. вже сформував свою позицію на стадії підготовчого провадження, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, а задоволення позову в чинній редакції позовної заяви є неможливим.

Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, у сторони позивача виникають сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді під час розгляду справи №922/461/26 та створюють у сторони позивача враження про порушення принципу рівності сторін та справедливого судового розгляду.

Розглянувши подану заяву про відвід судді І.В. Трофімова, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З огляду на те, що заява про відвід судді надійшла 15.05.2026, тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання (20.05.2026), остання не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Враховуючи те, що відвід (вх.№ 11709 від 15.05.2026) надійшов поза межами судового засідання, він розглядається судом у порядку письмового провадження.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

В силу ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 38 ГПК України).

У даному випадку представник позивача зазначає, що під час підготовчих засідань (які відбулись 01.04.2026 та 15.04.2026) суддя наперед надав оцінку поданому позову. Отже, обставина, яка на думку представника позивача є підставою для відводу судді, виникла ще 01.04.2026 та повторилась 15.04.2026.

Враховуючи викладене, представник позивача мав заявити відвід не пізніше двох днів з дня, коли він дізнався про таку обставину, тобто не пізніше 03.04.2026 або 17.04.2026.

Водночас представник позивача звернувся з заявою про відвід судді 14.05.2026, тобто з пропуском встановленого ч. 3 ст. 38 ГПК України строку, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні вказаної заяви.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи відповідним складом суду.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) зазначено, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Тобто, заявлений учасником справи відвід судді від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин чи особистості судді, визначеного у встановленому законодавством порядку для розгляду конкретної справи, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі.

Одночасно, статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 177 ГПК України завданням підготовчого провадження зокрема є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу (п.1 ч. 1 вказаної статті).

В ч. 2 ст. 182 ГПК України вказано, що у підготовчому засіданні суд зокрема:

- у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;

- може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;

- здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Дійсно, під час підготовчого провадження судом була встановлена невідповідність прохальної частини позовної заяви та її мотивувальної частини, а також відповіді на відзив.

Так, в мотивувальній частині позову та у відповіді на відзив позивач просив суд стягнути з відповідача:

1) 1'566'810,00 грн - суму коштів, сплачену позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу;

2) 43'690'062,00 грн - суму коштів, що дорівнює ринковій вартості Земельної ділянки станом на 06.04.2023 з вирахуванням сплаченої ціни Договору.

Водночас прохальна частина позову містить лише 1 вимогу - стягнення грошових коштів, що становлять вартість спірної земельної ділянки у розмірі 45'256'872 грн.

Під час підготовчого провадження суд звернув увагу представника позивача на вказану невідповідність та з метою виконання завдань підготовчого провадження запропонував представнику позивача усунути виявлені неточності, подавши відповідну заяву.

Твердження представника позивача проте, що "суддя Трофімов І.В. вважав ще на стадії підготовчого розгляду справи, що у нинішній версії заявлених позовних вимог, позов не підлягає задоволенню" не відповідають дійсності.

Із протоколів судових засідань від 01 та 15 квітня 2026 року та відповідних записів вбачається, що суддею не зазначалось про відсутність підстав для задоволення позову в нинішній версії заявлених позовних вимог.

Суд лише звернув увагу представника позивача, що під час розгляду справи по суті розглядатись будуть саме ті вимоги (вимога), які містяться в прохальній частині позовної заяви.

Суд також вважає недоречними посилання представника позивача на положення статті 220 ГПК України, оскільки станом на 18.05.2026 судом не було вирішено питання про перехід на стадію ухвалення судового рішення у справі №922/461/26.

Суд наголошує, що суддя здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі здійснює заходи для остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Згідно з частиною третьою статті 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття "належних сумнівів". Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Таким чином, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.

Доводи заявника фактично зводяться до незгоди учасника процесу з процесуальними діями судді, вчиненими останнім під час підготовчого провадження.

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом дослідження у відповідному апеляційному господарському суді або касаційному господарському суді, та не є підставою для відводу судді.

Саме тому законодавцем включено до статті 35 Господарського процесуального кодексу України частину 4: незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд звертає увагу заявника, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

При цьому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Твердження скаржника про упередженість та необ`єктивність суддів є припущеннями, які не підтверджені наявними у матеріалах справи документами.

Водночас, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді, а відтак не є підставою для відводу суддів у розумінні ст. 35 ГПК України.

Проте заявником жодними належними і допустимими доказами не доведено наявність обставин, з якими закон, зокрема, приписи статті 35 ГПК України, пов`язує наявність підстав для відводу судді.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого представником позивача відводу, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав для відводу судді, передбачених ст.35, 36 ГПК України, а посилання на упередженість судді при розгляді даної справи є недоведеними та безпідставними.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" про відвід судді І.В. Трофімова від розгляду справи № 922/461/26 необґрунтованою.

2. У задоволенні заяви про відвід судді І.В. Трофімова відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

СуддяІ.В. Трофімов