Court ruling № 136586310, 18.05.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"18" травня 2026 р. Справа № 916/1769/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за вх.суду№2-972/26 від 15.05.2026р. по справі №916/1769/26

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) (вх. №2-30/26 від 12.05.2026)

до відповідачів: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) ; ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ); Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод № 1" (65047, Одеська обл., м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, 39И, каб. 503/8, код ЄДРПОУ 35697597)

про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод № 1" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів.

Крім того, позовна заява окрім позовних вимог місить вимогу про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили судовим рішенням суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора вчиняти, здійснювати, вносити будь-які відомості, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод № 1" (виключення чи включення учасників товариства; призначення, зміну директора та інших органів управління; переходу прав у т.ч. їх обтяження боргами, передачу в якості забезпечення виконання зобов`язань як власних так і будь-яких третіх осіб; зміну власників (кінцевих бенефіціарів) чи розміру часток у статутному капіталі; будь-які інші зміни, що можуть вплинути на корпоративні права Позивача).

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що між учасниками ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» ОСОБА_2 (Відповідач-1) та ОСОБА_1 (Позивач) з 2024 року виник корпоративний спір у зв`язку із численними порушеннями директором та учасником ОСОБА_2 прав ОСОБА_1 . До корпоративного конфлікту Відповідач-1 залучив Відповідача-2 - ОСОБА_3 (як колишнього учасника, який вибув з товариства у 2020 році та був поновлений у складі учасників у 2026 році). В даний час ОСОБА_4 у касаційному суді (справа № 916/3027/25) оскаржує поновлення прав учасника Відповідач-2.

Заявник вказує, що керівник виконавчого органу - директор ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» ОСОБА_2 допускає суттєві порушення корпоративних прав іншого учасника ОСОБА_1 , і у ОСОБА_1 виникли обґрунтовані занепокоєння подальшої долі ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1», так як йому стало відомо про вчинення правочинів із зацікавленістю з метою доведення до контрольованого ОСОБА_2 банкрутства ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1». До узгоджених дій Відповідач-1 залучив ТОВ «Агро-Зерно» де директором є ОСОБА_5 (справа № 916/4679/25).

За посиланнями позивача, незважаючи на неодноразові офіційні звернення з боку Позивача- ОСОБА_1 як співзасновника та учасника ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» визначені законодавством, статутом, жодної належної реакції, передбаченої Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Статутом ТОВ «Одеський комбікормовий завод №1», не було надано.

Позивач зазначає, що у нього виникли обґрунтовані занепокоєння відсутності відкритої інформації щодо належного управління ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1», зокрема: хто фактично здійснює функції директора у періоди відсутності ОСОБА_2 , хто має доступ до фінансових та управлінських документів, а також хто готує відповіді від імені керівника, підписує їх і скріплює печаткою.

Допущені суттєві порушення корпоративних прав ОСОБА_1 дали підстави для звернення до Господарського суду Одеської області з позовами до ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» та ОСОБА_2 та в провадженні Господарського суду Одеської області розглядались і розглядаються й інші справи № 916/3896/25 про витребування документів, № 916/3902/25 про припинення трудових відносин з директором ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» ОСОБА_2 .

Поряд з цим, як вказує заявник, рішенням керівника виконавчого органу ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» ОСОБА_2 був «реанімований» протокол загальних зборів учасників ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» № 21/1 ще від 19.06.2014 року за яким приймалось рішення про збільшення статутного капіталу на 4 748 500 грн.

Позивач наголошує, що на підставі такого протоколу керівником виконавчого органу (Відповідач-1) який одночасно є й учасником ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1» фактично був наданий додатковий строк на внесення вкладів оформлене у вигляді листа «ПОПЕРЕДЖЕННЯ про прострочення внесення вкладу» датоване 27.04.2026 року №27/04-1. Позивач вважає таке рішення не належить до компетенції директора ОСОБА_2 та є протизаконним і не підлягає виконанню.

Так, на переконання заявника, таке рішення створить правові наслідки, які спрямовані на усунення Позивача від участі в управлінні ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1», позбавить його права голосу, доступу до інформації про господарську діяльність, участі у розподілі прибутку, а також можливості контролювати діяльність органів управління ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1».

Такі дії, на переконання Заявника, є прямим порушенням ст. ст. 5, 12, 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", які гарантують учасникам право брати участь в управлінні товариством, отримувати інформацію про його діяльність, а також захищати свої права у судовому порядку.

Заявник вважає, що наявність конфлікту, несплаченого на думку відповідачів вкладу, несформованого статутного капіталу (невнесення додаткових вкладів) може бути подане рішення, оформлене іншими учасниками, які у змові намагаються захватити повний контроль над товариством - державному реєстратору для внесення змін до ЄДР щодо складу учасників, у разі реєстрації Позивач може бути виключений з переліку учасників у ЄДР, товариство може розподілити його частку між іншими учасниками або третіми особами; може бути змінено керівні органи та подальше місцезнаходження товариства, що ускладнить виконання майбутнього рішення суду.

Відтак, на переконання заявника, забезпечення позову шляхом заборони внесення змін до відомостей про юридичну особу буде тим тимчасовим заходом, що забезпечить ефективний захист прав та інтересів заявника та не вплине на господарську діяльності товариства.

18.05.2026р. за вх. №17081/26 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод № 1" надійшли заперечення на заяву про застосування заходів забезпечення позову, згідно яких останній, окрім, відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, просить суд визнати повторне звернення позивача із заявою про забезпечення позову зловживанням правом та в порядку статті 43 ГПК України та вжити до позивача заходи процесуального примусу.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Слід зауважити, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, який полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, мають тимчасовий характер і діють до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Предметом позову заявником визначено вимоги немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи доведено співмірність заявленого заходу забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, чи є вони адекватними та відповідають вимогам на забезпечення яких він вживається та чи не відбудеться втручання у господарську діяльність господарюючого суб`єкта.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.11.2019 у справі № 910/9530/19, від 16.04.2020 у справі №910/18680/19.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, оскільки оскаржуване рішення створить правові наслідки, які спрямовані на усунення Позивача від участі в управлінні ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1», позбавить його права голосу, доступу до інформації про господарську діяльність, участі у розподілі прибутку, а також можливості контролювати діяльність органів управління ТОВ «Одеський комбікормовий завод № 1».

Поряд з цим суд зазначає, що частинами 1, 6, 10 ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників. Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів. Протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про: 1. затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами; 2. затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів; 3. затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

Відповідно до п.5.5 Статуту товариства, якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частки, виконавчий орган Товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості встановлений виконавчим органом товариства, але не може перевищувати 30 днів, якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати Загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень: про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу; про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; про перерозподіл неоплачуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без змін розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідним учасником; про ліквідацію товариства.

Враховуючи приписи ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту Товариства будь-які рішення приймаються загальними зборами учасників Товариства.

Порядок скликання та проведення Загальних зборів Учасників Товариства передбачено розділом 10 статуту Товариства та статтею 30 Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», в тому числі зміна розміру статутного капіталу товариства, перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом тощо.

Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства за його ініціативою, на вимогу наглядової ради Товариства або на вимогу Учасника або Учасників Товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками Статутного капіталу Товариства (п. 10.2.6. статуту Товариства).

Статтею 32 Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Статутом Товариства зазначені вимоги щодо порядку скликання загальних зборів продубльовано в розділі 10 п.10.7 Статуту Товариства).

Отже з наведеного вбачається, що для вирішення питання в тому числі щодо зміни розміру статутного капіталу товариства, перерозподілу часток між учасниками товариства необхідним є скликання Загальних зборів товариства.

З наведеного вбачається, будь-яке рішення загальних зборів, в тому числі зміна розміру статутного капіталу товариства, перерозподіл часток між учасниками товариства, може бути ухвалене лише при належному повідомленні позивача про дата, час та місце проведення Загальних зборів Учасників.

Поряд з цим, позивачем, окрім листа попередження, не надано жодного доказу того, що відповідачами вчиняються або готується вчинення конкретних дій, спрямованих на зміну реєстраційних відомостей про ТОВ «Одеський комбікормовий завод №1», зокрема скликання останній загальних зборів для розгляду відповідних питань, як то безпосередньо передбачено Статутом Товариства

Суд зауважує, що з урахування предмету позовних вимог, заявником не наведено підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, адекватності заходу до забезпечення позову, що застосовується судом та його співмірності із предметом позову, як і не доведено обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, оскільки наведені твердження зводяться лише до примушень заявника про можливість вчинення відповідачем дій, які в подальшому що за позицією заявника можуть утруднити або зробити неможливим ефективний захист прав позивача.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наведені підстави, суд зауважує, що заявником не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надано жодних доказів, які підтверджують можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами обставин, за яких невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав заявника, крім цього, на думку суду, у даній справі відсутнє обґрунтування, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернутись.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод № 1" яке викладене в заперечення на заяву про визнання повторного звернення позивача із заявою про забезпечення позову зловживанням правом та в порядку статті 43 ГПК України вжиття до позивача заходів процесуального примусу, суд відмовляє в її задоволенні оскільки ухвалою суду від 13.05.2026р. судом було відмолено з задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову з огляду на відсутність жодних доказів на підтвердження викладених в заяві обставини, та відповідна відмова не обмежує права заявника на повторне звернення до суду з відповідною заяву.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 в про забезпечення позову за вх.суду№2-972/26 від 15.05.2026р. по справі №916/1769/26 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 234 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя К.Ф. Погребна