Decision № 13655974, 24.01.2011, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.11 р. Справа № 20/305

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк

про стягнення 6432,80 грн.

За участю представників:

від позивача: Табія А.В. – дов.

відповідача: Ляшко Д.В. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, із позовом до Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк, про стягнення 6432,80 грн. – суми збитків, що виникли внаслідок незбереження вантажу при перевезенні.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Статуту залізниць України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач у судових засідання проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Метінвест Холдинг” (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (Покупець) було укладено договір № ДУК -03/08-19-р/905 (далі-Договір).

Відповідно до п.1 Договору, Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця кокс доменний, а Покупець зобов’язався прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором та Специфікаціями до нього.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору за залізничною накладною № 52482258 від 05.06.10 р. у піввагонах № 56259856 на адресу ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” поступив кокс доменний. Вантажовідправником зазначеної продукції є ВАТ „Авдієвський коксохімічний завод”, отримувачем є Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”.

Як стверджує позивач, по прибуттю вантажу на станцію призначення було здійснено переважування вантажу із представником залізниці. За результатами переважування було встановлено недостачу вантажу, про що було складено комерційний акт № БН 699208/143 від 06.06.10 р., в якому встановлено, що „по документам значится груз кокс доменный навалом нетто – 41720кг. Фактически прибыл груз кокс доменный навалом. Вес оказался: брутто – 61700 кг, тара – 22200 кг, нетто – 39600 кг, что менее документа на 2220 кг”.

Крім того, з вищезазначеного акту вбачається, що вагон прибув у технічному відношенні справним. Люк та двері у вагоні закриті. Завантаження у вагоні на рівні бортів. За всією довжиною вагону знята „шапка”. По краям вагону з двох сторін є поглиблення 50 см.

Вантаж був прийнятий залізницею без заперечень, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні залізничної накладної.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 6432,80 грн. – суми збитків, які виникли при незбереженні вантажу при перевезенні.

Відповідач у судових засідання проти позову заперечив, але письмовий відзив по суті позову суду не надав.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи комерційним актом БН 699208/143 від06.06.2010 р., залізничною накладною, сертифікатом № 006956, специфікацією, договором № ДУК – 03/08-19-р/905.

Згідно із ст.314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі отримувачу або до передачі відповідно правил іншому підприємству.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6432,80 грн. – суми збитків, які виникли при незбереженні вантажу при перевезенні є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи свідчать про те, що в результаті перевезення відповідачем належного позивачеві вантажу сталася його нестача та суду не надано доказів відсутності вини відповідача у цій нестачі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, ст.110 Статуту залізниць України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, до Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк, - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83062, м.Донецьк, вул.Артема, 68; р/р 2600101511508 в Укрексімбанку м.Донецька, МФО 334817, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1; р/р 26007480906000 Центральне відділення ПАТ „Донгорбанку” у м.Маріуполі Донецької області, МФО 334970, ЄДРПОУ 20365318) 6432,80 грн. – суму збитків, 102,00 грн. – суму держмита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 24.01.2011 р.

Повне рішення складено 31.01.2011 р.

Суддя Донець О.Є.