Court ruling № 136555307, 13.05.2026, Liubar District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 282/368/26

Провадження № 1-кп/282/142/26

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2026 року селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Любар обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025060620000167 від 02.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, з відповідними додатками до нього. Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений та строк дії якого спливає 25 травня 2026 року.

07.05.2026 року прокурор ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , у якому просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів без права внесення застави. Посилаючись на те, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований такий запобіжний захід, дія якого під час досудового провадження була продовжена, але цей строк спливає, тому вважає, що необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів, підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, ризики, які виправдовують утримання обвинуваченого під вартою нікуди не зникли, є реальними та дійсними.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання про продовження строку тримання під вартою,. Також прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 не заперечували проти призначення до судового розгляду та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_6 щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 підтримала позицію прокурора та не заперечувала проти призначення до судового розгляду.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить висновку про можливість продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі.

Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Вирішуючи питання щодо заявленого прокурором клопотання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд виходить з такого.

25.05.2026 спливає строк застосування вказаного запобіжного заходу. Також наявні достатні дані, які свідчать, що ризики, які виправдовують утримання обвинуваченого під вартою не зменшилися.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, що посягає на найвищу соціальну цінність життя та здоров`я особи, він міцних соціальних зв`язків не має, є військовослужбовцем, відносно якого ТУ ДБР у м. Краматорську перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. До того ж, обвинувачений володіє інформацією стосовно потерпілих і свідків в цьому кримінальному провадженні, а на цей час вказані особи судом ще не допитані. Тому суд вважає, що запобіжний захід у виді утримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, як переховуванню обвинуваченого від суду, незаконному впливу обвинуваченого на потерпілу і свідків в цьому кримінальному провадженні, вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження обвинуваченим кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, так і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризики чого є реальними та дійсними. А обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із утриманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж, жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Оскільки у поданому клопотанні прокурором доведено, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати, та враховуючи те, що на даний час не допитані потерпіла, свідки та обвинувачений, докази в судовому засіданні не перевірені в повному обсязі, суд вважає за доцільне тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на думку суду більш м`яка міра запобіжного заходу не може забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 177 КПК України та його належної поведінки. Таким чином, суд вважає за доцільне продовжити строк обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді утримання під вартою на шістдесят днів.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Так, під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, тому підстави для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст.ст. 468 475 КПК України, відсутні.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 статті 284 КПК України, немає.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення відсутні.

Кримінальне провадження підсудне Любарському районному суду Житомирської області згідно з правилами підсудності, передбаченими ст.ст. 32, 33 КПК України.

Підстав для проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.

Визначено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Всі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.

Відповідно до ч.1 ст.316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Таким чином, враховуючи, що під час підготовчого судового засідання судом встановлено достатньо підстав для призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду та вважає за необхідне призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

07 травня 2026 року на адресу суду від адвоката ОСОБА_7 надійшов цивільний позов в інтересах ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди.

Заперечень з приводу заявленого позову від учасників судового засідання не надійшло.

Вирішуючи питання про прийняття даного позову до розгляду суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Відповідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Позовна заява складена з дотриманням вимог ст. ст. 175-177 ЦПК України, справа підсудна Любарському районному суду.

Підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкриті провадження у справі судом не встановлено.

Таким чином, суд враховуючи думку учасників та враховуючи наявні матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява складена з дотриманням вимог ст.ст.175-177 ЦПК України, справа підсудна Любарському районному суду, а тому враховуючи викладене суд вважає за необхідне прийняти вищевказану позовну заяву до спільного розгляду з кримінальним провадженням №12025060620000167 від 02.12.2025 відносно ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 314, 315 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 11 липня 2026 року включно.

Призначити кримінальне провадження №12025060620000167 від 02.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Любарського районного суду на 14 год. 00 хв. 21 травня 2026 року.

Прийняти до спільного розгляду з кримінальним провадженням №12025060620000167 цивільний позов представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди. Визнати цивільним позивачем ОСОБА_8 , а ОСОБА_4 - цивільним відповідачем.

У відповідності до ст.191 ЦПК України роз`яснити відповідачу право подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин на яких він ґрунтується, в строк не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Роз`яснити позивачу про право подати відповідь на відзив щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення, в строк не пізніше 5 днів з дня отримання такого відзиву.

Роз`яснити відповідачу право подати заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, в строк не пізніше 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до вимог ч.4 ст.178, ч.3 ст.179, ч.3 ст.180 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) до суду відзиву, відповіді на відзив чи заперечення на відповідь на відзив, їх копія та доданих до них документів сторони зобов`язані надіслати іншим учасникам справи.

В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, його захисника, потерпілу та представника потерпілої та цивільного позивача (його представника).

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілій, представнику потерпілої та цивільному позивачу, направити начальнику ДУ «Житомирська УВП №8».

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою діє до 11 липня 2026 року включно.

Ухвала щодо запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 14 год. 00 хв. 14 травня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1