Court ruling № 13650601, 18.01.2011, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

18 січня 2011 р. № 21/58

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В. Овечкін –головуючого,

Є.Чернов

В. Цвігун

розглянув касаційну скаргуЛіквідатора ПАФ "Стецівська"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від 20 вересня 2010 р.

у справі№ 21/58 господарського суду Івано-Франківської області

за позовомПАФ "Стецівська"

доПП "Волідар"

провитребування майна

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно з частиною п'ятою ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскаржувана постанова апеляційної інстанції прийнята 20.09.2010 р., тому строк на її касаційне оскарження закінчився 11.10.2010 р.

Скаржником подано касаційну скаргу 29.11.2010 р., що вбачається з конверта цінного поштового відправлення Івано-Франківськ 15 № 7601500960760 (вх.ВГСУ № 28188 від 17.01.2011 р.), тобто з пропуском встановленого строку.

Скаржник просить відновити пропущений строк з огляду на обставини не отримання оскаржуваної постанови, про наявність якої дізнався лише 01.11.2010 р..

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р. її було розіслано учасникам судового процесу 23.09.2010 р., про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України від 10.12.2002 р. № 75.

Касаційна інстанція враховує, що позивач брав участь в судовому засіданні суду першої інстанції, оскаржив судове рішення в порядку апеляції, однак в засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, що унеможливило його обізнаність з вирішенням справи судом апеляційної інстанції, про причини неявки, не повідомив, що вказує на суб'єктивні обставини необізнаності з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи заявника про неотримання оскаржуваної постанови не можуть бути взяті до уваги, оскільки доказів на підтвердження відповідних обставин щодо неотримання судового рішення, а саме довідки відділення поштового зв'язку, заявником не надано.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема, повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 86, 107-109, 111, п. 5 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги відхилити.

Касаційну скаргу Ліквідатора ПАФ "Стецівська" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р. у справі № 21/58 господарського суду Івано-Франківської області не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Повернути на користь ПАФ "Стецівська" з Державного бюджету України, рахунок 31113095700007, УДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922, МФО 820019, банк отримувача ГУДК України у м. Києві, 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита, що сплачені згідно квитанції № 117.029.1/122 від 29 листопада 2010 року.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя                                                                                 В. Овечкін

судді                                                                                                    Є. Чернов

                                                                                                              В. Цвігун