Decision № 136462321, 13.05.2026, Krasyliv District Court of Khmelnytskyi Oblast

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/624/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Федишина І.В.,

за участю секретаря судового засідання Панасюк Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О. звернувся до суду з даним позовом, у якому просив визнати виконавчий напис № 11973 від 11.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в сумі 44768,75 грн таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 1597,44 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Позовна заява, з урахуванням додаткових пояснень, обґрунтована тим, що 11.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис № 11973 про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в сумі 44768,75 грн. На підставі виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. відкрите виконавче провадження № 65391024. В рамках виконавчого провадження було накладено арешти на всі рахунки боржника. Зазначає, що виконавчий напис є незаконним, оскільки нотаріусу не надано доказів безспірності кредитної заборгованості, зокрема, не надано первинних документів щодо видачі кредиту та часткового його погашення. Нотаріус під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не переконався в безспірності сум, що підлягають стягненню та дотримання стягувачем вимог закону щодо повідомлення боржника про усунення порушень. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Зокрема, документом, що може підтверджувати такий факт є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Також нотаріусу не надано нотаріально посвідченого кредитного договору.

22 квітня 2026 року представником відповідача Пивоваровим П.Є. подано відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що нотаріусом за заявою ТОВ «ФК «ЄАПБ» було вчинено виконавчий напис. При вчиненні виконавчого напису нотаріусом відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 перевірено подачу відповідачем - ТОВ «ФК «ЄАПБ» на обґрунтування вимог повного пакету документів. При цьому цей перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статтей 15, 16, 18 ЦК України, статтей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовує свої позовні вимоги нібито недотриманням принципу безспірності, при цьому позивач не надає відповідних доказів на підтвердження своїх тверджень. Разом з тим, відповідно до вимог частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тому позовні вимоги є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню. На думку відповідача, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статтей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 16.05.2018 в справі № 320/8269/15-ц та від 18.09.2019 в справі № 161/6092/18-ц. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, та нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, тим паче не повинен повідомляти боржника про стан заборгованості за кредитним договором. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які вичерпно викладені в переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.1999 № 1172, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат», ЦК України та іншим законодавством. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що сума боргу є спірною та відсутності безспірності відносин сторін щодо виконання зобов`язання. Таким чином, нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до закону та підстав відмовляти банку у вчиненні виконавчого напису не було, а підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відсутні. Крім того, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Позовна заява щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є шаблонним документом, підготовка якого не потребує багато часу, значних зусиль, особливих навиків та знань, і не може вважатися складною юридичною роботою. Судова практика з питань визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у подібних правовідносинах є сталою. Отже витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 грн. є неспівмірними зі складністю виконаної роботи та непропорційними до предмета спору, а тому в цій частині має бути відмовлено.

Ухвалою суду від 16.04.2026 відкрито провадження в справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи.

До матеріалів позову представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, щодо винесення заочного рішення не заперечив.

Представник відповідача, належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, у наданому відзиві зазначив про слухання справи за його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити.

Треті особи, належно повідомлені про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності чи про відкладення розгляду справи не подали, що суд розцінює як неявку до суду без поважних причин.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 3 статті 131 ЦПК передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. В разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами 1, 3 статті 223 ЦПК передбачено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті; якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

19.10.2012 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено кредитний договір № 002-22032-191012, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит.

11.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 11973, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄФПБ» заборгованість у розмірі 44768,75 грн за кредитним договором № 002-22032-191012 від 19.10.2012, укладеним між ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ЄАПБ». Борг стягнуто за період з 07.05.2020 по 28.02.2021. Сума боргу включає: заборгованість за тілом кредиту 21528,59 грн, заборгованість за процентами 23190,16 грн.

Постановою від 13.05.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. відкрито виконавче провадження ВП № 65391024 на підставі виконавчого напису № 11973 від 11.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості у розмірі 44768,75 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. від 13.05.2021 у виконавчому провадженні ВП № 65391024 стягнуто з ОСОБА_1 основної винагороди в розмірі 4476,88 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. від 13.05.2021 у виконавчому провадженні ВП № 65391024 визначено Музиці Л.М. розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за загальною сумою 131,94 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. від 03.03.2025 у виконавчому провадженні ВП № 65391024 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. від 03.03.2025 у виконавчому провадженні ВП № 65391024 накладено арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , які мають бути передані/виплачені СГК «Кузьминський» як орендна плата за передану нею в оренду земельну ділянку в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 68043,41 грн.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу чч. 4, 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частина 2 ст. 76 ЦПК України встановлює вичерпний перелік засобів доказування в цивільному процесі. До них належить: письмові докази, речові докази, електронні докази, показання свідків та висновки експертів.

Доказування, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису в цьому випадку подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів внесено зміни, зокрема доповнено пунктом 2 - Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за цим пунктом нотаріусу подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Згідно правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду в справі № 826/20084 від 20.06.2018, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається з відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріально посвідчених договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися в безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено в безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 11.03.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між товариством та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року в справі № 278/2416/21 (провадження № 61-5756св22).

Матеріали справи не містять доказів нотаріального посвідчення кредитного договору, згідно якого нотаріусом здійснено виконавчий напис на стягнення заборгованості.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивачем у встановленому законом порядку доведено, що сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, не є безспірною, а нотаріус вчинив виконавчий напис щодо договору, який не був нотаріально посвідчений, отже наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: в разі задоволення позову на відповідача; в уразі відмови в позові на позивача; в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1597,44 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.

З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1597,44 грн.

Представник позивача також заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн на підставі: договору про надання правової допомоги від 02.01.2026, укладеного між позивачем та АБ «ЮРКОНСАЛТ», додаткового договору від 02.01.2026 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2026, рахунку від 02.01.2026, згідно яких сторони погодили надання правової допомоги з визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаню № 11973 від 11.03.2021 в розмірі 5000 грн.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат з надання професійної правничої допомоги суд виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року в справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи викладене, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи, з врахуванням заперечення представника відповідача, характеру правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивача, складністю справи, реальністю наданих адвокатських послуг, розумністю їхнього розміру, пропорційністю розміру витрат щодо предмета спору, а саме те, що позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є шаблонним документом, призначення одного судового засідання та розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без участі представника позивача, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ТОВ «ФК ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 , з 5000 грн до 3500 грн.

Вказані вище висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, які викладені в постанові № 205/5969/15-ц від 22 травня 2024 року.

З огляду на те, що судом зроблено висновок про повне задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1597,44 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн, а всього 5097,44 грн.

Керуючись ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст. 18 ЦК України, стст. 2, 3, 12, 13, 23, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 11 березня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 11973, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 44768 грн. 75 копійок заборгованості за кредитним договором № 002-22032-191012 від 19 жовтня 2012 року за період з 07 травня 2020 року по 28 лютого 2021 року, та 50 гривень плати за вчинення виконавчого напису - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1597,44 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн, а всього 5097,44 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» код ЄДРПОУ: 35625014, місце знаходження: вул. Лісова, будинок 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, поштовий індекс 07400.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місце знаходження: вул. Мала Житомирська, будинок 6/2, м. Київ, Київська область, поштовий індекс 02000.

Третя особа:приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, місце знаходження: вул. Грушевського, будинок 87, кабінет 40, м.Хмельницький, Хмельницька область, поштовий індекс 29000.

Суддя І. В. Федишин