Decision № 136458882, 12.05.2026, Pavlohrad City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 185/2353/26

Провадження № 2/185/3334/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 травня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Гоцій А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В

19 лютого 2026 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.

Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 245 000.00 грн.

Ухвалою від 24 лютого 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заяви та клопотання відповідача

Відповідач звернувся до суду з відзивом на позовну заяву у якому просив суду задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Якщо суд вважатиме наявними підстави для відшкодування моральної шкоди (задоволення заявлених позовних вимог), то врахувати сплив 10 років з дати встановлення позивачеві відсотку стійкої втрати проф. працездатності, що свідчить про неактуальність переживань позивача, це буде відповідати принципу розумності.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 20 лютого 1991 року по 29 травня 1991 року; з 05 червня 1993 року по 28 квітня 1996 року; 04 червня 1996 року по 09 червня 2016 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 09 червня 2016 року його було звільнено. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до п.7 акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 28 вересня 2016 року року (копія додається), затвердженого Начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області встановлено наявність у позивача професійних захворювань: 1. Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, виражений перифкричний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періапртрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних суглобів ( ПФ другого ст.). 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого-другого ступеня; 3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту, не постійне використання ЗІЗ.

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного 15,0% в повітрі робочої зони в 39,1 раз перевищує ГДК (фактичне значення 78,2 мг/м3, при нормативному - 2 мг/м3) по СанПин 4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны». Фізичні фактори: Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 12 дБА (фактичне значення 92 дБА, при нормативному 80 ДБА) по ДСН 3.3.6.037-99; Вібрація: еквівалентний скорегований рівень віброшвидкості перевищує на 5дБ (фактичне значення 117дБ при нормативному 112 дБ); освітленість (коефіцієнт природного освітлення) - природнє освітлення відсутнє, при нормі 20,6; температура повітря вище нормативних параметрів на 0,9 °С (фактичне значення 24,9°С, при нормативному - 21,0-24,0°С мг/м3), відносна вологість повітря 93,2%, при нормі - 75% по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002. Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м?язів рук, тулуба, ніг) 45043 кг/м, при нормі до 44000кг/м; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 43,85кг, при нормі до 30 кг; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками 74300 кг/с, при нормі до 70000кг/с; перебування в незручній та/або фіксованій позі 8,3% часу зміни, перебування у вимушеній позі (на колінах, навпочіки тощо) - 52,8% часу зміни, при нормі - вільна зручна поза. Напруженість праці: тривалість зосередження уваги (в % від часу зміни) - 100%часу зміни, при нормі 51-75% часу зміни; навантаження на слуховий аналізатор (при виробничій необхідності сприйняття мови чи диференційованих сигналів) - розбірливість слів та сигналів від 50% до 70%, при нормі - від 90% до 70%), ступінь відповідальності за результат своєї діяльності, значущість помилки - є відповідальним за функціональну якість кінцевої роботи, завдання, при нормі - є відповідальним за виконання допоміжних робіт; ступінь ризику для власного життя - вірогідний (норма - виключений); ступінь відповідальності за безпеку інших осіб - є відповідальним за безпеку (норма- виключена), нерегулярна змінність з роботою в нічний час (норма - однозмінна робота без нічної зміни).

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 19 жовтня 2016 року серії 12 ААА № 042687 позивачу первино визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 45% - радикулопатія, дефартрози; 10% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №153/25/1794/В від 14.11.2025 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності через професійне захворювання.

Позивач має скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти від 01 вересня 2025 року, випискою із медичної карти від 19 вересня 2025 року, випискою із медичної карти від 12 грудня 2025 року. Відповідно до виписки із медичної карти від 12 грудня 2025 року позивач має скарги на стійкий виражений біль у попереково-крижовому та шийному відділі хребта з іррадіацією в нижні кінцівки, обмеження рухів в попереку, порушення ходи. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №210/3177/17.

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

В даному випадку втрата працездатності пов`язана з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство). Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, як сам факт втрати працездатності так і факт заподіяння моральної шкоди так як не надано відповідних медичних документів та не встановлено зміни у психічному стані, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Інші доводи відповідача фактично зводяться до суб`єктивної оцінки доказів та не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, суд приймає до уваги те, що заявляючи вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 245 000 грн., позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди. При цьому у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди з моменту первинного встановлення втрати професійної працездатності, тобто ще з 19 жовтня 2016 року. Тривалість не звернення з таким позовом не обґрунтована. Зі сплином часу ці чинники згладжуються, негативність наслідків морального характеру зменшується. За таких обставин суму відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 60 000.00 гривень.

Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до 23 травня 2020 року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, якщо моральну шкоду завдано професійним захворюванням, яке виникло до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц, згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров`ю.

Вирішуючи питання щодо стягнення суми моральної шкоди в частині відрахування податків та інших обов`язкових платежів суд враховує Інформаційний лист Дніпровського апеляційного суду від 17.12.2024 за № 04.4-27/79/2024 "Щодо окремих питань судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю".

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000.00 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1331.20 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , не адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", ідентифікаційний номер 00178353, вул. Соборна, 76, м. Павлоград Дніпропетровської області, 51400.

Суддя: В. О. Головін