Decision № 136455681, 12.05.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 152/1716/25

Провадження 2/127/1262/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 26.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77733143, відповідно до умов якого відповідачка отримала позику у розмірі 12000 грн та зобов`язалася повернути її, а також сплатити проценти за користування коштами.

Позивач зазначив, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачці кошти. Натомість відповідачка належним чином зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 77733143.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 77733143.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором № 77733143 від 26.09.2021 у розмірі 17972,50 грн, а також судові витрати, а саме 2422,40 грн судового збору та 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом (повідомленням) сторін. Також, цією ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом також постановлено розмістити оголошення про повідомлення відповідача на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд ухвалив без винесення окремого процесуального документа провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

26.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (ануїтет) № 77733143.

Відповідно до п. 1 договору позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти без забезпечення, на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплачувати проценти позикодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах, згідно з графіком платежів або достроково.

Відповідно до п. 2.1 договору сума позики становить 12000 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору строк позики, який одночасно є строком договору, становить 64 дні.

Відповідно до п. 2.3 договору базова процентна ставка за користування позикою становить 1,6 % за день та є фіксованою.

У розділі 2 договору також визначено, що знижена процентна ставка становить 1,12 % за день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою або її частиною становить 2,70 % за день і не застосовується в період карантину, пеня становить 2,70 % за день і не застосовується в період карантину.

У цьому ж розділі договору зазначено орієнтовну реальну річну процентну ставку - 4673,64 %, орієнтовну загальну вартість позики - 17815,68 грн, а також графік платежів, відповідно до якого позичальник мав сплатити чотири платежі по 4453,92 грн: 11.10.2021, 27.10.2021, 12.11.2021 та 28.11.2021.

Відповідно до п. 3 договору позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, що зазначена у додатку № 1 до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4 договору проценти за цим договором нараховуються на залишок позики згідно з графіком платежів, за кожний день користування позикою, включаючи дати отримання та повернення.

Відповідно до п. 5.2 договору позичальник до моменту підписання договору вивчив договір та Правила надання грошових коштів у позику на умовах ануїтету, розміщені за посиланням на сайті кредитодавця, їх зміст, суть, обсяг зобов`язань та наслідки укладення договору йому зрозумілі.

Відповідно до п. 12 договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до п. 17 договору, якщо сума позики, зазначена в п. 2.1 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою або її частиною в розмірі, визначеному п. 2 договору, за кожен день такого користування.

Згідно з реквізитами сторін договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Nh663MvNpm.

Додатком № 1 до договору позики № 77733143 від 26.09.2021 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.

На підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів позивач подав довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 17.11.2025 № КД-000085054/ТНПП. У довідці зазначено, що 26.09.2021 завершено платіжну операцію № 3ecc7185-27a4-4aa4-973d-c1a7be4cc919 на суму 12000 грн, отримувач - ОСОБА_1 , ЕПЗ № НОМЕР_1 .

Також матеріали справи містять супровідний лист ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 11.11.2025 вих. № 11/11/25-22, у якому щодо договору позики № 77733143, укладеного з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зазначено номер транзакції 3ecc7185-27a4-4aa4-973d-c1a7be4cc919.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав розрахунок заборгованості за кредитним договором, складений первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Із цього розрахунку встановлено, що 26.09.2021 первісний кредитор відобразив видачу кредиту у сумі 12000 грн. У розрахунку також відображено процентну ставку: промо відсоток - 1,12 %, відсоток - 1,60 %, а також платежі відповідачки: 15.10.2021 - 697,54 грн та 02.11.2021 - 5235,46 грн.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора платіж від 15.10.2021 розподілено так: 550,10 грн - на погашення тіла кредиту, 147,44 грн - на погашення процентів. Платіж від 02.11.2021 розподілено так: 4469,74 грн - на погашення тіла кредиту, 765,72 грн - на погашення процентів. Тобто, всього за договором відповідачка сплатила 5019,84 грн на погашення тіла кредиту та 913,16 грн на погашення процентів. З урахуванням сплачених коштів залишок заборгованості за тілом кредиту становить 6980,16 грн.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» 22.02.2022 укладено договір факторингу № 22/02/2022.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту.

Відповідно до п. 2.3 договору факторингу з дати відступлення права вимоги фактор стає новим кредитором у зобов`язаннях за договорами позики, щодо яких відбулося відступлення права вимоги.

На підтвердження виконання умов договору факторингу № 22/02/2022 позивач подав акт приймання-передавання реєстру боржників від 22.02.2022, акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді від 22.02.2022, сторінки реєстру боржників та платіжне доручення № 333740001 від 23.02.2022.

В акті приймання-передавання реєстру боржників від 22.02.2022 зазначено, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 12130, загальна сума простроченої заборгованості становить 153662582,15 грн.

Платіжним дорученням № 333740001 від 23.02.2022 підтверджено, що ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 6382999,39 грн з призначенням платежу: «Оплата лоту згідно договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 року, без ПДВ».

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 77733143. У витягу зазначено суму виданого кредиту 12000 грн, заборгованість за тілом 6980,16 грн, заборгованість за процентами за користування 10991,20 грн, загальну суму заборгованості 17971,36 грн.

Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до п. 2.1 договору № 10-01/2023 первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги до боржників, а новий кредитор приймає таке право вимоги.

Відповідно до п. 5.3 договору № 10-01/2023 з моменту підписання сторонами реєстру боржників в електронному вигляді новий кредитор набуває відповідні права вимоги, включаючи право вимагати від боржників належного виконання грошових зобов`язань.

На підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект центр» позивач подав акт приймання-передачі реєстру боржників від 10.01.2023, акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 10.01.2023, сторінки реєстру боржників, витяг з реєстру боржників та акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023.

В акті приймання-передачі реєстру боржників від 10.01.2023 зазначено, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207307. У цьому ж акті зазначено, що загальна кількість боржників у реєстрі становить 207307.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 10.01.2023 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді, загальна кількість боржників 207307.

В акті зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 зазначено, що за договором № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 у ТОВ «Коллект центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал» існувало грошове зобов`язання у сумі 5312491,59 грн, а сторони домовилися про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 77733143. У витягу зазначено: сума заборгованості за основним зобов`язанням - 6980,16 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами - 10991,20 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями - 0 грн, пеня/штраф - 0 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України - 1,14 грн, загальна сума заборгованості - 17972,50 грн.

Позивач також подав розрахунок заборгованості ТОВ «Коллект центр» за кредитним договором № 77733143, складений станом на 03.12.2025. Відповідно до цього розрахунку станом на дату розрахунку заборгованість відповідачки становить 17972,50 грн, з яких: 6980,16 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 10991,20 грн - заборгованість за відсотками, 0 грн - комісія, 0 грн - пеня, 1,14 грн - 3 % річних.

У цьому розрахунку зазначено, що 3 % річних нараховані за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 на залишок заборгованості 6980,16 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлює договір між фізичними особами.

Згідно з ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюють договір, закон або інший акт цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлюють договір або закон.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які закон визначає як істотні або які є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін сторони мають досягти згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо закон не встановлює вимоги щодо форми договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюють договір або закон. Розмір і порядок одержання процентів встановлює договір.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України тип процентної ставки визначає кредитний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином, тобто відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлюють договір або закон.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу, тобто фінансування під відступлення права грошової вимоги, одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, боржника.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, яка прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти, оферти, однією стороною та її прийняття, акцепту, другою стороною.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття, акцепт, може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви, форми, про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснений в інформаційній системі, у якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Позивач довів належними та допустимими доказами, що 26.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини за договором позики № 77733143.

Договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора Nh663MvNpm. Такий спосіб укладення договору відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», тому суд визнає укладення договору належно підтвердженим.

Факт надання кредитних коштів підтверджують договір позики, довідка ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» про завершення платіжної операції на суму 12000 грн та супровідний лист ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» із зазначенням номера транзакції, що відповідає довідці платіжної установи.

Відповідачка доказів повного повернення позики та сплати процентів у належному розмірі до суду не подала.

Позивач також довів перехід до нього права вимоги за договором позики № 77733143. Це підтверджують договір факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, акти приймання-передавання реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, платіжне доручення № 333740001 від 23.02.2022, договір № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення прав вимоги, акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, акти приймання-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників до договору № 10-01/2023.

Вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6980,16 грн є доведеною, оскільки первісний кредитор надав відповідачці 12000 грн, а з розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачка сплатила на погашення тіла кредиту 5019,84 грн. Отже, залишок основного боргу становить 6980,16 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 сформульовано висновок щодо меж нарахування кредитором процентів за користування кредитом.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду також розмежувала регулятивні та охоронні правовідносини сторін. У межах строку кредитування позичальник користується коштами правомірно, а тому сплачує проценти як плату за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України. Після спливу строку кредитування або після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту позичальник уже не користується кредитом правомірно, а не виконує грошове зобов`язання.

У такому разі права та інтереси кредитора забезпечує ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 додатково роз`яснено правову природу процентів за користування кредитом.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «користування кредитом» це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг, кредит, протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а саме за користування кредитом, тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що після спливу строку кредитування або після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту позичальник не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення такої вимоги.

Тому після спливу строку кредитування позичальник не повинен сплачувати нові проценти за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки у цей період уже відсутнє правомірне користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що у разі прострочення повернення кредиту права кредитора охороняються за правилами ст. 625 ЦК України. Тобто після переходу правовідносин у площину прострочення грошового зобов`язання кредитор має право заявляти вимоги про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, якщо такі вимоги заявлені та обґрунтовані.

Отже, проценти за користування кредитом за ст. 1048 ЦК України можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку правомірного користування кредитом.

Після закінчення такого строку правовідносини сторін переходять у площину прострочення грошового зобов`язання, а кредитор має право вимагати застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, якщо такі вимоги заявлені у справі.

За умовами договору строк позики становив 64 дні, а останній платіж за графіком платежів мав бути сплачений 28.11.2021. Отже, саме до цієї дати відповідачка мала можливість правомірно користуватися коштами кредитодавця в межах погодженого сторонами строку позики.

Додаток № 1 до договору визначає загальну суму процентів за весь строк користування позикою у розмірі 5815,68 грн.

З розрахунку первісного кредитора встановлено, що відповідачка сплатила проценти у загальному розмірі 913,16 грн, а саме 147,44 грн платежем від 15.10.2021 та 765,72 грн платежем від 02.11.2021.

Тому залишок процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку позики, становить 4902,52 грн.

Водночас позивач просить стягнути з відповідачки 10991,20 грн процентів. Такий розмір процентів включає проценти, які кредитор нарахував після закінчення строку позики.

Суд бере до уваги, що п. 17 договору передбачає нарахування процентної ставки за понадстрокове користування позикою. Однак після закінчення строку позики позичальник уже не отримує від кредитора благо у вигляді можливості правомірно не повертати борг, а тому після закінчення погодженого строку кредитування правовідносини сторін переходять у площину прострочення грошового зобов`язання.

Позивач має право заявляти вимоги, передбачені ст. 625 ЦК України, якщо такі вимоги заявлені та обґрунтовані. Проте договірні проценти за користування позикою після спливу строку позики за ст. 1048 ЦК України стягненню не підлягають.

Тому вимога про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню у розмірі 4902,52 грн. У стягненні решти заявлених процентів у розмірі 6088,68 грн необхідно відмовити.

Щодо стягнення 3 % річних суд дійшов такого висновку.

Позивач заявив до стягнення 1,14 грн 3 % річних, нарахованих за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 на залишок заборгованості 6980,16 грн. Вказаний розрахунок здійснений за період до запровадження воєнного стану, відповідачка його не спростувала, а тому зазначена сума підлягає стягненню.

З огляду на зазначене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 77733143 від 26.09.2021 у загальному розмірі 11883,82 грн, з яких: 6980,16 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4902,52 грн - заборгованість за процентами, 1,14 грн - 3 % річних.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суд враховує, що справа є незначної складності, обсяг підготовлених та наданих доказів є незначним, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, позов задоволено частково (на 66,12%), а тому суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково (на 66,12%), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1601,69 грн.

Керуючись вимогами статей 12, 13, 76, 77, 80, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором позики № 77733143 від 26.09.2021 у загальному розмірі 11883 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 82 копійки, з яких: 6980 грн 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4902 грн 52 коп. - заборгованість за процентами; 1 грн 14 коп. - 3 % річних.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір у розмірі 1601 (одна тисяча шістсот одна) гривня 69 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Горбатюк