Decision № 136427521, 11.05.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1270/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

секретар судового засідання: Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Туркіш Девелопмент» (Україна, 61052, місто Харків, вулиця Коцарська, будинок 34, код ЄДРПОУ 43376487),

до: "А.С.К. Інсаат" ТОВ («A.C.K. Insaat» Drustavo Sa Ogranicenom Odgovornoscu" City Kvart, Zgrada Zetagradnje, Lamela faza D Podgorica, Montenegro, 81112) (81112, Чорногорія, місто Подгорица, Сіті Кварт, буд. Зетаграндьє, блок комплексу D, реєстраційний номер 5-1160014/003),

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Харківської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Туркіш Девелопмент» до "А.С.К. Інсаат" ТОВ про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом від 03 вересня 2024 року за № 0309 у сумі 40200,00 євро, що на день подачі позову становить 1830993,42 грн. за курсом НБУ.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов зовнішньоекономічного контракту № 0309 від 03.09.2024 в частині здійснення повної оплати отриманого відповідачем товару (автокрану Ford Cargo vin НОМЕР_1 , рік випуску 2017), в результаті чого виникла заборгованість на суму 40 200,00 євро.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 922/1270/25, передано на розгляд судді Юрченко В.С.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2025 прийнято до позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Туркіш Девелопмент" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1270/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі №922/1270/25 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 25.09.2025. Зобов`язано позивача у строк до 13 травня 2025 року надати до господарського суду нотаріально засвідчений переклад на чорногорську мову ухвали Господарського суду Харківської області від 22 квітня 2025 року про відкриття провадження у справі № 922/1270/25; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового розгляду; також позовної заяви з додатками. Крім того, цією ухвалою провадження у справі № 922/1270/25 зупинене до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

15.05.2025, на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2025, позивач надав до суду заяву (вх. № 11770) разом із нотаріально засвідченим перекладом на чорногорську мову: ухвали Господарського суду Харківської області від 22 квітня 2025 року про відкриття провадження у справі № 922/1270/25; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового розгляду; а також позовної заяви з додатками.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

16.05.2025, для належного повідомлення відповідача у справі, господарський суд, в порядку статті 367 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до компетентного органу Чорногорії (Ministry of Foreign Affairs and European Integration Department of Multilateral Relations, Stanka Dragojevica 2, 81000 PODGORICA, Montenegro) із судовим дорученням про вручення відповідачу судових документів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2025, з метою проведення підготовчого засідання у справі та досягнення всіх завдань господарського судочинства, провадження у справі № 922/1270/25 поновлено.

У підготовчому засіданні 25.09.2025 представник позивача, у зв`язку з відсутністю відомостей щодо вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі № 922/1270/25 від 22.04.2025 та позовної заяви з додатками, заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання та зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2025, суд задовольнив усне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Туркіш Девелопмент» про відкладення підготовчого засідання у справі № 922/1270/25 та зупинення провадження у справі № 922/1270/25. Постановлено відкласти підготовче засідання у справі № 922/1270/25 на 08.12.2025 та зупинити провадження у справі № 922/1270/25 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів. Зобов`язано позивача у строк до 06 жовтня 2025 року надати до господарського суду нотаріально засвідчений переклад на чорногорську мову ухвали Господарського суду Харківської області від 25.09.2025 по справі №922/1270/25 про поновлення провадження у справі; ухвали Господарського суду Харківської області від 25.09.2025 по справі №922/1270/25 про відкладення підготовчого провадження та зупинення провадження у справі; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів.

30.09.2025, для виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 25.09.2025, суд, супровідним листом № 013030 від 30.09.2025, направив позивачу, для здійснення нотаріально посвідченого перекладу на українську мову, ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.09.2025 про зупинення провадження у справі № 922/1270/25, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, а також виклик (повідомлення) про день судового розгляду.

06.10.2025, на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2025, позивач надав до суду заяву (вх. № 23063) разом із нотаріально засвідченим перекладом на чорногорську мову ухвали Господарського суду Харківської області від 25.09.2025 про зупинення провадження у справі № 922/1270/25, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, а також виклик (повідомлення) про день судового розгляду.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

07.10.2025, для належного повідомлення відповідача у справі, господарський суд, в порядку статті 367 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до компетентного органу Чорногорії (Ministry of Foreign Affairs and European Integration Department of Multilateral Relations, Stanka Dragojevica 2, 81000 PODGORICA, Montenegro) із судовим дорученням про вручення відповідачу судових документів.

10.10.2025 до суду від Міністерства юстиції України надійшли документи (вх. № 23586), складені за результатами виконання доручення Господарського суду Харківської області від 22.04.2025 про вручення судових документів "А.С.К. Інсаат" ТОВ, разом із нотою Міністерства закордонних справ Чорногорії № 9/2-900/25-2145-4 від 28.07.2025 на судове доручення по справі № 922/1270/25.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

14.10.2025, суд, супровідним листом № 013689 від 14.10.2025, направив позивачу, для здійснення нотаріально посвідченого перекладу на українську мову, Ноти Міністерства закордонних справ Чорногорії № 9/2-900/25-2145-4 від 28.07.2025 на судове доручення по справі № 922/1270/25.

28.10.2025, позивач надав до суду заяву (вх. № 25024) разом із нотаріально засвідченим перекладом на чорногорську мову Ноти Міністерства закордонних справ Чорногорії № 9/2-900/25-2145-4 від 28.07.2025 на судове доручення від 22.04.2025 по справі № 922/1270/25.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Як встановлено судом із нотаріально засвідченого перекладу на чорногорську мову Ноти Міністерства закордонних справ Чорногорії № 9/2-900/25-2145-4 від 28.07.2025 на судове доручення від 22.04.2025 по справі № 922/1270/25, повістка про вручення судового доручення по справі № 922/1270/25, яка сформована Судом першої інстанції м. Подгориця, повернулась із повідомленням «адресат вибув», у зв`язку з чим компетентний орган Чорногорії (Ministry of Foreign Affairs and European Integration Department of Multilateral Relations, Stanka Dragojevica 2, 81000 PODGORICA, Montenegro), повернув судове доручення у справі № 922/1270/25 як незадоволений.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2025, з метою проведення підготовчого засідання у справі та досягнення всіх завдань господарського судочинства, провадження у справі № 922/1270/25 поновлено.

08.12.2025, позивач скерував до суду клопотання (вх. № 28509), в якому просив суд оголосити перерву в підготовчому засіданні, оскільки відповідач, який не є резидентом України, направив поштовим зв`язком до суду лист, який на дату проведення судового засідання - не було доставлено адресату.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

08.12.2025, ухвалою суду, яка постановлена без оформлення окремого процесуального документу, враховуючи клопотання позивача (вх. № 28509 від 08.12.2025), оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.01.2026.

08.12.2025, суд, в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомив відповідача, що розгляд справи в підготовчому засіданні відбудеться 12.01.2026.

12.01.2026, від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 755) про відкладення підготовчого засідання на іншу дату та зупинення провадження у справі, оскільки представник позивача перебував на лікарняному, та не мав змоги прийняти участь у судовому засіданні.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2026, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Туркіш Девелопмент» (вх. № 755 від 12.01.2026) про відкладення підготовчого засідання у справі № 922/1270/25 та зупинення провадження у справі № 922/1270/25. Відкладено підготовче засідання у справі № 922/1270/25 на 27.04.2026. Зобов`язано позивача у строк до 02.02.2026 (включно) надати до господарського суду нотаріально засвідчений переклад на чорногорську мову ухвали Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 по справі №922/1270/25 про зупинення провадження у справі; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів. Крім того, провадження у справі № 922/1270/25 зупинене до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

30.09.2025, для виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 25.09.2025, суд, супровідним листом № 013030 від 30.09.2025, направив позивачу, для здійснення нотаріально посвідченого перекладу на українську мову, ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.09.2025 про зупинення провадження у справі № 922/1270/25, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, а також виклик (повідомлення) про день судового розгляду.

12.01.2026, до суду, від Міністерства юстиції України, надійшли документи (вх. № 841) щодо доручення Господарського суду Харківської області від 25.09.2025 про вручення судових документів "А.С.К. Інсаат" ТОВ, разом із Нотою Міністерства закордонних справ Чорногорії № 9/2-900/25-4093-4 від 25.12.2025. Крім того, Міністерство юстиції України повідомило суд, що оригінали документів, разом із додатками, будуть надіслані після їх отримання по пошті.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

16.01.2026, суд, для виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 12.01.2026, направив супровідним листом № 000598 від 16.01.2026, позивачу, для здійснення нотаріально посвідченого перекладу на українську мову ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 по справі № 922/1270/25 та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів.

29.01.2026, на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2026, позивач надав до суду заяву (вх. № 2407) разом із нотаріально засвідченим перекладом на чорногорську мову ухвали Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 по справі № 922/1270/25 та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

30.01.2026, для належного повідомлення відповідача у справі, господарський суд, в порядку статті 367 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до компетентного органу Чорногорії (Ministry of Foreign Affairs and European Integration Department of Multilateral Relations, Stanka Dragojevica 2, 81000 PODGORICA, Montenegro) із судовим дорученням про вручення відповідачу судових документів.

26.01.2026, до суду, від "А.С.К. Інсаат" ТОВ надійшли листи за вих. № 1 від 28.11.2025 (вх. № 2114), складені на чорногорській мові.

03.02.2026, суд, направив супровідним листом № 001332 від 03.02.2026, позивачу, для здійснення нотаріально посвідченого перекладу на українську мову листів від "А.С.К. Інсаат" ТОВ за вих. № 1 від 28.11.2025.

13.02.2026, позивач надав до суду заяву (вх. № 3667) разом із нотаріально засвідченим перекладом на чорногорську мову листів "А.С.К. Інсаат" ТОВ за вих. № 1 від 28.11.2025.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Як встановлено судом із нотаріально засвідченого перекладу на чорногорську мову листів "А.С.К. Інсаат" ТОВ за вих. № 1 від 28.11.2025, відповідач повністю визнає позов та просить суд вирішувати справу без участі його представника.

09.04.2026, до суду, від Міністерства юстиції України, надійшли документи (вх. № 8517), які отримані по пошті від Посольства України в Чорногорії, складені за результатами виконання доручення Господарського суду Харківської області від 25.09.2025 про вручення судових документів "А.С.К. Інсаат" ТОВ.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

16.04.2026, суд, направив супровідним листом № 004606 від 16.04.2026, позивачу, для здійснення нотаріально посвідченого перекладу на українську мову документів, складених компетентним органом Чорногорії, за результатами виконання доручення Господарського суду Харківської області, про вручення судових документів ТОВ "А.С.К. Інсаат" у справі № 922/1270/25.

24.04.2026, позивач надав до суду заяву (вх. № 9907) разом із нотаріально засвідченим перекладом на чорногорську мову документів, складених компетентним органом Чорногорії, за результатами виконання доручення Господарського суду Харківської області від 25.09.2025, про вручення судових документів ТОВ "А.С.К. Інсаат" у справі № 922/1270/25.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Як встановлено судом із нотаріально засвідченого перекладу на чорногорську мову Ноти Міністерства закордонних справ Чорногорії № 9/2-900/25-4093-4 від 25.12.2025 на судове доручення від 25.09.2025 по справі № 922/1270/25, повістка про вручення судового доручення по справі № 922/1270/25, яка сформована Судом першої інстанції м. Подгориця, повернулась із повідомленням «невідомо», у зв`язку з чим компетентний орган Чорногорії (Ministry of Foreign Affairs and European Integration Department of Multilateral Relations, Stanka Dragojevica 2, 81000 PODGORICA, Montenegro), повернув судове доручення у справі № 922/1270/25 як невиконане.

24.04.2026 до суду, від позивача надійшло клопотання (вх. № 9906), в якому останній просить розглядати справу № 922/1270/25 без участі представника позивача, та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2026, з метою проведення підготовчого засідання у справі та досягнення всіх завдань господарського судочинства, провадження у справі № 922/1270/25 поновлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 922/1270/25 та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11 травня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання по розгляду справи по суті не з`явився, за змістом клопотання (вх. № 9906 від 24.04.2026) просив суд розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання по розгляду справи по суті не з`явися, за змістом нотаріально засвідченого перекладу на чорногорську мову листа "А.С.К. Інсаат" ТОВ за вих. № 1 від 28.11.2025, відповідач просив суд вирішувати справу без участі його представника.

Згідно з ч.1 ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні правосуддя, суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з пунктом 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03.10.2017 (остаточне 03.01.2018) принцип змагальності та принцип рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до зазначених принципів кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи. Європейський суд визнав, що дані принципи є застосованими також в частині вручення сторонам судових документів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника, на що звертає увагу ЄСПЛ у рішенні по справі "Савенкова проти України" №4469/07 від 02.05.2013)

Таким чином, розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням низки основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених статтею 2 ГПК України.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині 2 статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до частини 2 статті 15 зазначеної Конвенції, кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови: a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

При цьому, судом з дотриманням вимог чинного законодавства було вжито всі можливі та залежні від суду процесуальні заходи з метою повідомлення відповідача про проведення судових засідань у цій справі в розумні строки та створення останньому належних умов для доведення своєї позиції щодо спору, подання доказів.

11.05.2026, суд, відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення іменем України.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 03.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Туркіш Девелопмент» (далі за текстом позивач, продавець) та "А.С.К. Інсаат" ТОВ (далі за текстом відповідач, покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 03.09.2024 року № 0309 (надалі по тексту - Контракт).

Згідно п. 1.1 Контракту, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та сплатити товар, у кількості, асортименті та за цінами в інвойсах, які оформляються на кожну партію товару, і є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п. 1.2. Контракту, ціна товару, номенклатура, асортимент, кількість, загальна вартість партії Товару, умови поставки та оплати вказані в інвойсі на поставку Товару.

Згідно п. 2.1. Контракту, ціна за одиницю товару встановлюється у Євро, на умовах Incoterms 2010- згідно з інвойсами. Загальна сума контракту визначається як сума вартості всіх поставок товару, здійсненних протягом терміну його дії та дорівнює сумі вартості інвойсів за цим контрактом (пункт 2.2. Контракту).

Пунктом 3.2. Контракту передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу до 180 днів. Оплата за товар, що постачається в рамках цього контракту, здійснюється шляхом банківського переказу покупцем коштів, у валюті платежу на поточний рахунок продавця (пункт 3.3. Контракту).

Відповідно до п. 10.1 вищезазначеного Контракту усі суперечки, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим Контрактом або у зв`язку з ним, у тому числі щодо його виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді Харківської області.

Згідно додатку № 1 від 22.10.2024 року до Контракту, сторони вирішили доповнити п. 2.2. реченням наступного змісту: «Загальна вартість поставки Товару за цим контрактом становить 40 200,00 € (сорок тисяч двісті євро)». А також погодили викласти п. 3.2. Контракту в наступній редакції: «Оплата за Товар здійснюється на умовах відстрочки платежу до 01 квітня 2025 року».

Згідно інвойсу від 03.09.2024 року № 2024-09-03, на адресу відповідача відвантажено автокран FORD CARGO, vin НОМЕР_2 , який був у використанні, рік випуску: 2017, вартістю 40 200,00 євро, товар оформлено по декларації від 22.10.2024 року № 24UA807200015622U8.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків між сторонами, за контрактом від 03.09.2024 року № 0309, станом на 09.04.2025 року дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 200,00 євро.

Відповідач визнав позов повністю, та вказав у листі за вих. № 1 (вх. № 2114 від 26.01.2026), що погоджується із позовними вимогами позивача.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Щодо вирішення спору у Господарському суді Харківської області.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 366 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України.

Спір у даній справі не відноситься до випадків виключної підсудності, наведених в статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до п. 10.1 вищезазначеного Контракту, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони досягли згоди усі суперечки, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим Контрактом або у зв`язку з ним, у тому числі щодо його виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді Харківської області.

Місце судового розгляду спору: Господарський суд Харківської області, 61022, Україна, м Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 8 під.

Враховуючи досягнення сторонами домовленості щодо розгляду спору в Господарському суді Харківської області, суд вважає, що спір правомірно подано на розгляд до Господарського суду Харківської області та підлягає вирішенню із застосуванням норм матеріального і процесуального права України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом від 03 вересня 2024 року за № 0309 у сумі 40200,00 євро, що на день подачі позову становить 1 830 993,42 грн за курсом НБУ, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

У відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У силу частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Як-то передбачено у статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов`язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 26.03.2025 у справі №905/821/24, 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) згідно статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що сторонами 03.09.2024 було укладено зовнішньоекономічний контракт № 0309, який за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам ст. ст. 205, 207, 634, 638, 655, 712 ЦК України. Сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов даного виду договору.

Презумпція правомірності договору, встановлена статтею 204 ЦК України, за наявними матеріалами справи, у розумінні статті 215 цього Кодексу - не спростована.

Відтак, зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань та, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Як свідчать матеріали справи, на адресу відповідача було відвантажено автокран FORD CARGO, vin НОМЕР_2 , який був у використанні, рік випуску: 2017, вартістю 40 200,00 євро, товар оформлено по декларації від 22.10.2024 року № 24UA807200015622U8, що підтверджується наявним в справі примірником інвойсу від 03.09.2024 року № 2024-09-03.

Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості отриманого товару зі сторони відповідача.

З огляду на встановлені судом обставини, виходячи з умов погоджених сторонами у договорі, суд дійшов висновку, що виконання покупцем (позивачем) умов договору щодо поставки товару, зумовило виникнення у продавця (відповідача) зустрічного зобов`язання оплатити товар на умовах відстрочки платежу в строк до 01.04.2025.

Проте, відповідач оплату товару не здійснив, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму у сумі 40 200,00 євро, що на день подачі позову становить 1 830 993,42 грн. за курсом НБУ.

Відповідач, під час розгляду цієї справи, у наданому на адресу суду листі вих. № 1 (вх. № 2114 від 26.01.2026) підтвердив факт прострочення оплати поставленого позивачем товару на суму 40 200,00 євро.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників справи.

У пункті 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З наведеного вбачається, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, в основу судового рішення не може бути покладено лише факт визнання позову відповідачем, без дослідження при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).

Як вже зазначено вище, по даній справі судом було встановлено факти та правові норми, у сукупності зі змісту яких мають місце законні підстави для задоволення позову в частині стягнення боргу. Визнання відповідачем позову у даному випадку, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Отже, з огляду на попередні висновки щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог про стягнення з відповідача у розмірі у сумі 40 200,00 євро, суд приймає визнання відповідачем в цій частині позову та задовольняє його.

З огляду на встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару в межах обмовленого договором строку, та відсутність належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання відповідачем своїх обов`язків за зовнішньоекономічним контрактом від 03.09.2024 року № 0309 в частині оплати товару, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у сумі 40 200,00 євро, що на день подачі позову становить 1 830 993,42 грн за курсом НБУ.

Суд звертає увагу, що позивачем при зверненні із позовом до суду зазначено перерахунок заборгованості іноземної валюти у гривнях станом на 10.04.2025 (станом на момент звернення із позовом до суду).

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема поставки, не суперечить чинному законодавству, а відтак суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 40 200,00 євро, що на день подачі позову становить 1 830 993,42 грн за курсом НБУ, обґрунтованими та законними.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За подання цього позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 27 464,90 грн, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № 107 від 10.04.2025.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, 50% судового збору в розмірі 13 732,45 грн, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, а в іншій частині 50% судового збору у розмірі 13 732,45 грн - покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 130, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з "А.С.К. Інсаат" ТОВ («A.C.K. Insaat» Drustavo Sa Ogranicenom Odgovornoscu" (City Kvart, Zgrada Zetagradnje, Lamela faza D Podgorica, Montenegro, 81112) (81112, Чорногорія, місто Подгорица, Сіті Кварт, буд. Зетаграндьє, блок комплексу D, реєстраційний номер 5-1160014/003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Туркіш Девелопмент» (Україна, 61052, місто Харків, вулиця Коцарська, будинок 34, код ЄДРПОУ 43376487) заборгованість у сумі 40 200,00 євро, що на день подачі позову становить 1 830 993,42 грн за курсом НБУ, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 13 732,45 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Туркіш Девелопмент» (Україна, 61052, місто Харків, вулиця Коцарська, будинок 34, код ЄДРПОУ 43376487) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 13 732,45 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 107 від 10.04.2025.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" травня 2026 р.

СуддяВ.С. Юрченко