Decision № 136407356, 20.04.2026, Korabelnyi District Court of Mykolaiv City

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/5035/25

Провадження № 2/488/1075/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемерової Н.Ю.,

за участі: представника позивача Таворської К.В., відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи Мамонтової О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2025 до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, у якій позивач просив позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідачки на користь законного представника дітей аліменти на їх утримання у розмірі 1/3 частки від її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення ними повноліття.

В обґрунтування позову зазначав, що на території Корабельного району міста Миколаєва проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є одинокою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 не має зареєстрованого місця проживання та постійно змінює фактичне місце проживання. Останнє відоме місце фактичного проживання по АДРЕСА_1 . Малолітні діти, як і мати, не зареєстровані, тому їх мати не отримує соціальні виплати.

ОСОБА_1 веде асоціальний спосіб життя, були випадки вживання речовин невідомого походження, неналежно виконує батьківські обов`язки.

Діти нерідко залишалися під наглядом малолітнього брата їх матері, або баби ОСОБА_4 , яка схильна до вживання алкоголю.

У період з 28.07.2025 до 12.08.2025 малолітня ОСОБА_2 була вилучена у матері, оскільки 27.07.2025 о 21.06 год. була знайдена на території Миколаївської гімназії № 54, 30.07.2025 поставлена на облік служби у справах дітей як така, що опинилась у складних життєвих обставинах, а саме постраждала від жорстокого поводження та насильства в сім`ї, про що повідомлено Миколаївський міський центр соціальних служб. Сім`я ОСОБА_1 взята під соціальний супровід. Однак, після цього ОСОБА_1 зі службами контактувати перестала та заходи, вжиті для встановлення її фактичного місця перебування результатів не дали.

30.10.2025 службою у справах дітей адміністрації Корабельного району спільно зі службою у справах дітей Миколаївської міської ради, Миколаївським міським центом соціальних служб та поліцією відвідана адреса: АДРЕСА_2 . У квартирі знаходився малолітній ОСОБА_5 разом з бабою ОСОБА_4 та її сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_7 були відсутні, про їх місце знаходження родичі повідомляти відмовилися.

У помешканні умови проживання незадовільні: всі речі брудні та розкидані. Ванна та житлові кімнати, захаращені різним мотлохом, у незадовільному стані електропроводка, безліч оголених, доступних дітям, скруток електропроводів. Відсутні, через несплату та велику заборгованість, всі комунікації (справи про стягнення перебувають на розгляді в суді). У житловому приміщенні сперте повітря від бруду та цигаркового диму. Діти немиті, у брудному одязі. Комісійно складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, викликана бригада швидкої медичної допомоги, дитину ОСОБА_3 вміщено до КИП ММР «Міська дитяча лікарня № 2».

З моменту вміщення ОСОБА_8 до державного закладу, мати жодного разу до служби у справах дітей не прийшла, не зателефонувала та не поцікавилася долею своєї дитини, що можна розцінювати, як байдужість та безвідповідальність з її боку.

05.11.2025 прийняте рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1607 «Про негайне відібрання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Де наразі, знаходиться мати з малолітньою дитиною, ОСОБА_9 , службі невідомо, тому направлено листа до поліції про встановлення місця їх знаходження.

Посилаючись на викладене, орган опіки та піклування просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено її розгляд у підготовчому засіданні.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

В судовому засіданні 08.04.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечувала, позовні вимоги не визнавала, зазначила, що покращила свої житлові умови та матеріальне становище і просила не позбавляти її батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаїв народилася ОСОБА_2 , про що Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 271 від 16.09.2021 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Батьками дитини зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, інформація про батька дитини внесена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаїв народився ОСОБА_3 , про що Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 76 від 08.03.2025 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Батьками дитини зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, інформація про батька дитини внесена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

З огляду на повідомлення служби 102 № 234884860 від 27.07.2025, КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2» від 28.07.2025 № 632/01-19/11, Акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 27.07.2025, малолітня ОСОБА_12 була знайдена на території школи № 54 та доставлена до закладу охорони здоров`я.

Згідно з повідомленням служби у справах дітей № 400/0505.01-19 від 08.08.2025 та заяву ОСОБА_1 , 12.08.2025 після проведення профілактично-роз`яснювальної бесіди та обстеження умов проживання родини за адресою АДРЕСА_1 , дитина була повернута матері.

30.10.2025, відповідно до Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 30.10.2025, повідомлення КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2» від 31.10.2025 № 963/01-19/11, малолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були вилучені із сім`ї та доставлені до лікарні ШМД у супроводі представника служби у справах дітей Корабельного району, у зв`язку з загрозою життю, небезпечними умовами проживання

Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийняте рішення № 1607 від 05.11.2025 про негайне відібрання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та влаштування його до КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2» для проведення медичного обстеження.

09.12.2025, відповідно до Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 09.12.2025, повідомлення КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2» від 10.12.2025 № 1116/01-19/03, малолітня ОСОБА_2 , 2021 року народження, була вилучена із сім`ї.

Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийняте рішення № 1768 від 10.12.2025 про негайне відібрання дитини ОСОБА_2 , 2021 року народження.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Частиною 2 ст. 152 СК України передбачено, що дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Після з`ясування всіх обставин справи суд вважає, що поведінка матері малолітніх дітей ОСОБА_1 суперечить вимогам ст. ст. 150, 152 СК України, та порушує їх право на належне батьківське виховання, фізичний, духовний та моральний розвиток.

У статті 155 СК України закріплено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Частиною 4 ст. 155 СК України регламентовано, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з положеннями п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 зазначеної Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.

Дослідивши матеріали справи, фото- та відеоматеріали надані сторонами, вислухавши пояснення сторін та свідків, судом встановлено, що мати малолітніх дітей ОСОБА_1 протягом тривалого часу належним чином не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, безпеки дітей, систематично та протягом тривалого часу нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Викладені обставини підтверджуються зокрема тим, що неодноразово ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Так, постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05.04.2023 у справі № 488/513/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255,00 грн. Підставами притягнення до адміністративної відповідально зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАБ № 449642 від 06.02.2023, того ж дня о 10:50 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , не забезпечила належних умов для проживання своєї дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в квартирі брудно, розкидані речі, на кухні брудний посуд з недоїдками, неприємний запах бруду та цигарок, а також відсутні продукти харчування та предмети гігієни для дитини. Своїми діями ОСОБА_1 порушила ст. 150 СК України.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.12.2024 у справі № 488/5294/24 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Підставами притягнення до адміністративної відповідально зазначено, що 09.11.2024 року об 11:05 годині, ОСОБА_1 , знаходячись в АДРЕСА_4 , ухилилась від належного виконання батьківських обов`язків, передбачених частиною 2 статті 8, частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» щодо забезпечення належних умов життя своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2021 року народження, а саме не забезпечила належних умов перебування за місцем мешкання та штучно створила незадовільні умови проживання, внаслідок чого у квартирі антисанітарні умови: брудна підлога, павутиння на стінах та вікнах, розкидане сміття та недопалки.

З огляду на листування між службою ювенальної поліції ВП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області та служби у справах дітей Корабельного району, у період після повернення відповідачу дитини ОСОБА_2 , з 12.08.2025 до жовтня 2025 року, працівниками служб безрезультатно вживалися заходи для встановлення місця перебування сім`ї ОСОБА_13 для здійснення соціального супровіду. За відомим службі місцем фактичного проживання вони були відсутні.

Викладені обставини підтвердили і свідки ОСОБА_14 (інспектор сектору ювенальної превенції) та ОСОБА_15 (фахівець з соціальної роботи центру соціальних служб).

При цьому, суд не може взяти до уваги твердження відповідача і пояснення свідка ОСОБА_4 , про те, що мати дітей змінила свою поведінку, створила належні умови для їх життя, виховання та утримання, оскільки вони не відповідають дійсності і не є належним підтвердженням того, що ОСОБА_1 зможе належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

Сама відповідачка в судовому засіданні пояснила, що наразі проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 , не працює, матеріально їй допомагає мати та побратими батька її новонародженої дитини.

Таким чином, з огляду, як на матеріали справи, пояснення свідків та самої відповідачки, суд дійшов висновку, що на сьогодні відповідачка не може створити належні умови для проживання, виховання та утримання двох малолітніх дітей. До того ж, повідомила, що має ще і новонароджену дитину, яка наразі перебуває у лікувальному закладі.

За таких обставин суд вважає, що на сьогодні відсутні докази того, що відповідачка здатна належним чином виконувати свої батьківські обов`язки стосовно малолітніх дітей та здатна усвідомлено змінити свою поведінку в кращу сторону.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини».

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 не здатна забезпечити потреб своїх дітей, порушує права дитини на належне батьківське виховання та належним чином не виконує батьківських обов`язків.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено наявність дій відповідачки щодо неналежного виконання нею батьківських обов`язків по відношенню до дітей.

На переконання суду, позбавлення відповідачку батьківських прав насамперед слугує захисту прав та інтересів дітей.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно зі ст. 180, ч. ч. 1-2 ст. 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Якщо згідно з положеннями частин 3 і 4 ст. 60 ЦК України судом над дитиною встановлюється опіка чи піклування і опікуном призначається особа інша, ніж державний дитячий заклад, то аліменти необхідно стягувати на користь особи, що призначається опікуном або піклувальником.

Якщо за рішенням суду дитина передається до відповідного дитячого закладу, то поширеною є думка про те, що аліменти не можуть стягуватися на користь такого закладу. Адже відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» держава здійснює повне забезпечення дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Відповідно передбачено порядок фінансування такого забезпечення за рахунок державного та місцевого бюджетів. Крім того, практично не існує механізму контролю за цільовим використанням коштів, перерахованих як аліменти, зокрема на конкретну дитину.

Згідно з ч. 3 ст. 193 СК України за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Такий механізм є оптимальним з точки зору забезпечення інтересів дитини та належного використання стягнутих аліментів, але не існує визначеного механізму створення таких рахунків та перерахування коштів на них, і тому, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, переданої до органу опіки та піклування для влаштування в державний дитячий заклад, суди переважно зобов`язують батьків перераховувати аліменти на користь органів опіки та піклування або інших державних установ. За відсутності передбаченого законом механізму перерахування аліментів на особистий рахунок дитини така практика вбачається правильною.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 СК України, на органи опіки та піклування, покладаються обов`язки за заявою платника аліментів або за власною ініціативною перевіряти цільове витрачання аліментів.

Згідно з ч. 2 ст. 243 СК України опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом.

В силу ч. 2 ст. 244 СК України саме орган опіки та піклування вирішує питання про призначення дитині опікуна або піклувальника, також нормою ст. 246 СК України, на орган опіки та піклування покладається контроль за умовами утримання, навчання та виховання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.

Відповідно до ст. 245 СК України, якщо дитина постійно проживає у закладах охорони здоров`я, навчальному, або іншому дитячому закладі, функцію опікуна або піклування щодо неї покладається на адміністрацію цього закладу.

Зважаючи на вищевикладені норми СК України, та системний аналіз глави 15, глав 16 та 19 СК України, суд дійшов висновку, що аліменти можуть стягуватися з батьків, або інших осіб, на утриманні яких перебувала дитина, у встановленому законом порядку на користь іншої особи, або закладу, відповідно до ст. 245 СК України, яка має права опікуна або піклувальника відносно неповнолітньої особи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, а також враховуючи положення ст. 183 СК України, суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити, та стягувати з ОСОБА_1 на користь законного представника, до якого будуть влаштовані малолітні діти аліменти на їх утримання у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.11.2025 й до досягнення кожною дитиною повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3209 грн.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України проголошення рішення суду відкладене до 20.04.2026.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 164-166, 170 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 14, 259, 263-265, 268, 273, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_1 на користь законного представника, до якого будуть влаштовані малолітні діти аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.11.2025 й до досягнення ними повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3209 (три тисячі двісті дев`ять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування учасників справи:

Позивач орган опіки та піклування - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа служба у справах дітей Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, адреса: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 314, код ЄДРПОУ 23086665.

Повне рішення суду складено 20 квітня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова