Court ruling № 136402271, 06.05.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 травня 2026 року Справа 160/7848/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у письмову провадженні у місті Дніпрі клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у адміністративній справі №160/7848/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/7848/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

01 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів. Позивач просить витребувати у Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про розмір грошового забезпечення за посадою, а також інформацію про грошове забезпечення.

Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частинами першою та третьою статті 80 цього ж кодексу передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом; про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 1-4 ч.2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з ч.6-8 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

За ч. 1-4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В даній справі позивач на власний розсуд оскаржив «відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 № 3056/1 від 07.10.2025 року з урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, оформлену листом від 27.02.2026 року».

З вказаного очевидно вбачається, що позивач не погоджується з вже існуючими правовідносинами між позивачем та відповідачем щодо перерахунку пенсії позивача на підставі вищевказаної довідки.

Як наслідок, не входять до предмету доказування в даній справі обставини, які можуть бути підтверджені запропонованими до витребування документами вони фактично стосуються обставин, що могли б передувати спірним правовідносинам (отримання довідки та інформації про грошове забезпечення), однак наразі вже оскаржено відмову у перерахунку пенсії на підставі конкретної довідки.

Змістовні пояснення щодо узгодженості заявлених позовних вимог з вищевказаними документами позивачем не наведені.

Позивач в клопотанні вказав, що відповідні докази можуть підтвердити «актуальний розмір грошового забезпечення позивача». Водночас, позивач оскаржує відмову у перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення. Тобто, в межах спірних між сторонами правовідносин вже існує визначеність щодо розміру грошового забезпечення позивача воно вказане у довідці, щодо якої відповідач відмовив у перерахунку пенсії. Правовідносини щодо «актуального грошового забезпечення позивача» наразі не існують і не оскаржені, а тому не входять до предмета доказування. В свою чергу правовідносини щодо оскаржуваної відмови вже існують і не потребують уточнення (оскільки ніяк не пов`язані) з «актуальним грошовим забезпеченням позивача» - вони виникли на підставі конкретної заяви позивача та долученої до неї довідки, сам позивач оскаржив саме відмову відповідача у задоволенні такої заяви.

Як наслідок, в розпорядженні суду перебувають усі обставини, які входять до предмету доказування в даній справі та є необхідними для вирішення спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у адміністративній справі №160/7848/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Боженко