Decision № 136378147, 28.04.2026, Stavyshche District Court of Kyiv Oblast

Єдиний унікальний номер: 378/325/23

Провадження № 2/378/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н. ,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Шаповал О.В.,

представника відповідача

ТОВ «Інтерагроінвест»: Якименка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище Київської області справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та Медвинська сільська рада Білоцерківського району Київської області, про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 з посиланням на те, що згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 602807 від 10.10.2005 він є власником земельної ділянки, що знаходиться на території Ясенівської сільської ради Ставищенського району Київської області, площею 2,649 га, кадастровий номер 3224288000:03:001:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2629920232242, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 07.10.2015 році між ТОВ «Інтерагроінвест» в особі директора Коломійця І.С. та ним був укладений договір оренди землі № 345. Згідно п. 3.1 договору строк оренди 7 років з дати укладання договору (тобто до 07.10.2022 включно). Згідно п. 5.3 договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за призначенням, не погіршувати її стан, і не виснажувати її. 20.01.2022 та 22.02.2022, він звертався до ТОВ «Інтерагроінвест» з повідомленням про припинення дії договору оренди від 07.10.2015, закінчення терміну дії договору оренди 19.10.2022 та повернення земельної ділянки для самостійного її оброблення. Оскільки вартість оренди вже давно не відповідає ринковим цінам і є значно нижчою. Крім того, орендар, висаджуючи кукурудзу та інші зернові культури, виснажив покров земельної ділянки та не поновив властивості землі. Відповідь на ці звернення не надходила, хоча згідно штампів вхідної кореспонденції відповідач звернення отримав. В подальшому, під час військового стану і бойових дій, отримав лист-повідомлення від відповідача про те, що строк дії договору оренди землі закінчується, а розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено, а тому відповідач відмовляє у проханні розірвати договір оренди і має переважне право в порядку ст. 33 ЗУ «Про оренду» на поновлення договору оренди. Він неодноразово звертався до відповідача повторно з листом про припинення дії договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, але також отримав відмови. У серпні 2022 року на його адресу надійшов лист із текстом підписаної додаткової угоди від 10.08.2022, укладеної нібито між ТОВ «Інтерагроінвест» в особі директора Тертичного О.В. та ним, в якої строк дії договору оренди становив до 19.10.2022 і міг бути продовжений за вимогами ст. 126-1 ЗК України. Текст даної угоди фактично повністю змінює договір і укладено на тривалий строк в супереч вимогам ст. ст. 792, 785, 203, 208-210 ЦК України. Він звернувся до відповідача щодо пояснення обставин продовження дії договору оренди без його згоди, неповернення земельної ділянки, досудового врегулювання спору і розірвання договору оренди, на що отримав відповідь ТОВ «Інтерагроінвест» в особі директора Кучер В.В., про відсутність підстав повернення його земельних ділянок і розірвання договорів оренди, та про продовження оренди на тих же умовах строком дії оренди до 31.10.2029. Таким чином, його право власності на земельну ділянку і належний дохід від оренди за ринковими цінами порушено, як і порушена свобода укладення договору оренди і його волевиявлення на припинення невигідних орендних відносин.

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог (т. 3 а.с. 216-221) просить суд визнати договір оренди від 07.10.2015 № 345 укладений між ним та ТОВ «Інтерагроінвест» припиненим із 20.10.2022 та зобов`язати ТОВ «Інтерагроінвест» повернути йому земельну ділянку, площею 2,6492 га, кадастровий номер: 3224288000:03:001:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2629920232242, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ясенівської сільської ради Ставищенського району Київської області; скасувати реєстраційний запис (Номер запису про інше речове право: 47765826), внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, про продовження за додатковою угодою №1 від 10.02.2022 строку дії договору оренди від 07.10.2015 № 345, укладеного між ним та ТОВ «Інтерагроінвест» щодо земельної ділянки, що знаходиться на території Ясенівської сільської ради Ставищенського району Київської області, площею 2,6492 га, кадастровий номер 3224288000:03:001:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2629920232242, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва; стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Гуртовенка Р.В. від 11 травня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 65).

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до розгляду (т. 2 а.с. 45).

30 липня 2024 року представник ТОВ «Інтерагроінвест» сформовану в системі «Електронний суд» направив до суду заяву про відвід головуючого судді Гуртовенка Р.В. у даній справі.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 18 вересня 2024 року заяву ТОВ «Інтерагроінвест» задоволено; відведено суддю Гуртовенка Р.В. від участі в розгляді даної справи (т. 3 а.с. 117-119).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 дану справу розподілено та передано судді Скороход Т.Н. (т. 3 а.с. 126).

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т.Н. від 01.10.2024 справу за даним позовом постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т. 3 а.с. 126).

Ухвалою Ставищенського районного суду від 16 лютого 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду (т. 5 а.с. 98-99).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шаповал О.В. позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини викладені в позовній заяві позивачем. У відповіді на відзив (т. 1 а.с. 234-249), зазначили, що підстави для застосування у даних правовідносинах ст. 126-1 ЗК України відсутні. Поновлення договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором за правилами чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції чинній на час його укладення, тобто станом на 2015 рік, а не згідно ст. 126-1 Закону України «Про оренду землі». Позивач не мав наміру і волевиявлення на продовження договору оренди і постійно звертався до відповідача щодо повернення земельної ділянки, тому продовження дії договорів оренди при запереченнях орендодавця є протиправним. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача ТОВ «Інтерагроінвест» Якименко І.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. 09.06.2023 від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 172-177), в якому зазначено, що 07.10.2015 між ТОВ «Інтерагроінвест» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 345, предметом якого є земельна ділянка, площею 2,649 га, з кадастровим номером 3224288000:03:001:0069, що знаходиться на території Ясенівської сільської ради Ставищенського району Київської області, строком на 7 років. Вказаний договір було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 11717539 від 19.10.2015. З урахуванням дати реєстрації строк дії договору до 19.10.2022. 10.08.2022, досягнувши згоди по всіх істотних умовах договору, за взаємною згодою сторони внесли зміни до вказаного договору оренди шляхом укладення додаткової угоди № 1, відповідно до якої погодили п. 6, згідно з яким договір укладено строком на 7 років 0 місяців 11 днів до 19.10.2022 з дня укладення договору оренди земельної ділянки, що є предметом цього договору. У разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності до ст. 126-1 ЗК України. Тобто, загальний строк договору склав 7 років 12 днів до 19.10.2022, номер запису про інше право 47765826, дата закінчення дії: 19.10.2022, з автоматичним продовженням дії договору з правом передачі в піднайм (суборенду). Не погодилися із ствердженням позивача, що відсутність нотаріального посвідчення додаткової угоди суперечить волевиявленню орендодавцю, оскільки згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. Таких заяв позивач не подавав, тому після закінчення дії договору оренди державна реєстрації речового права продовжується на той самий строк. Твердження позивача про те, що зміни до ст. 126-1 ЗК України внесені пізніше ніж орендодавець виявив волевиявлення на припинення договору оренди не відповідають дійсності, адже на момент внесення змін до договору, шляхом укладення 10.08.2022 додаткової угоди вже діяли норма ст. 126-1 ЗК України. 20.01.2022 на адресу товариства надійшов лист № 11, в якому позивач ОСОБА_1 повідомив про те, що договір оренди земельної ділянки від 07.10.2015 закінчує свою дію до 31.12.2022 та що він не має намір продовжувати договірні відносини, а бажає господарювати на своїй земельній ділянці самостійно. Розглянувши вказану заяву позивача, товариством було повідомлено останнього про наявність наміру продовжити орендні відносини та про те, що ТОВ «Інтерагроінвест» як орендар має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, у зв`язку з чим було запропоновано укласти додаткову угоду до договору оренди на новий термін, проект якої було додано до листа. 16.01.2023 від ОСОБА_1 надійшла письмова заява, в якій він просив надати інформацію щодо підстав та умов продовження договору оренди належної йому земельної ділянки. ТОВ «Інтерагроінвест» було повідомлено позивача про те, що вказаний договір оренди земельної ділянки укладений 07.10.2015 строком на 7 років, тобто до 19.10.2022. В задоволенні волевиявлення позивача щодо припинення договорів оренди після завершення їх строку дії відповідач не заперечував та не перешкоджав. Вважають, що твердження позивача про те, що відповідач порушує право власності на земельну ділянку і належний дохід від оренди за ринковими цінами порушено як і порушено свободу укладення договору оренди не відповідає дійсності, та не знаходить свого підтвердження в доданих до позовної заяви документах, адже підписуючи додаткову угоду до первісного договору оренди сторони погодили його умови, в тому числі і порядок продовження дії договору задекларований в ст. 126-1 Земельного кодексу України. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не прибув, Головне управління Держгеокадастру у Київській області про час і місце розгляду справи повідомлене належним чином (т. 5 а.с. 117), подало до суду клопотання про розгляд справи без участі представника (т. 1 а.с. 197-198). Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Київській області 16.06.2023 подало до суду пояснення щодо позову (т. 1 а.с. 192-195), зазначивши, що завданням Головного управління Держгеокадастру у Київській області є реалізація повноважень Держгеокадастру на території м. Києва та Київської області і Головне управління не входить у систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері реєстрації речових прав.

Представник третьої особи: Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області в судове засідання не прибув, Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (т. 5 а.с. 106), про причини неявки представника суд не повідомили.

Представник третьої особи: Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області в судове засідання не прибув, Медвинська сільська рада Білоцерківського району Київської області про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (т. 5 а.с. 110), про причини неявки представника суд не повідомили.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача, представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 07.10.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерагроінвест» укладено договір № 345 оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3224288000:03:001:0069, загальною площею 2,649 га, розташовану на території Ясенівської сільської ради Київської області, яка належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серія ЯА № 602807, що підтверджується копіями договору оренди земельної ділянки № 345 від 7 жовтня 2015 року (т. 1 а.с. 22-27), державного акта на право власності на землю серія ЯА № 602807 (т. 1 а.с. 36) та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3200086052023 від 25.01.2023 (т. 1 а.с. 41-42).

Пунктом 3.1 Договору оренди визначено строк дії договору: на 7 років.

Відповідно до п. 3.4 Договору, якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Пунктом 4.2. Договору погоджено, що розмір орендної плати становить 5% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та становить 5042,38 грн..

10.08.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерагроінвест» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 345 від 07.10.2015, відповідно до якої сторони внесли зміни до договору оренди землі № 345 від 07.10.2015 (т. 1 а.с. 107-108).

Пунктом 6. Додаткової угоди передбачено, що договір укладено строком на 7 років 0 місяців 11 днів до 19.10.2022, з дня укладення договору оренди земельної ділянки, що є предметом цього договору. У разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності до ст. 126-1 ЗК України.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.19 Додаткової угоди від 10.08.2022).

Відповідно до п. 28. Додаткової угоди № 1 до договору оренди землі № 345 від 07.10.2015, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, з урахуванням положень п. 6 даного договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Пунктом 29. Додаткової угоди № 1 до договору оренди землі № 345 від 07.10.2015 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно копії заяви від 20 січня 2022 року, яку ТОВ «Інтерагроінвест» отримало 20.01.2022, ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Інтерагроінвест», що не буде продовжувати термін дії договору, після закінчення дії договору буде самостійно обробляти земельну ділянку (т. 1 а.с. 31).

У лютому 2022 року ТОВ «Інтерагроінвест» надіслало на адресу ОСОБА_1 лист, що не оспорюється сторонами, про те, що ТОВ «Інтерагроінвест», як орендар, який належно виконував свої обов`язки, має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та пропонує продовжити спільну співпрацю та укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки на наступний термін. Додатково повідомили, що розмір орендної плати за умовами нового договору (додаткової угоди) на вказану земельну ділянку становитиме 25012,44 грн. щорічно. Для обговорення умов подальшої співпраці та укладення додаткової угоди до договору оренди землі на нових, покращених умовах, рекомендовано звернутися до земельного відділу ТОВ «Інтерагроінвест» (т. 1 а.с. 112).

В подальшому, ОСОБА_1 подав до відповідача заяву, яку ТОВ «Інтерагроінвест» отримало 30.09.2022, в якій просив надати комісію для виділення меж вказаного земельного паю (т. 1 а.с. 30).

Крім того, згідно копії заяви від 16 січня 2023 року, яку ТОВ «Інтерагроінвест» отримало 16.01.2023, ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Інтерагроінвест», що йому стало відомо про автоматичне продовження на один рік договору оренди земельної ділянки без його згоди (т. 1 а.с. 28-29).

У березні 2023 року ТОВ «Інтерагроінвест» надіслало на адресу ОСОБА_1 лист, що не оспорюється сторонами, про те, що в задоволенні його ( ОСОБА_1 ) волевиявлення щодо припинення договорів оренди після завершення їх строку дії ТОВ «Інтерагроінвест» не заперечувало. Разом з тим, в січні 2023 року підприємство отримало інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належної позивачу земельної ділянки, про те, що договір оренди ділянки продовжено автоматично на той самий строк. Вказана пролонгація відбулась по причині не звернення позивача не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, до будь-якого реєстратора, який має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. Продовження строку дії договорів відбулося технічними засобами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без додаткового волевиявлення сторін, тобто без будь-яких дій з їхньої сторони та укладення додаткових угод (т. 1 а.с. 186-187).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 330711574 від 30.04.2023, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3224288000:03:001:0069, зареєстроване 19.10.2015, номер запису 47765826, згідно договору оренди землі № 345 від 07.10.2015, додаткової угоди серія та номер: 1, виданий 10.08.2022, строк 7 р. 12 днів, дата закінчення дії 31.10.2029 з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендар ТОВ «Інтеагроінвест», орендодавець ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 37-38).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 950918 від 10.01.2023, земельна ділянка з кадастровим номером: 3224288000:03:001:0069, площею 2,6492 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» на підставі договору оренди землі № 345 від 07.10.2015 та додаткової угоди, серія та номер: 1 від 10.08.2022. У розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права (номер запису інше речове право 47765826) міститься інформація: «дата укладення договору/ дата державної реєстрації 19.10.2015 року, строк дії 31.10.2029, з правом пролонгації» (т. 1 а.с. 188-189).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ст. ст. 4 ч. 1, 5 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

У ст. 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з вимогами ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц).

Частина друга статті 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі№916/3156/17 (провадження №12-304гс18).

В п. 127 Постанови ВП ВС від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 вказано, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, визначеним на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152ЗК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

За змістом цих норм у разі зміни договору за домовленістю сторін зобов`язання змінюються (виникають нові) у такому ж порядку, як і при укладенні договору, тобто з моменту, коли про таку зміну було досягнуто домовленості, а у випадку, якщо договір чи закон обумовлюють виникнення зобов`язань за договором, настанням відповідної події, вчиненням сторонами відповідних дій, державною реєстрацією договору чи державною реєстрацією речового права за договором тощо, то й зміна (виникнення нових) зобов`язань за зміненим договором відбувається з моменту настання такої події, вчинення дій, реєстрації договору чи права тощо.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Стаття 2 ч. 1 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 вказаного Закону).

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон «Про оренду землі».

Стаття 31 ЗУ «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Як передбачено ст. 34 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"(а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону про оренду землі).

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте, саме Законом «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року по справі за N 903/1030/19 зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України "Про оренду землі" правила, визначені ст. 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Як передбачено ст. 32-2 Закону України «Про оренду землі», поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 ЗК України.

Згідно статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу ІХ Перехідних положень Закону «Про оренду землі» базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерагроінвест» додаткової угоди № 1 від 10.08.2022 до договору оренди землі № 345 від 07.10.2015, якою внесені зміни щодо поновлення договору оренди землі, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству». А саме, пунктом 6. Додаткової угоди передбачено, що договір укладено строком на 7 років 0 місяців 11 днів до 19.10.2022 року, з дня укладення договору оренди земельної ділянки, що є предметом цього договору. У разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності до ст. 126-1 Земельного кодексу України.

У судовому засіданні позивач та його представник повідомили суд про те, що текст вищезазначеної додаткової угоди ОСОБА_1 не підписував, а відповідно і не погодив істотні умови договору оренди земельної ділянки. Представник позивача Шаповал О. В. у підготовчому засіданні заявила клопотання про проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, яке ухвалою суду від 26 лютого 2025 року (т. 4 а. с. 112-114) було задоволено. У підготовчому засіданні сформувавши у системі «Електронний суд» представник позивача Шаповал О. В. направила до суду заяву про відмову позивача від проведення вищезазначеної експертизи (т. 5 а. с. 71-72), яку підтримали у підготовчому засіданні ОСОБА_1 та його представник Шаповал О. В.. Крім того, саме позивачем додано до позовної заяви завірену ним копію Додаткової угоди №1 до договору оренди №345 від 07.10.2015 від 10.08.2022 (т.1 а.с.107-108).

Таким чином, до спірних правовідносин застосовують правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договору оренди землі.

Тому, договір оренди землі № 345 від 07.10.2015, у який були внесені зміни, про його поновлення, визначені ст. 126-1 ЗК України, за відсутністю заяви, сторони договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору, цей договір поновився на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Зазначені стороною позивача доводи, щодо некоректності викладення пункту 6 договору оренди землі у новій редакції (яку було прийнято додатковою угодою від 10.08.2022),у якому нібито встановлюється умова щодо поновлення такого договору, судом до уваги не приймаються, оскільки зазначений пункт містить чітку вказівку, що у разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності до ст. 126-1 ЗК України. Тобто, п. 6 Додаткової угоди має посилання на ст. 126-1 ЗК України, яка передбачає, що якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Посилання представника позивача на те, що зазначений договір оренди земельної ділянки не міг бути поновлений за наявності заперечень ОСОБА_1 та не надходження на адресу позивача будь-яких заяв щодо укладення нового договору оренди землі, не спростовує того факту, що позивач не звернувся, не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із заявою про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору оренди землі № 345 від 07.10.2015, що вказує на порушення позивачем процедури припинення дії договору оренди земельної ділянки.

Суд оцінює критично та не бере до уваги копію інформації ГУС у Київській області від 21.03.2023 щодо середньої урожайності у підприємствах Ставищенського району у 2020-2021 роках та середньої ціни реалізації окремих сільськогосподарських культур по Київській області за 2019-2021 роки (т. 1 а.с. 39-40), оскільки позивачем та його представником не доведено, які саме обставини підтверджує даний документ, які мають значення для справи, а судом даних обставин не встановлено.

Суд оцінює критично та не бере до уваги копію роз`яснення Фонду державного майна України від 23.11.2020 за № 1016-23835 (т. 1 а.с. 48-49), оскільки інформація наявна у ньому стосується державного та комунального майна, а не майна, яке належить на праві власності фізичній особі.

Інші наведені представником доводи не спростовують ключових висновків суду, зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, так як підстав для визнання права оренди ТОВ «Інтерагроінвест» за договором оренди земельної ділянки від 07.10.2015 № 345 припиненим, судом не встановлено, а тому і підстави для повернення відповідачем земельної ділянки кадастровий номер 3224288000:03:001:0069 позивачу, відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, відповідно до змісту ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати, понесені ОСОБА_1 , на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 6, 17-20, 31-33 Закону України «Про оренду землі», ст. 3, 93, 126-1 ЗК України, ст. 11, 15, 16, 202-204, 215, 626-627, 653, 792 Цивільного кодексу України ст. ст. 2, 4, 5, 10-12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та Медвинська сільська рада Білоцерківського району Київської області, про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (місцезнаходження: селище Ставище вул. Цимбала Сергія, 4, Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ: 32855584);

Третя особа: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області (місцезнаходження: селище Ставище вул. Цимбала Сергія, 35/1 Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04360913);

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: м. Київ вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ: 39817550);

Третя особа: Медвинська сільська рада Білоцерківського району Київської області (місцезнаходження: с. Медвин вул. Шевченка, 1, ЄДРПОУ: 04363343).

Повне рішення складено 08 травня 2026 року.

Суддя Т. Н. Скороход