Court ruling № 136377839, 04.05.2026, Vyshhorod District Court of Kyiv Oblast

"04" травня 2026 р. Справа № 363/1430/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні, на стадії підготовчого провадження, клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні №22025101110001282 від 18.11.2025 за частиною другою статті 111 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та клопотання захисника адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, перебуває обвинувальний акт у вказаному вище кримінальному провадженні, підготовче засідання у якому призначено на 04.05.2026.

Так, 23.04.2026 до суду, через систему «Електронний суд», прокурором у кримінальному провадженні подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , з тих підстав, що ризики, передбачені пунктами 1, 4, 5 частин першої статті 177 КПК України, які слугували для обрання запобіжного заходу, не відпали та не змінились, а строк дії застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується.

24.04.2026 до суду, через систему «Електронний суд», захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_8 подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.05.2026, зазначаючи про перебування у відпустці за кордоном, а 01.05.2026 ним подано клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, вказуючи, що під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , суд не повинен був застосовувати положення частини шостої статті 176 КК України, а повинен врахувати вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини згідно якої, тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Вважає, що утримання ОСОБА_6 під вартою призведе до порушення ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим просить змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» обраний 13.03.2026, визначивши суму застави для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

У підготовче судове засідання, призначене на 04.05.2026, з`явився прокурор та доставлено обвинуваченого. Захисник обвинуваченого не з`явилася.

У зв`язку із відсутністю у судовому засіданні захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 , прокурор заявила клопотання про залучення вказаному обвинуваченому захисника з центру надання безоплатної правничої допомоги, для проведення окремої процесуальної дії (продовження строку запобіжного заходу).

За результатом розгляду клопотання прокурора, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.05.2026 доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити обвинуваченому ОСОБА_6 захисника адвоката для здійснення захисту особи під час проведення окремої процесуальної дії, та забезпечити явку адвокатів у судове засідання 04.05.2026 о 15:20.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, на підставі Доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, виданого Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, обвинуваченому ОСОБА_6 залучено захисника адвоката ОСОБА_7 , яка, у свою чергу, подала до суду клопотання про її участь у режимі ВКЗ.

Під час вирішення клопотань прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, прокурор підтримала подане нею клопотання з наведених у ньому підстав та заперечувала щодо задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, вказуючи про його необґрунтованість, а характеристики, долучені до клопотання, не є актуальними, враховуючи час, за який ОСОБА_6 позитивно характеризується.

Так, зазначаючи про обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, наслідки та їх тяжкість, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі доведення його провини у суді, прокурор вказує про існування об`єктивної необхідності у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам вчинення ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_6 :

обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що ОСОБА_6 може виїхати до Російської Федерації або іншої країни та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії Російської Федерації на території України, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених і керованих та фінансованих Російською Федерацією, що зумовлює тимчасову не контрольованість окремих територій України, не виключається можливість переховування ОСОБА_6 від суду на вказаних територіях;

враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та санкцію інкримінованої статті і безальтернативний вид покарання, перебуваючи на волі обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема здійснювати затягування судового розгляду, що призведе до здійснення судового розгляду у нерозумні строки, не прибувати на виклики до суду, тим самим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні;

злочинна діяльність ОСОБА_6 має системний характер в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії рф була спрямована на державну зраду, а тому перебуваючи на волі, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він підозрюється. Крім того, про наявність вказаного ризику свідчить поведінка обвинуваченого, який своїми діями продемонстрував підтримку прийняття рішення країни-агресора російської федерацією від 24.02.2022 шляхом передання інформації, щодо розташування військових об`єктів, а також об`єктів критичної інфраструктури.

Як зазначено у клопотанні прокурора, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, статтею 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109, 114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать запобігання зазначеним ризикам і не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 заперечувала щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримавши клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, оскільки обвинувачений провину у вчиненні кримінального правопорушення визнає частково та не перешкоджатиме судовому розгляду справи і виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.

Обвинувачений ОСОБА_6 , заперечуючи проти клопотання прокурора, підтримав позицію захисників, вказуючи про відсутність у нього наміру переховуватися, знищувати докази та продовжувати протиправні дії, оскільки він навчається, має соціальні зв`язки, в тому числі осіб, які готові взяти його на поруки та/або внести заставу. Просив суд застосувати більш м`який вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зобов`язуючись належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи у межах заявлених клопотань, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту, з таких підстав.

Частиною третьою статті 314 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.03.2026, за клопотанням прокурора, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11.05.2026 (включно), без визначення розміру застави, та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Частина перша статті 183 КПК України вказує на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та частиною восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, випливає зі змісту пункту 4 частини другої статті 183 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини суд повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Під час розгляду клопотань прокурора та захисника, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до статті 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна або без такої.

Розгляд обвинувального акту щодо обвинуваченого перебуває на стадії підготовчого провадження, коли докази у справі не досліджено, свідки, експерти не допитані, а обвинувачений показань у справі не давав, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, при цьому, провести підготовче судове засідання та завершити розгляд обвинувального акту до 11.05.2026, не є можливим, та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і те, що ризики на теперішній час не зменшилися, суд вважає, що підстави, наведені прокурором для продовження обвинуваченому такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, є належним чином обґрунтовані та мотивовані.

На даній стадії судового процесу, не встановлено підстав для скасування застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу або його зміни на більш м`який, ніж тримання під вартою, та не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою 177 КПК України, які були підставами для застосування такого виду запобіжного заходу.

Оскільки дані про зменшення ризиків, які були підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на цій стадії відсутні і наявність обіцянки обвинуваченого дотримання ним належної процесуальної поведінки, не виключають наявність ризиків переховування та продовження чи повторення протиправної поведінки, у даному випадку, продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не суперечить вимогам КПК України, оскільки по справі існують конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого статті 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70).

Щодо клопотання сторони захисту, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 176 КПК України - під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених в тому числі і статтею 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

З огляду на приписи статті 131, частин першої, третьої статті 176, статті 177, частини першої статті 183 Кодексу - запобіжні заходи у кримінальному провадженні використовують для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим серед таких запобіжних заходів, як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, оскільки під час його застосування особу позбавляють свободи. Водночас такий запобіжний захід порівняно з указаними більш м`якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров`ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі. За таких умов без тримання особи під вартою, особливо якщо така потреба зумовлена тяжкістю й характером злочину, у якому обвинувачують особу, наявністю ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, практично неможливо буде забезпечити виконання цією особою процесуальних обов`язків, запобігти її спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, іншій неналежній процесуальній поведінці, що перешкоджатиме здійсненню кримінального провадження або й зовсім унеможливить його й створюватиме у зв`язку із цим загрози низці публічних інтересів.

Застосування за частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статті 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.

Виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини пешої статті 55, 62, 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтях 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 року за №7-р(ІІ)2024).

Відповідно до вимог частини 183 КПК України - суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Так, частиною четвертою вказаної статті встановлено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченому в тому числі і статтю 111 КК України.

З урахуванням досліджених доводів сторін, обставин кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що запобігти ризикам, що продовжують існувати і забезпечити можливість судового розгляду кримінального провадження може виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави, а відтак клопотання сторони захисту з підстав та мотивів наведених вище задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 183, 193, 197, 199, 314, 331, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.07.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 відмовити.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголосити 08.05.2026 об 11:15.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3