№ 13636612, 19.01.2011, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-17457/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.06.2006р. №0000552202/0

за участю представників сторін:

від позивача: Сливоцького Р.В., представник,

від відповідача: Приятеленко Т.В., представник

від прокурора : Тєлічко І.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2006 року відкрите акціонерне товариство «Експериментальний механічний завод» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.06.2006р. №0000552202/0 .

Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивачем правомірно було застосовано при розрахунках з нерезидентом валюту України, оскільки розрахунки відбувались на території України шляхом внесення готівки. При цьому, позивач посилається на Правила використання готівкової іноземної валюти, затверджені постановою правління НБУ № 119 від 26.03.98р. та положення Інструктивного листа Національного банку України та Кабінету Міністрів України від 26.04.93р. №19029/730 “Щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля”.

Відповідачем позовні вимоги заперечувалися повністю з огляду на правомірність винесення оскаржуваного рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21.12.2006р. у справі № 25/423-А позов задоволено повністю. Постановою Господарського суду міста Києва від 21.12.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного госоподарського суду від 12.06.2007р. позовні вимоги було задоволено, визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000552202/0 від 29.06.2006р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2010р. вищезазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Ухвалою від 06.12.2010р. справу було прийнято до провадження, у позивача витребувано письмові пояснення щодо виду валюти, якою було здійснено платежі, та докази передачі отриманих коштів обслуговуючому банку.

Позивачем зазначених вимог ухвал суду не виконано, в судові засідання 17.12.2010р. та 05.01.2011р. представник позивача не зявлявся, у звязку з чим судові засідання відкладалися.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Експериментальний механічний завод”, за результатами якої складено Акт № 78-23/305-00110734 від 16.06.2006р.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000552202/0 від 29.06.2006р., яким за порушення абз. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21625877,22 грн.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем абзацу 1 ст. 7 Декрету, а саме - здійснення розрахунків у готівковій формі за договорами купівлі-продажу від 01.07.2003 № 01-07-Я та № 03/01-Я від 03.01.2005 з нерезидентом через касу продавця та без участі уповноваженого банку.

Зазначене порушення було встановлене на підставі прибуткових касових ордерів (том-додаток а.с. 10-152), за якими надійшло до каси підприємства 21625877,22 грн. від нерезидента Приватного підприємця без створення юридичної особи ОСОБА_3 (Росія) за зазначеними договорами купівлі-продажу.

Згідно п. 3.1 вказаних вище договорів купівлі-продажу, покупець виконує передоплату за товар шляхом внесення грошових коштів до каси продавця або на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до преамбули Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” (далі Декрет), у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Відповідно до пункту 6 статті 1 Декрету, термін "нерезиденти", який вживається у даному Декреті, охоплює поняття: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України.

Як вбачається з вищезазначених договорів, позивач був ознайомлений зі статусом свого контрагента, оскільки відбиток печатки приватного підприємця ОСОБА_3 містить визначення «Російська Федерація».

Оскільки розрахунки між позивачем та його контрагентом проводилися в межах торгового обороту, тобто безпосередньо були повязані з господарською діяльністю як позивача, так і його контрагента, то такі операції мали проводитися у розрахунках через уповноважений банк, а як засіб платежу мала використовуватися іноземна валюта. Натомість, позивачем було отримано готівкові кошти гривні.

Отже, позивачем було порушено обовязкові до виконання приписи ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.

Відповідно до пункту 3 статті 13 вищезазначеного Декрету, Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Таким чином, відповідач законодавчо уповноважений здійснювати контроль за операціями, які проводив позивач на території України.

Абзацом шостим частини другої статті 16 вищезазначеного Декрету встановлено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються фінансові санкції, зокрема, штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету.

Отже, Декретом Кабінету Міністрів України, який має силу Закону, визначено діяння, яке є порушенням, та відповідальність за вчинення цього діяння, зокрема, розмір штрафу.

Згідно з абзацом першим статті 1 Декрету, термін "валютні цінності" у тексті Декрету охоплює поняття валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

У звязку з цим судом вбачається правомірним застосування розміру валюти України, отриманого позивачем в порушення статті 7 Декрету, при визначенні суми штрафу.

Чинним законодавством України не передбачено можливості органів державної влади, зокрема, Кабінету Міністрів України, видавати документи щодо можливості незастосування положень актів Кабінету Міністрів, інакше, ніж прийняттям змін та доповнень до чинних нормативно правових актів, чи прийняттям однопредметних нормативно правових актів.

З огляду на викладене, судом не приймаються посилання позивача на Правила використання готівкової іноземної валюти, затверджені постановою правління НБУ № 119 від 26.03.98р. та положення Інструктивного листа Національного банку України та Кабінету Міністрів України від 26.04.93р. №19029/730 “Щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля”, оскільки Декретом Кабінету Міністрів України, який має силу Закону, не передбачено делегування повноважень на затвердження можливих виключень з загальнообовязкових приписів правомірної поведінки, зокрема, можливості використання національної валюти України при розрахунках з нерезидентом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян