Decision № 136358697, 29.04.2026, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/27819/25-Е

Провадження 2/522/2377/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

29 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями досудового слідства, прокуратури

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси 25.12.2025 року через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 , поданий адвокатом Левітом В.С. до Державної казначейської служби України та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями досудового слідства, прокуратури.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі

14.01.2026 через систему «Електронний суд» від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву.

09.01.2026 через систему «Електронний суд» від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов відзив на позовну заяву.

12.01.2026 через систему «Електронний суд» від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

До Приморського районного суду м. Одеси 19.01.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення позовних вимог, подана адвокатом Левітом В.С. до Державної казначейської служби України та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями досудового слідства, прокуратури.

26.01.2026 через систему «Електронний суд» від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшли заперечення (на відповідь на відзив)

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року вирішено закрити підготовче засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями досудового слідства, прокуратури та призначити справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання призначене на 29.04.2026 року з`явились представник позивача ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С. та представник відповідача Спеціалізованої Прокуратури у сфері оборони Південного регіону Бескровний М. О. Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час та дату був сповіщений належним чином.

Сторона позивача наполягала на задоволенні позову. Сторона відповідача проти позову заперечувала у повному обсязі.

Суд дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.04.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017160690000032 від 03.03.2017 року.

30.06.2017 року прокурором Військової прокуратури Південного регіону України Уразовським В.І. було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017160690000032 від 03.03.2017 року, відносно ОСОБА_1 та в подальшому скеровано його до Київського районного суду м. Одеси.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2020 року у справі № 520/7684/17, ОСОБА_1 було визнано невинуватою у пред`явленому обвинувачені за ч.1 ст. 190 КК України та виправдано її на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення останньою, вказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2024 року у справі № 520/7684/17, Вирок Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2020 року у справі № 520/7684/17, яким ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинувачені за ч.1 ст. 190 КК України та виправдано, у зв`язку з недоведеністю вчинення останньою, вказаного кримінального правопорушення, - залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 21.08.2024 року у справі № 520/7684/17, вирок Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2020 та ухвалу Одеського апеляційного суду від 14.02.2024 щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Позивачка просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на її користь моральну шкоду у розмірі 760936,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно до п. 17 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Згідно ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Положенням статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі за текстом - Закон) передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону, у наведених у ст. 1 цього Закону випадках, громадянинові відшкодовується, в тому числі, моральна шкода.

Відповідно до ст. 4 Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 13 Закону визначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону, якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, дії по відшкодуванню шкоди провадить суд , що розглядав справу у першій інстанції.

Згідно ст. 13 Закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2026 року становить 8647 гривень.

Таким чином, розмір мінімальної заробітної плати як базова величина, що враховується при розрахунку розміру моральної шкоди згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», станом на час розгляду даної справи, складає 8647 грн.

Розмір моральної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» складає 760936,00 гривень та обраховується наступним чином: 8647,00 гривень (розмір мінімальної заробітної плати станом на час розгляду справи) х 88 (кількість місяців з дня повідомлення ОСОБА_1 по день ухвалення постанови Верховного Суду) = 760936,00 гривень.

Представник відповідача - Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону вказує, що статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ встановлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 гривень, а також визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

У зв`язку з цим, представник відповідача Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону зазначає у відзиві про те, що при визначенні розміру відшкодування повинні враховуватися вимоги розумності і справедливості та ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600 гривень.

Проте суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Зазначене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Суд враховує правову позицію в аналогічній категорії цивільних справ, що викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2025 року у справі № 710/228/24.

Так, Верховний Суд відхилив як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій при визначенні розміру моральної шкоди суди не врахували, що статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», який набрав законної сили 01 січня 2024 року, визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях: від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах. Зміни у вказаний Закон не вносилися.

Отже, стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн., не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі (постанови Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23, від 08 жовтня 2024 року у справі № 333/2527/22, від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23, від 15 листопада 2024 року у справі № 336/2137/23, від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21, від 12 березня 2025 року у справі № 707/564/24)».

Також у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював про необхідність застосування в аналогічній категорії цивільних справ «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому при вирішенні справи за позовом ОСОБА_2 необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8647 грн.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23 (провадження № 61-7724св24), від 08 жовтня 2024 року у справі №333/2527/22 (провадження № 61-7696св24), від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23 (провадження № 61-8406св24), від 15 листопада 2024 року у справі №336/2137/23 (провадження № 61-9291св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21 (провадження № 61-8267св24) та від 05 березня 2025 року у справі №161/170/24 (провадження №61-9822св24).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями законодавства, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд враховує право позивача щодо отримання грошової компенсації моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності із наведеним розрахунком.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями досудового слідства, прокуратури задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 760936,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному повний текст рішення виготовлений 08.05.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

29.04.26