Court ruling № 136357196, 04.05.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/10201/20

У Х В А Л А

04 травня 2026 р.м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,

представника скаржника Міністерства розвитку громад та територій України Лов`як С.С.,

представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пасічник Л.М.,

представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Чернілевської Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Міністерства розвитку громад та територій України, особа, дії якої оскаржуються державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Ліана Олегівна, стягувач ОСОБА_1 , боржник Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» про визнання рішень протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Міністерство розвитку громад та територій України через свого представника Лов`як С.С. звернулося до суду із даною скаргою.

В скарзі просить визнати неправомірним рішення (дії) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2026 ВП №80505749; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80505749 та похідну від неї постанову про стягнення з боржника витрат у розмірі 191,60 грн у ВП № 80505749, видані 16.03.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною.

Скарга мотивована тим, що на виконанні в державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни перебуває виконавче провадження №80505749 з виконання виконавчого листа №12710201/20, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 26.04.2023 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Одеського морського порту) з 09.10.2019. Боржником у виконавчому листі зазначено Міністерство розвитку громад та територій України, а стягувачем ОСОБА_1 . В межах даного виконавчого провадження також винесено постанову про стягнення з боржника витрат у розмірі 191,60 грн.

Скаржник вважає дії державного виконавця, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження та подальшими діями у ньому неправомірними, з таких підстав: постановою Верховного Суду у справі №127/10201/20 задоволено позов Ткачука до ДП «АМПУ», а Міністерство інфраструктури України в резолютивній частині постанови не згадується як відповідач, та не зазначено, які дії воно повинно вчинити, з цього випливає, що Міністерство не є відповідачем у даній справі; дане рішення не допущене до негайного виконання, проте державний виконавець в своїй постанові про відкриття виконавчого провадження вказала, що воно підлягає негайному виконанню; державний виконавець відкрила виконавче провадження не за місцем виконання; не винесла постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, вказавши іншого боржника, замість того, який зазначений у виконавчому листі; постанова про відкриття провадження не містить викладу резолютивної частини рішення суду, що є порушенням вимог законодавства; порушено строки відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене вище, постанова про відкриття виконавчого провадження та похідні від неї постанови підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. (а.с.44)

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Молчан О.В. подала заперечення на скаргу, в яких просила відмовити в задоволенні скарги, оскільки вона безпідставна, необгрунтована та недоведена. Виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та інших постанов діяла виключно в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. З огляду на викладене, дії виконавця є правомірними, а винесені постанови такими, що не підлягають скасуванню. (а.с.61-65)

Представник стягувача ОСОБА_1 адвокат Чернілевська Р.В. подала заперечення на скаргу, в яких просила відмовити в задоволенні, так як на її думку, основною метою для звернення до суду з даною скаргою є уникнення виконання рішення суду. Скаржник є боржником у виконавчому провадженні та зобов`язаний виконати рішення суду. Зворотнє твердження скаржника є безпідставним. (а.с.88-91)

На зазначені заперечення представник скаржника Міністерства розвитку громад та територій України Лов`як С.С. подала свої заперечення. (а.с.103-105)

Представник скаржника Міністерства розвитку громад та територій України Лов`як С.С. в судовому засіданні скаргу підтримала та просила її задовольнити, з підстав, викладених у скарзі та запереченні.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пасічник Л.М., представник стягувача ОСОБА_1 адвокат Чернілевська Р.В. в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні скарги з підстав, викладених у запереченнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги та матеріали цивільної справи №127/10201/20,оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно з ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 16.03.2026 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Л.О. винесла оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження №80505749 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. (а.с.21-22)

До суду з даною скаргою Міністерство розвитку громад та територій України звернулося 24.03.2025 за допомогою системи «електронний суд», тобто в межах строку, встановленого законом. (а.с.1-5)

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2021 у справі №127/10201/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. В резолютивній частині рішення вказано код ЄДРПОУ Міністерства інфраструктури України 37472062. (т.4 а.с.23-29)

Постановою Вінницького апеляційного суду від 11.01.2022 в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2021 залишено без змін. (т.4 а.с.145-149)

Постановою Верховного Суду від 22.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Одеського морського порту) з 09 жовтня 2019 року. Стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 851 451,52 грн без вирахування сум з утримання податків та зборів за період з 09 жовтня 2019 року по 22 березня 2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (т.5 а.с.107-111)

21.04.2023 ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шевченка В.В. звернувся до Верховного Суду з заявою про роз`яснення судового рішення. Обгрунтувавши тим, що він звернувся до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а в резолютивній частині постанови зазначено, лише, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України». (т.5 а.с.119-120)

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення. (т.5 а.с.138-139)

Представник позивача ОСОБА_1 21.04.2023 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з заявами про видачу виконавчих листів, які він отримав 26.04.2023, про що свідчить його підпис на заяві. (т.5 а.с.118)

У виконавчому листі, виданому Вінницьким міським судом Вінницької області 26.04.20263 у справі №127/10201/20 в графі: "суть вимоги" зазначено: «Суд вирішив: поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Одеського морського порту) з 09 жовтня 2019 року». Боржником вказано Міністерство інфраструктури України, код ЄДРПОУ 37472062. (а.с.11)

Зазначений виконавчий лист пред`явлено до виконання в Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про що свідчить заява ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду відправлена поштовим зв`язком 05.03.2026. (а.с.9-13)

16.03.2026 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Л.О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №80505749. В постанові Боржником зазначено Міністерство розвитку громад та територій України, код ЄДРПОУ - 37472062.

Суд звертає увагу на те, що в зазначеній постанові повністю відтворено зміст виконавчого документу: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Одеського морського порту) з 09 жовтня 2019 року». Також зазначено, що рішення підлягає негайному виконанню. (а.с21)

В цей же день державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Л.О. винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з Міністерства розвитку громад та територій України витрати при відкритті виконавчого провадження у сумі 191,60 грн. (а.с.22)

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення обов`язкове до виконання.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п.4 розділу І інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.

Частинами 1, 3 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Боржником у виконавчому листі, виданому Вінницьким міським судом Вінницької області 26.04.20263 у справі №127/10201/20 - є центральний орган виконавчої влади Міністерство інфраструктури України, а тому виконання даного виконавчого документа підвідомче саме Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Отже, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Л.О. правомірно відкрила виконавче провадження № 80505749.

Відповідно до ч.1, 5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Згідно з частиною 5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

На обкладинці виконавчого провадження №80505749 зазначено, що воно передано на виконання, тобто надійшло до державного виконавця 13.03.2026. (а.с.68)

13.03.2026 це п`ятниця, тобто наступним робочим днем є понеділок, 16.03.2026. Таким чином, постанову по відкриття виконавчого провадження відкрито в межах встановленого законом строку.

Боржником у виконавчому документі вказано Міністерство інфраструктури України, код ЄДРПОУ 37472062.

Постановою Кабінету міністрів України «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 02.12.2022 №1343 перейменовано Міністерство інфраструктури на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Постановою Кабінету міністрів України «Про перейменування Міністерства культури та інформаційної політики України і Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України» від 06.09.2024 №1028 перейменовано Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України на Міністерство розвитку громад та територій України.

Відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2025 ,код ЄДРПОУ Міністерство розвитку громад та територій України 37472062. (а.с.30-31)

Відповідно до статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Загальновідомо, що назва юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, назва юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведете свідчить, що назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи в процесі її «життєдіяльності» може зазнати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни назви юридичної особи структура цивільних правовідносин не страждає.

Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Отже, наслідком зміни назви юридичної особи не є правонаступництво в цивільних відносинах.

Таким чином, Міністерство розвитку громад та територій України є боржником за вказаним виконавчим документом.

Проте, відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Таким чином, зміна назви сторони виконавчого провадження здійснюється виключно шляхом винесення державним виконавцем відповідної постанови.

Матеріали справи не містять доказів того, що виконавцем в межах виконавчого провадження №80505749 винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження. Замість цього виконавець зазначила нову назву боржника безпосередньо в постанові про відкриття виконавчого провадження, що є порушенням процедури.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Тлумачення зазначених норм права та положень статті 447 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням.

У порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.

По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим, саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника), то така скарга задоволенню не підлягає.

Аналогічна правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18, від 14 липня 2021 року у справі №654/3323/20, від 13 вересня 2023 року у справі №521/13686/22.

Суд зазначає, що порушення процедури зміни назви сторони виконавчого провадження жодним чином не порушує права скаржника, не покладає на нього додаткових обов`язків, а тому це не може бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Також в ст.235 УЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, вказане рішення підлягає негайному виконанню відповідно до норми закону, незалежно від зазначення про негайне виконання в рішенні суду, а тому державний виконавець правомірно зазначила про негайне виконання рішення в своїй постанові.

Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Таким чином, виконання судового рішення здійснюється на підставі саме виконавчого документу виконавчого листа, а не резолютивної частини рішення, на підставі якого він виданий.

Матеріали справи не містять доказів того, що виконавчий лист, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 26.04.2023 у справі №127/10201/20, боржником за яким є Міністерство інфраструктури України, було визнано таким, що не підлягає виконанню, або рішення, на підставі якого він виданий, було скасовано.

Таким чином, виконавчий документ підлягає обов`язковому виконанню.

Отже, твердження скаржника про те, що постановою Верховного Суду у справі №127/10201/20 задоволено позов Ткачука до ДП «АМПУ», а Міністерство інфраструктури України в резолютивній частині постанови не згадується як відповідач, та не зазначено, які дії воно повинно вчинити, з цього випливає, що Міністерство не є відповідачем у даній справі є безпідставним, оскільки воно зводиться до власного тлумачення скаржником (боржником) постанови від 22.03.2023.

Суд звертає увагу на те, що в мотивувальній частині даної постанови Верховний Суд встановив у чиї повноваження входить поновлення на роботі ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Ліана Олегівн, 16.03.2026 при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80505749, діяла правомірно та у межах чинного законодавства, а тому скарга у цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про скасування постанови від 16.03.2026 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 191,60 грн. у виконавчому провадженні №80505749, суд дійшов наступного висновку.

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) вказано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) вказано, що частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, провадження у справі за даною скаргою в частині вимоги про скасування постанови державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження підлягає закриттю.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 120, 126, 127, 258, 259, 260, 263, 447, 449, 450, 451, 452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

у х в а л и в:

В задоволенні скарги Міністерства розвитку громад та територій України, особа, дії якої оскаржуються державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Ліана Олегівна, стягувач ОСОБА_1 , боржник Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» про визнання рішень протиправними та скасування постанов у частині вимог про визнання неправомірним рішення (дії) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни, щодо відкриття виконавчого провадження від 16.03.2026 ВП №80505749, та зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80505749, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною - відмовити.

Провадження у справі, в частині вимоги про скасування постанови від 16.03.2026 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 191,60 грн. у виконавчому провадженні №80505749 закрити.

Роз`яснити Міністерству розвитку громад та територій України його право на звернення з даною вимогою до Вінницького окружного адміністративного суду (м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14).

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя