Decision № 136353020, 08.05.2026, Desnianskyi District Court of Chernihiv City

Справа № 751/10560/25

Провадження № 2/750/1910/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Слісаря А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у грудні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.12.2021 № 491060192 в розмірі 53469 грн. 44 коп.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 28 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк», найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання споживчого кредиту № 491060192. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами на умовах, встановлених договором, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року в справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 28 грудня 2021 року підписала оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 491060192, відповідно до умов якої відповідач отримала кредит у сумі 37599 грн. 34 коп. зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 32,00 % річних строком на 60 місяців до 29.12.2026 (дата повернення кредиту).

Також, у оферті визначено, що комісійна винагорода за обслуговування (надання) становить 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.

28 грудня 2021 року Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» прийняло пропозицію ОСОБА_1 на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 491060192.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання.

АТ «Сенс Банк» на виконання укладеного договору перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 37599,34 грн, згідно меморіального ордеру № 816341521 від 29.12.2021 р.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Так, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 53469 грн. 44 коп., до якої входить: 37599 грн. 34 коп. заборгованість за кредитом; 15870 грн. 10 коп. проценти за користування кредитом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується копією меморіального ордера № 816341521 від 29 грудня 2021 року та випискою по рахунку відповідача.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надала.

А тому, враховуючи, що відповідач користувалася наданими позивачем коштами, не виконала зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення позивачу наданих грошових коштів зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з наявністю підстав для задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту третього частини другої статті 141 ЦПК судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання професійної правничої допомоги надано: договір про надання правової допомоги № 1006 від 28 січня 2025 року, укладений між АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс»(далі Договір на правничу допомогу), відповідно до якого загальна вартість послуг за послуги з надання правової допомоги становить 4797 грн. 35 коп.

У п. 3.1 Договору на правничу допомогу, сторони визначили, що за надання Послуг, що полягають у вчиненні Виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1 та п. 1.1.2 цього Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:

-за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн.

-за отримання рішення суду 225,00 грн.

-комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь Замовника 7,85 %.

Суд прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 53469,44 грн., а тому витрати на професійну правничу допомогу які необхідно стягнути з відповідача складають 4797,35 грн.(53469,44 грн. х 7,85% = 4197,35 грн. + 375,00 + 225,00 грн. = 4797,35 грн.)

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачає встановлення судом розміру судових витрат, які сторона сплатила, а також які має сплатити, тобто які ще не були сплачені.

Представник позивача не надав суду доказів сплати коштів на професійну правничу допомогу, а тому суд визначає суму витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити позивач.

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4797,35 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 53469 грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 4797,35 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 2422 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. СЛІСАР