Decision № 136340072, 05.11.2025, Zavodskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

справа № 932/1871/25

провадження № 2/208/3941/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2025 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді Похвалітої С.М., за участі секретаря судового засідання Шабельника Р.М., представника позивача Трун О.В., представника відповідача Львова А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Трун О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала до суду матеріали позовної заяви до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, завданою смертю чоловіка.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 17 липня 2020 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 27 вересня 2004 року чоловік перебував у трудових відносинах з ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська - Західна №1», 05.08.2008р ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська - Західна №1» змінено найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», 01.10.2008р. ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська - Західна №1», 07.09.2010 ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська - Західна №1» змінено найменування на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», 13.09.2018р. ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», працюючи на посадах «гірника по ремонту гірничих виробіток підземного», «машиніста електровоза підземного», «гірника очисного забою». Наказом №1416 вк від 28.06.2022 його було звільнено з ВАТ «Шахтоуправління Покровське», згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я.

Під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 отримав професійні захворювання. Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджений 28.09.2022, йому були встановлені діагнози: хронічна радикулопатія L 5 S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико- динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1); Пневмоконіоз (A, r\r ,2\3), ускладнений ХОЗЛ 11 ст, фаза загострення, ЛН 11 ст (другого ст.), (J60). Цервікалгія. Сечосольовий діатез. Викривлення носової перетинки. Вказаний діагноз встановлено клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України». Згідно акту розслідування, хронічне професійне захворювання виникло, у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії. Згідно довідки МСЕК 15.12.2022 серії 12ААВ № 783018 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності за професійними захворюваннями безстроково. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. Згідно довідки про причину смерті від 08.07.2024 року причиною смерті є респіраторна недостатність, пневмоканіоз. хозл.

Згідно довідки МСЕК від 30.10.2024 № 000942 причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням пневмоконіоз встановлено. Факт заподіяння моральної шкоди дітям, у зв`язку з втратою чоловіка, завдає душевних та психологічних страждань, позивачка залишилася одна з двома малолітніми дітьми, позбавлена, любові, турботи та можливості спілкування з рідною близькою людиною. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Відсутність чоловіка, батька її малолітніх дітей, усвідомлення того, що ця втрата є непоправною, відчуття самотності, туги, хвилювання призводять до моральних страждань і переживань. Зі смертю чоловіка змінився їх звичайний спосіб життя, вона була позбавлена турботи і допомоги та підтримки.

На підставі вищевикладеного, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю чоловіка на виробництві грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 року цивільну справу № 932/1871/25 передано до провадження судді Похвалітій С.М.

Ухвалою суду від 23.07.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилалась на обставини викладені в позові. Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, завданою смертю чоловіка суму грошових коштів у розмірі 600 000,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову та просив суд відмовити, посилався на обставини викладені у відзиві на позов.

Зазначив суду, що ПРАТ «ШУ «Покровське» не заперечує щодо того, що позивачу було завдано моральної шкоди у зв`язку з смертю її чоловіка - ОСОБА_2 .

Однак, для стягнення суми моральної шкоди саме з ПРАТ «ШУ «Покровське», суд має обов`язково встановити причинно-наслідковий зв`язок між фактом смерті ОСОБА_2 та завданим йому професійним захворюванням, а також ступінь впливу професійних хронічних захворювань на погіршення стану здоров`я цієї особи, що призвело до смерті, що останній, без відповідних висновків спеціально уповноважених на те суб`єктів, зробити не може.

Довідка МСЕК, яка є єдиним документом, що може встановлювати зв`язок хронічного професійного захворювання зі смертю особи, отримана з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством; викликає сумніви у її достовірності. В довідці МСЕК відсутня інформація про те, яким саме лікувально- профілактичним закладом було направлено на МСЕК лікарські документи щодо смерті ОСОБА_2 до Міжрайонної МСЕК м. Слов`янська.

Документація на померлого для розгляду причинного зв`язку смерті з профзахворюванням має бути надана до МСЕК ЛПЗ, в якому при житті був під наглядом хворий, однак довідка МСЕК з незрозумілих причин не містить інформації про те, ким саме видано направлення на МСЕК. Довідка Міжрайонної МСЕК м. Слов`янська про встановлення причинного зв`язку між хронічним професійним захворюванням та смертю № 000942 від 30.10.2024 року, є такою, що отримана позивачем в порушення встановленого законом порядку, тобто не є допустимим доказом в розумінні ст. 78 ЦПК України, а отже має бути залишена судом поза увагою. Більш того, ПРАТ «ШУ «Покровське» вважає, що, спірна довідка МСЕК містить ознаки підробленого документу, у зв`язку з чим останнє звернулося до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Позивачем не надано інших доказів, що могли б свідчити про існування причинно-наслідкового зв`язку між смертю ОСОБА_2 та хронічним професійним захворюванням.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 17 липня 2020 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається зі свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження дітей.

З 27 вересня 2004 року чоловік перебував у трудових відносинах з ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська - Західна №1», 05.08.2008р ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська - Західна №1» змінено найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», 01.10.2008р. ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська - Західна №1», 07.09.2010 ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська - Західна №1» змінено найменування на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», 13.09.2018р. ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», працюючи на посадах «гірника по ремонту гірничих виробіток підземного», «машиніста електровоза підземного», «гірника очисного забою».

Наказом №1416 вк від 28.06.2022 ОСОБА_2 було звільнено з ВАТ «Шахтоуправління Покровське», згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я.

Як встановлено судом, під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 отримав професійні захворювання.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджений 28.09.2022, йому були встановлені діагнози: хронічна радикулопатія L 5 S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико- динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1); Пневмоконіоз (A, r\r ,2\3), ускладнений ХОЗЛ 11 ст, фаза загострення, ЛН 11 ст (другого ст.), (J60). Цервікалгія. Сечосольовий діатез. Викривлення носової перетинки. Вказаний діагноз встановлено клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України».

Згідно акту розслідування, хронічне професійне захворювання виникло, у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.

Згідно довідки МСЕК 15.12.2022 серії 12ААВ № 783018 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності за професійними захворюваннями безстроково.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер та згідно довідки про причину смерті від 08.07.2024 року причиною смерті є респіраторна недостатність, пневмоканіоз. хозл.

Факт заподіяння моральної шкоди дітям, у зв`язку з втратою чоловіка, завдає їй душевних та психологічних страждань, позивачка залишилася одна з двома малолітніми дітьми, позбавлена, любові, турботи та можливості спілкування з рідною близькою людиною. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Відсутність чоловіка, батька її малолітніх дітей, усвідомлення того, що ця втрата є непоправною, відчуття самотності, туги, хвилювання призводять до моральних страждань і переживань. Зі смертю чоловіка змінився їх звичайний спосіб життя, вона була позбавлена турботи і допомоги та підтримки.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №225/4242/21).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Право на звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненої професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Позивач ОСОБА_3 звернулась із вимогою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у зв`язку зі смертю фізичної особи. Право на таке відшкодування виникло в позивача на підставі частини другої статті 1168 ЦК України, яка передбачає компенсацію моральної шкоди, спричиненої смертю фізичної особи її чоловіка.

Встановити грошовий еквівалент людського життя чи повернути втрачену близьку людину неможливо. Моральна шкода, завдана смертю рідної особи, за своєю природою не підлягає повному матеріальному відшкодуванню, оскільки не існує точних чи універсальних критеріїв для вираження глибини душевного болю у майновій формі. Будь-яка сума компенсації моральної шкоди є лише умовним і приблизним відображенням реальних страждань, які зазнала особа і не може бути повною чи досконало адекватною втраченому.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 3, 4 зазначеної статті, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці; забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, роботодавець повинен забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, серед яких - принцип пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

З наведених норм суд робить висновок про те, що створення і забезпечення нешкідливих умов праці - це зона відповідальності працедавця. Якщо виникає потреба у застосуванні індивідуальних засобів захисту, пропонованих роботодавцем, працівником, то таке використання забезпечується контролем з боку першого та його правом і можливістю притягнення до дисциплінарної відповідальності другого. Про це свідчать норми статей КЗпП України: 139 («Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці»), 159 («Обов`язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці») та 160 («Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця»). Додержання вимог про охорону праці є частиною трудової дисципліни (стаття 139 КЗпП України розміщена у главі Х з відповідною назвою). За порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення; процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності, врегульована ст. 147-152 КЗпП України, є формалізованою, а накладення дисциплінарного стягнення оформлюється рішенням/розпорядженням власника/адміністрації (ст. 149 КЗпП України: «стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку»).

Відповідно до «Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 року № 606 (далі - Інструкція), вона була розроблена на виконання вимог Законів України «Про охорону праці», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за якими передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Так за ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за ч. 3 ст. 30 якого підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

При цьому за ч. 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вказано, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

За Інструкцією причинний зв`язок смерті із професійним захворюванням - є зв`язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджений 28.09.2022, ОСОБА_2 були встановлені діагнози: хронічна радикулопатія L 5 S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико- динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1); Пневмоконіоз (A, r\r ,2\3), ускладнений ХОЗЛ 11 ст, фаза загострення, ЛН 11 ст (другого ст.), (J60). Цервікалгія. Сечосольовий діатез. Викривлення носової перетинки. Вказаний діагноз встановлено клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України».

Згідно акту розслідування, хронічне професійне захворювання виникло, у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер та згідно довідки про причину смерті від 08.07.2024 року причиною смерті є респіраторна недостатність, пневмоканіоз. хозл.

Відповідачем даний акт не спростовано та не оскаржено.

З наведеного, а також враховуючи надані позивачем медичні довідки, причину смерті, суд дійшов висновку про причинно-наслідковий зв`язок між роботою на підприємстві (у відповідача) та встановленими у ОСОБА_2 хронічними професійними захворюваннями, і його смертю.

Заподіяння моральної шкоди позивачу, як дружині, пов`язує зі своїми особистими моральними стражданнями, відчуттям душевного болю, розпачу, від обставини самої втрати чоловіка, отже - втрати назавжди того тепла, розуміння, моральної підтримки, порад, які давав їй чоловік.

Враховуючи встановлені обставини та зазначені норми права, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю чоловіка, яка була спричинена професійним захворюванням чоловіка, набутим внаслідок роботи у відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Факт моральних страждань у зв`язку зі смертю близької людини є очевидним та не потрібно доводити за допомогою якихось спеціальних засобів доказування. Доведення наявності цих страждань, саме по собі, полягає у засадничих поняттях людяності та розумінні основ людського життя, яке державою Україна визнається найвищою соціальною цінністю.

В даному випадку моральної шкоди зазнала дружина померлого.

Так, після смерті свого чоловіка позивачка зазнає порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів, які відбуваються навколо неї. Померлий її чоловік завжди був для неї опорою в організації життя, побуту. Втрата чоловіка завдає позивачу душевних та психологічних страждань, позивачка залишилася одна з двома малолітніми дітьми, позбавлена, любові, турботи та можливості спілкування з рідною близькою людиною. Відсутність чоловіка, батька її малолітніх дітей, усвідомлення того, що ця втрата є непоправною, відчуття самотності, туги, хвилювання призводять до моральних страждань і переживань. Зі смертю чоловіка змінився їх звичайний спосіб життя, позивач була позбавлена турботи і допомоги та підтримки.

Представник відповідача вказує, що в матеріалах справи відсутня довідка МСЕК про встановлення причинного зв`язку між професійним захворюванням та смертю потерпілого, а тому відсутні підстав для задоволення позову.

Так, у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №185/10591/21 зазначено, що: «Скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції неправильно застосував зазначені вище норми матеріального права, та посилаючись лише на відсутність в матеріалах справи довідки про первинний огляд МСЕК, дійшов помилкового висновку про відсутність доказів втрати позивачем працездатності. Обґрунтовуючи судове рішення про відмову у задоволенні позову виключно відсутністю в матеріалах справи довідки про первинний огляд МСЕК, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи іншим доказам, які суд першої інстанції вважав достовірними та такими, що підтверджують наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди».

Суд при цьому зазначає, що в матеріалах справи наявні інші докази, які підтверджують право позивача на відшкодування моральної шкоди, зокрема:

- акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджений 28.09.2022, відповідно до якого йому були встановлені діагнози: хронічна радикулопатія L 5 S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико- динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1); Пневмоконіоз (A, r\r ,2\3), ускоаднений ХОЗЛ 11 ст, фаза загострення, ЛН 11 ст (другого ст.), (J60). Цервікалгія. Сечосольовий діатез. Викривлення носової перетинки. Згідно акту розслідування, хронічне професійне захворювання виникло, у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії;

- довідка МСЕК 15.12.2022 серії 12ААВ № 783018, згідно якої ОСОБА_2 первинно встановлено третю групу інвалідності за професійними захворюваннями безстроково;

- лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 № 221 від 08.07.2024 року, згідно якої причиною смерті є респіраторна недостатність, пневмоканіоз. хозл.;

- довідка МСЕК 30.10.2024 серії 10 АААВ № 000942, згідно якої встановлений зв`язок смерті з професійним захворюванням, а саме є пневмоконіоз.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено належними доказами факт того, що смерть ОСОБА_2 настала саме внаслідок професійного захворювання, тобто не доведено причино-наслідкового зв`язку між смертю та профзахворюванням.

Доводи представника відповідача про те, що смерть могла настати внаслідок супутніх захворювань померлого, а також того, що рішення МСЕК про встановлення причинно-наслідкового зв`язку між хронічним професійним захворюванням та смертю ОСОБА_2 є таким, що прийняте в порушення встановленого законом порядку, а також неналежним суб`єктом, є припущеннями, які не ґрунтуються на будь-яких доказах, а тому судом не беруться до уваги.

Відповідач є особою, що несе відповідальність з відшкодування моральної шкоди позивачу - дружині померлого, оскільки у зв`язку зі смертю чоловіка від профзахворювання вона відчуває моральні страждання, які полягають у душевних та психічних муках, що призводять до порушення її звичного ритму та способу життя.

Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи порівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 23 листопада 2022 року по справі № 686/13188/21 та від 25 травня 2022 року по справі № 487/6970/20.

Суд також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача внаслідок смерті чоловіка, як наслідок отриманого ним професійного захворювання, зважаючи на провину підприємства відповідача через незабезпечення безпечних умов праці такого працівника, а також те, що життя людини є найвищою цінністю, втрата якої для позивачки є невідновлюваною втратою.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю, пов`язаною із виконанням трудових обов`язків, виходячи з глибини перенесених страждань, у розмірі 150 000 грн., що думку суду відповідатиме принципу справедливості та розумності за встановленими обставинами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, суд зазначає щодо стягнення сум з урахуванням/без урахування податків, наступне.

В своїй постанові від 21 травня 2025 року справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Суди стягнули з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я, вказали в резолютивній частині рішення про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів», та одним з ключових питань в касаційній скарзі є питання щодо об`єкта та порядку оподаткування, наявності (відсутності) у сторін цивільного спору податкового обов`язку у зв`язку зі стягненням судовим рішенням грошових коштів на користь позивача.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).

Касаційний суд вже вказував, що для цивільних відносин властиві такі критерії, завдяки яким відносини є цивільними: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників. Натомість публічні відносини мають інші, повністю протилежні характеристики. Законодавець не передбачив у статті 1 ЦК України можливості застосування до регулювання цивільних відносин норм публічних законів (див. постанову Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року в справі №638/7132/15-ц (провадження №61-18013свп23)).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (частина п`ята статті 265 ЦПК України).

Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.

Згідно з частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц (провадження №14-463цс18)при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 759/212/20.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі №461/2729/22 (провадження №61-10834сво22)).

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі №130/1001/17 (провадження №51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі №Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі №932/9029/23 (провадження №61-16072 св 23), від 19 лютого 2024 року в справі №932/3602/22 (провадження №61-7598св23)).

Тому Верховний Суд зауважив, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

При цьому касаційний суд враховує, що механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі №Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20).

Обміркувавши викладене, касаційний суд підкреслює: проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів; можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України; правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: безпідставне посилання позивача на вирішення у цій цивільній справі питання щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що деталізація питання, пов`язаного з оподаткуванням стягнутої суми матеріальної компенсації моральних страждань позивача є зайвою.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1500 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса: 85300, Україна, місто Покровськ, Донецька обл., площа Шибанкова, буд. № 1а, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса: 85300, Україна, місто Покровськ, Донецька обл., площа Шибанкова, буд. № 1а, на користь держави судовий збір у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса: 85300, Україна, місто Покровськ, Донецька обл., площа Шибанкова, буд. № 1а.

Суддя Похваліта С. М.