Court ruling № 136337189, 06.05.2026, Obolonskyi District Court of Kyiv City

06.05.2026 Справа № 756/6722/26

Унікальний номер судової справи 756/6722/26

провадження №2/756/6557/26

У Х В А Л А

06 травня 2026 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Луценко О.М., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства банк «Столиця» про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства банк «Столиця» про визнання права власності.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175,177 ЦПК України.

З матеріалів позову вбачається, що позивачем до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позовна заява містить вимоги майнового характер, а саме про визнання за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт інвестування - машино-місце № НОМЕР_1 , загальною площею 21,77 кв.м., рівень верхній, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

За правилами частини 1статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Пунктом 3 статті 175ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Позивачем хоч і зазначено ціну позову, проте, не додано до позовної заяви доказів, що підтверджують дійсну вартість спірного майна з відповідним визначенням ціни позову на момент пред`явлення позову, що підлягає грошовій оцінці.

При цьому, позивачем в позовній заяві вказано про звільнення від сплати судового збору, з посиланням на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Постанова КЦС ВС від 20.05.2021 у справі № 607/1569/19, на яку також посилається позивач, містить висновок про те, що договір про послуги з будівництва житла, укладений між будівельною компанією (виробником) і споживачем (замовником будівництва), є змішаним, містить елементи також договору підряду, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення пені.

Тобто,Закон України «Про захист прав споживачів» поширює свою дію на інвестиційні відносини виключно в частині пені, що передбачена ч.5ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», тоді як предметом спору є визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

Також, позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином не надав доказів на підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Між тим, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 року по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відтак, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виконання договору фінансового лізингу та договору поруки не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Більше того, правові відносини щодо інвестиційних договір та порядку їх виконання регулюються загальними засадами цивільного законодавства та спеціальний нормативно-правовим актом Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Тому, суд вважає, що положення ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюють свою дію на відносини, що стосуються визнання права власності на об`єкт інвестування, а тому, судовий збір підлягає сплаті позивачем на загальних засадах.

Зі змісту ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, застосовується ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, враховуючи зазначене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши строк для усунення вищевказаних недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору, або доказів, які підтверджують підстави звільнення позивача від його сплати та доказів на підтвердження вартості об`єктів нерухомого майна.

Керуючись ст.ст.151,175,177,185 ЦПК України,Законом України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства банк «Столиця» про визнання права власності залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків 5 днів з моменту отримання позивачем ухвали.

У разі не виконання ухвали суду позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Луценко