Sentence № 136331504, 05.05.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/11265/26

Провадження № 1-кп/127/299/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Вінниці, кримінальне провадження, відомості про яке внесені 13 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020040000685 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Деребчин, Шаргородського району, Вінницької області, громадянку України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , розлучену, маючу на утриманні неповнолітню дитину, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судиму,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підполковник ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 начальника мобілізаційного відділення, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , діючи спільно групою осіб з колишнім начальником відділення зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_2 Особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, у невстановлений судовим розглядом точний час, але не пізніше 10 год. 54 хв. 12.09.2024, на порушення своїх функціональних обов`язків, з якими її ознайомлено 25.12.2023, усупереч вимог ст. 4 СВС ЗС України, які зобов`язують її у повсякденному житті і службовій діяльності керуватися Конституцією України, законами України, СВС ЗС України та іншими нормативно-правовими документами, п. 1 ч. 1 ст. 11 СВС ЗС України, який зобов`язує її свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, грубо порушуючи гарантовані Державою конституційні права і свободи людини, передбачені ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та ч. 1 ст. 28 Конституції України, за якою ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, діючи умисно та протиправно на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, безпідставно нанесла удар правою рукою в область скроні голови ОСОБА_7 , який прибув за повісткою до Вінницького ОМТЦК, після чого почала душити його руками.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , із застосуванням психологічного насильства і погроз, примушувала ОСОБА_7 засвідчити власним підписом анкету військовозобов`язаного.

Після відмови від підпису вищевказаного документу та спроби ОСОБА_7 залишити приміщення кабінету №16, головний сержант Особа матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, який на той час не був військовослужбовцем Вінницького ОМТЦК та безпідставно перебував у зазначеному приміщенні, усвідомлюючи що ОСОБА_4 є військовою службовою особою та вчиняє дії, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, внаслідок раптово виниклого умислу на сприяння ОСОБА_4 у подоланні опору потерпілого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_7 один удар кулаком по обличчю, та додатково наніс йому не менше двох ударів кулаками по голові.

У подальшому, Особа матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, у присутності ОСОБА_4 , застосовуючи фізичне насильство та намагаючись посадити ОСОБА_7 на стілець, наніс останньому удар в грудну клітину коліном правої ноги.

Крім цього, ОСОБА_4 спільно із Особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, явно та очевидно виходячи за межі наданих їм службових повноважень, із застосуванням фізичної сили відібрали у ОСОБА_7 належний потерпілому мобільний телефон, та разом утримуючи руками голову останнього, намагалися розблокувати зазначений мобільний телефон, який в цей час навпроти потерпілого тримав у руках інший військовослужбовець Вінницького ОМТЦК, із застосуванням технології розпізнавання обличчя.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 і Особа матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, завдали ОСОБА_7 сильного фізичного болю та морального страждання та спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді «Закритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку, вогнище забою 1-го типу лівої скроневої долі головного мозку; забою м`яких тканин скроні та обличчя праворуч; забою м`яких тканин обличчя ліворуч; забою грудної клітки ліворуч», які за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого, а саме істотну шкоду.

До проведення підготовчого судового засідання між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_9 з іншого, у відповідності до ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, 18 березня 2026 року укладено угоду про визнання винуватості.

Зі змісту укладеної угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_9 за: - ч. 1 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, як перевищення військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі повноважень, що заподіяло істотну шкоду, вчинене в умовах воєнного стану, групою осіб.

Погоджено сторонами призначення ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 зазначила, що вона розуміє надані її законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосовний за наслідками затвердження угоди про визнання винуватості судом.

Обвинувачена ОСОБА_9 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала, щиро розкаялася та суду пояснила, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті вона скоїла інкриміноване діяння, при цьому зазначила, що угода про визнання винуватості є добровільною та наполягала на затвердженні угоди про визнання винуватості, пообіцявши, що в майбутньому такого більше ніколи не повториться.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_9 з іншого і ухвалити вирок, яким призначити узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_9 з іншого, призначивши узгоджене сторонами угоди покарання.

Потерпілий ОСОБА_7 у підготовче судове засідання не з`явився, проте надав суду письмову заяву в якій просив суд провести судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 у його відсутність. Щодо задоволення угоди про визнання винуватості укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_9 з іншого, не заперечував. Оскільки, завдана злочином шкода йому відшкодована в повному обсязі, а відтак матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_9 він не має.

Представник потерпілого ОСОБА_10 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_9 з іншого і ухвалити вирок, яким призначити узгоджене сторонами покарання. Оскільки, обвинувачена в добровільному порядку відшкодування потерпілому завдану злочином шкоду.

Заслухавши думку прокурора, представника потерпілого, захисника та показання обвинуваченої, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 цього Кодексу.

Винуватість ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, що полягає у перевищення військовою службовою особою службових повноважень, є доведеною та підтверджується показаннями самої обвинуваченої, яка вину визнала та повідомила обставини вчинення нею кримінального правопорушення. Показання обвинуваченої ОСОБА_9 суд вважає переконливим доказом її винуватості з підстав їх належності та допустимості.

Так, ОСОБА_9 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала, щиро розкаялася та пояснила суду, що дійсно за обставин викладених в обвинувальному акті вона вчинила інкриміноване діяння. Про вчинене жалкує в чому щиро розкаюється. Обвинувачена додатково зазначила, що до вчиненого ставиться самокритично та шкодує, що так сталось.

Аналіз вказаних доказів у справі свідчить, що винуватість ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення є доведеною та підтверджується показаннями обвинуваченої, яка вину визнала та повідомила обставини вчинення нею кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд вважає вказані докази достатні для надання юридичної оцінки дій обвинуваченої та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, як перевищення військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі повноважень, що заподіяло істотну шкоду, вчинене в умовах воєнного стану, групою осіб.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, яке вчинено ОСОБА_9 відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів. Потерпілий ОСОБА_7 надав суду письмову заяву в якій надав згоду щодо затвердження угоди укладеної між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_9 з іншого про визнання винуватості з визначеною мірою покарання. Претензій майнового та немайного характеру до обвинуваченої ОСОБА_9 , потерпілий ОСОБА_7 не має, оскільки шкода завдана кримінальним правопорушенням потерпілому відшкодована в повному обсязі, що додатково підтверджується письмовою заявою потерпілого ОСОБА_7 , яка наявна при матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, з матеріалів судового провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_9 у судовому засіданні вину у вчинені кримінального правопорушення визнала у повному обсязі в чому щиро розкаялася; активно сприяла у розкритті кримінального правопорушення; в добровільному порядку відшкодувала завдані збитки; раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася; на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, за період проходження військової служби характеризується позитивно; має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття; активне сприяння розкриття кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У судовому засіданні встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_9 з іншого, відповідає вимогам ст. 472 КПК України, укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також, судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_9 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки укладення та затвердження даної угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого вона визнає себе винною, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Судом при вирішенні питання щодо затвердження угоди встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_9 є вірною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб та обвинувачена може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, особу винного, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої у виді щирого каяття, активного сприяння розкритті кримінального правопорушення, добровільного відшкодування завданого збитку. Відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, попередження нових кримінальних правопорушень, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди та призначає узгоджене сторонами вид і міру покарання, відповідно до угоди про визнання винуватості від 18.03.2026, укладеної між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_9 з іншого.

Крім того, суд, враховуючи положення ч. 5 ст. 72 КК України, вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_9 в строк покарання у виді позбавлення волі, строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період з 27.03.2025 по 04.04.2025.

На підставі ст. 124 КПК України із ОСОБА_9 слід стягнути судові витрати у справі, які згідно із довідкою про витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні до висновку експерта №СН-19/123-25/6776-ВЗ від 21.05.2025 (7131,20/2=3565,60), становлять 3565 грн. 60 коп.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у виді застави в розмірі 908400 грн., на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду (Справа №127/9494/25) від 03.04.2025, скасувати.

Відповідно до заяви застоводавця ОСОБА_11 , вбачається, що останній просить суд, внесену ним заставу за ОСОБА_9 , в сумі 908400 грн., перерахувати на потреби Збройних Сил України.

Таким чином, заставу, внесену згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 03.04.2025, ОСОБА_11 за ОСОБА_4 , в сумі 908400 грн., з урахуванням заяви заставодавця, слід передати на потреби Збройних Сил України (Одержувач: військова частина НОМЕР_3 ; Код ЄДРПОУ: 22990919; Рахунок: UA298201720313251001302018299; Державна казначейська служба України, МФО 820172; Призначення платежу: благодійна допомога для підтримання обороноздатності, ККДБ 25020200).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 368-370, 374, 468, 470, 472, 474, 475 КПК України та ст.ст. 60, 65-67, 69, 72, 426-1 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_4 від 18 березня 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020040000685.

Визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2(два) роки.

На підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 05.05.2026.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання у виді позбавлення волі, строк попереднього ув`язнення з 27.03.2025 по 04.04.2025, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 3565 грн. 60 коп.

Запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_4 на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 03.04.2025 (Справа №127/9494/25), скасувати.

Заставу, внесену згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 03.04.2025 (Справа №127/9494/25), ОСОБА_11 за ОСОБА_4 , в розмірі 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, передати на потреби Збройних Сил України, для цілей оборони України, за наступними реквізитами, а саме:

Одержувач: військова частина НОМЕР_3 ;

Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ;

Рахунок: НОМЕР_5 ;

Державна казначейська служба України, МФО 820172;

Призначення платежу: благодійна допомога для підтримання обороноздатності, ККДБ 25020200.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області, з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України. Клопотання про його скасування місцевим судом може подаватися прокурором у разі невиконання умов угоди про визнання винуватості згідно зі ст. 476 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: