Court ruling № 136321669, 07.05.2026, Starokostiantyniv District Court of Khmelnytskyi Oblast

Справа № 683/1480/26

2/683/1287/2026

У Х В А Л А

07 травня 2026 року м. Старокостянтинів

Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Луговий О.М. розглянувши заявуадвоката Кузиної Марії-Олени Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

встановив:

06 травня 2026 року адвокат Кузиної М.-О. С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації, визнання недійсним державного акта та скасування рішення. В позовній заяві просить суд:

Скасувати рішення 15-ї сесії Старокостянтинівської міської ради від 08.06.2004 №21 п. 3 «Про передачу земельних ділянок у власність по матеріалах інвентаризації землі» в частині передання земельної ділянки у приватну власність для обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 площею 523 кв.м., оскільки рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки та про передачу її у власність є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб;

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0523 га (кадастровий номер 6810800000:04:010:163) цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування АДРЕСА_1 ;

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:04:010:163 площею 0,0523 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3009491768108;

Визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку XM №096364 від 21.07.2004.

Того ж дня, одночасно із подачею зазначеного позову до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:04:010:163 площею 0,0523 га цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ); та заборони ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснювати будівельні роботи щодо спорудження паркану на земельній ділянці з кадастровим номером 6810800000:04:010:163 площею 0,0523 га цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ). На підтвердження належності вказаного майна відповідачу позивач надав відповідні документи.

Заяву обґрунтовує тим, що позивач звернувся до суду з позовом у якому вказує, що у відповідача відсутні як правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:04:010:0163, так і відомості щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:04:010:0163 за ОСОБА_3 в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Старокостянтинівської міської ради, а отже не можна стверджувати про правомірність набуття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:04:010:0163, державна реєстрація якої перешкоджає реєстрації технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:04:010:0424. При цьому, ОСОБА_4 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) користувалася земельною ділянкою з 1989 року (що підтверджується планом земельної ділянки ОСОБА_4 , розташованої в АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки по фактичному землекористуванні станом на 11 квітня 2007 року складає 0,08 га, який також підписаний ОСОБА_3 ), а отже має право на затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:04:010:0424. Станом на дату подання позовної заяви відповідачем ОСОБА_2 вчиняються дії щодо огородження земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:04:010:0163 та встановлення на такій земельній ділянці паркану. Вважає, що у випадку задоволення позовних вимог позивача продовження будівництва паркану унеможливить виконання рішення суду, буде перешкоджати ефективному поновленню порушеного права позивача, призведе до необхідності докладати значних зусиль для його виконання та необхідності знесення фактично збудованого паркану у разі не зупинення будівництва. Не вжиття заходів забезпечення позову призведе до відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, що ускладнить виконання рішення суду.

Дослідивши подану заяву разом з поданими матеріалами та надавши їм належну оцінку, прийшов до висновку, в задоволені заяви про забезпечення позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 цього ж Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як вбачається з позовних вимог, предметом заявленого позову є вимоги немайнового характеру, а саме: скасувати рішення 15-ї сесії Старокостянтинівської міської ради; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; визнання недійсним виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

З огляду на вказане слід дійти висновку, що забезпечення позову в спосіб визначений позивачем, до вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили може мати негативні правові наслідки, оскільки в цьому разі (в разі задоволення та накладення заборони) буде констатовано неправомірність володіння спірним майном відповідачем, що може мати місце тільки за наслідками вирішення такого спору по суті.

Сам по собі факт здійснення відповідачем будівництва не може автоматично свідчити про те, що таке будівництво є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

У даному випадку заборона будівництва на земельній ділянці особі, яка є її власником, є непропорційним обмеженням її прав доки не встановлено, що таке здійснюється з порушеннями.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 березня 2024 року в справі № 376/918/23.

Отже позивачем не доведено, що існує реальна загроза саме невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того в разі задоволення позову ризики щодо знесення самочинного будівництва несе відповідач, яка за наявності спору, обізнаності про нього, продовжуючи здійснювати будівництво паркану, бере вказані ризики на себе.

Тому, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, є неспівмірними з позовними вимогами, а тому підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб відсутні.

Як зазначено вище, суд, дати оцінку щодо законності дій відповідача при здійсненні будівництва паркану та встановити обставини справи щодо законності дій відповідача, порушення прав позивача, однак дане питання не може вирішуватись судом на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не містить жодного обґрунтування підстав заборони власнику вільно володіти та користуватись своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 року у справі № 361/6799/14-ц, провадження № 61-16714св21 було встановлено, що позивачем заявлено вимоги про скасування державного акту про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку слід відмовити, оскільки вказаний захід забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам.

Крім того, слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість продажу спірного майна (земельної ділянки) без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких умов, суд приходить до висновку про відсутність підстав та ризиків, визначених ст. 149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації, визнання недійсним державного акта та скасування рішення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: