Court ruling № 136309232, 01.05.2026, Pustomyty District Court of Lviv Oblast

Справа № 450/180/26 Провадження № 1-кс/450/369/26

УХВАЛА

про зміну запобіжного заходу

01 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судових засідань ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ужгород Закарпатської області, громадянину України, з середньою освітою, непрацюючому, неодруженому, який згідно обвинувального акту проживає за адресою АДРЕСА_1 , а відповідно до інформаційної довідки за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимому 17.09.2025 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн (покарання не відбув, штраф не сплатив) запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141430000016 від 09.01.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

в провадженні судді Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_6 знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141430000016 від 09.01.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_6 від 15.01.2026 року призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_6 від 05.03.2026 року постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно обвинувального акту проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно до інформаційної довідки за адресою АДРЕСА_2 (моб. тел. НОМЕР_1 ).

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_6 від 23.03.2026 року постановлено оголосити в розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно обвинувального акту проживає за адресою АДРЕСА_1 , а відповідно до інформаційної довідки за адресою АДРЕСА_2 (моб. тел. НОМЕР_1 ); питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 вирішити у відповідності до вимог КПК України після здійснення його розшуку та доставки до суду; зупинити провадження на час проведення розшуку по матеріалах обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за №12026141430000016 від 09.01.2026 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст. 185 КК України; виконання ухвали доручити працівникам ВП № 3 ПРУП № 2 ГУ НП у Львівської області, а контроль за виконанням ухвали покласти на Пустомитівську окружну прокуратуру Львівської області, зокрема прокурора ОСОБА_7 .

Протокольною ухвалою від 15.04.2026 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_6 від 15.04.2026 року постановлено клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 задовольнити; надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно обвинувального акту проживає за адресою АДРЕСА_1 , а відповідно до інформаційної довідки за адресою АДРЕСА_2 (моб. тел. НОМЕР_1 ), з метою його приводу до Пустомитівського районного суду Львівської області для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Строк дії ухвали шість місяців до 15.10.2026 включно.

Разом із вказаним клопотанням прокурором подано клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовується тим, що у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження №12026141430000016 від 09.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань, однак неодноразово в судові засідання не з`являвся без поважних причин, про причини неявки суд не повідомляв. Ухвалою суду від 23.03.2026 обвинуваченого оголошено в розшук, що свідчить про його свідоме ухилення від суду. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний ризик переховування обвинуваченого від суду, що підтверджується його процесуальною поведінкою. Крім того, з урахуванням попередньої судимості, невиконання призначеного покарання та відсутності стійких соціальних зв`язків, існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Згідно зі ст. 178 КПК України, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, особу обвинуваченого та його поведінку, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належного виконання процесуальних обов`язків, а тому тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, однак у даному випадку є необхідним та обґрунтованим, оскільки жоден інший запобіжний захід не може запобігти встановленим ризикам. З огляду на викладене, вважає, що наявні правові підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з встановленням розміру застави у виді 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн.

Згідно розпорядження від 30.04.2026 року № 22 «Щодо повторного автоматизованого розподілу справи», у зв?язку з розприділенням клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, справа № 450/180/26 (провадження № 1-кс/450/369/26) для розгляду судді ОСОБА_6 , у зв?язку із участю такого у підготовці суддів місцевих загальних судів з 27.04.2026 по 01.05.2026 включно та для недопущення обставин, які зумовлюють порушення строків розгляду справи, відповідно до п.п. 2.3.43, 2.3.44, 2.5.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл справи № 450/180/26 провадження № 1-кс/450/369/26.

Протоколом повторного автоматизованого визначення слідчого судді від 30.04.2026 року визначено слідчого суддю ОСОБА_8 .

Разом з тим, відповідно до розпорядження від 30.04.2026 року № 23 «Щодо повторного автоматизованого розподілу справи» № 23, у зв?язку з розприділенням клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, справа № 450/180/26 (провадження № 1-кс/450/369/26) для розгляду судді ОСОБА_8 , враховуючи постанову про виділення матеріалів досудового розслідування щодо підозрюваного від 09.01.2026, керуючись ч. 1 ст. 76 КПК України та для недопущення обставин, які зумовлюють порушення строків розгляду справи, відповідно до пункту 2.3.43, 2.3.44, 2.5.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл справи 450/180/26 провадження № 1-кс/450/369/26.

Протоколом повторного автоматизованого визначення слідчого судді від 30.04.2026 року визначено слідчого - суддю ОСОБА_1

30.04.2026 року з 19 год. 15 хв. по 20 год. 00 хв. ОСОБА_4 був затриманий та доставлений до Пустомитівського районного суду Львівської області для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав, обґрунтовуючи свою позицію доводами, викладеними у ньому, просив таке задоволити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, щодо клопотання прокурора заперечив, вказав, що не знав, коли йому потрібно з`явитися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Частинами 1, 2 ст. 331 КПК встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК).

Щодо порушення обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків при застосуванні запобіжного заходу (застави).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК застава є запобіжним заходом.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Аналіз норм КПК переконує суд у тому, що на обвинуваченого законом покладено два види процесуальних обов`язків, які умовно можна поділити на: (1) обов`язки, встановлені законом (ст. 42 КПК) та (2) обов`язки, покладені судом (ст. 194 КПК).

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у виді застави забезпечує виконання обвинуваченим обов`язків, наведених вище.

Отже, для належного вирішення заявленого клопотання, суду слід вирішити чи порушив ОСОБА_4 умови застосованого щодо нього запобіжного заходу.

Вирішуючи це питання, суд установив наступні обставини.

14.01.2026 р. в порядку ст.291 КПК України від прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 поступив в суд обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026141430000016 від 09.01.2026 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст. 185 КК України, щодо якого в ході досудового розслідування застосовано захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою строком до 14.01.2026 року.

В підготовчому судовому засіданні зі слів захисника ОСОБА_9 встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 14.01.2026 року з правом внесення застави та звільнено останнього з-під варти у зв?язку з внесенням такої.

У зв`язку з ухиленням обвинуваченого від явки в судові засідання, порушення ним процесуальних обов`язків, зневажливого ставлення до суду і сторін кримінального провадження, застосування щодо нього 05.03.2026 року приводу, ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.03.2026 року обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено в розшук, у зв`язку з чим, працівниками СКП ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, на виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.03.2026 року, 26.03.2026 року було заведено ОРС категорії «Розшук» № 2400170 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 185 КК України (лист за електронним підписом начальника ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 за вих. № 99516-2026 від 26.03.2026 року), а відповідно до ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.04.2026 року надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно обвинувального акту проживає за адресою АДРЕСА_1 , а відповідно до інформаційної довідки за адресою АДРЕСА_2 (моб. тел. НОМЕР_1 ), з метою його приводу до Пустомитівського районного суду Львівської області для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Із протоколу затримання особи, на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання від 30.04.2026 року встановлено, що у м. Пустомити з 19:15 год. по 20:00 год. старший оперуповноважений СКП ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_11 , 30.04.2026 року о 19 годині 15 хвилин, за адресою: м. Пустомити, вул. Шевченка, 1, в приміщенні ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області (фактично затриманий о 19:15 год. 30.04.2026 року), відповідно до ст. 40, 41, 104, 131, 132, 190, 191, 207-209, 213 КПК України затримала особу, обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підставою затримання зазначено ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.04.2026 року про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа № 450/180/26, провадження №1-кп/450/345/26), разом з тим, ознайомившись з підставами затримання та правами і обов`язками затриманого ОСОБА_4 повідомив, що: не з`явився у судове засідання з поважних причин, бо не мав грошей на квиток.

Прокурор, просив обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки на його переконання існують ризики, передбачені ст. 177 КПК, а саме: переховування від суду; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується.

Перш за все, суд зауважує, що дієвість кримінального провадження не в останню чергу залежить від виду запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого.

Проте обставини, викладені в даній ухвалі свідчать про недієвість застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу, тому суд переконаний, що запобіжний захід у виді застави не здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відтак, суд з урахуванням принципу диспозитивності, вирішить чи можливо у цьому кримінальному провадженні застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, про що просив прокурор у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, перш за все, суду належить перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.

На переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від суду підтверджується тим, що судові засідання, які були призначенні, останнє з яких на 23.03.2026, обвинувачений ОСОБА_4 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, передбаченого п.1 ч.7 ст.42 КПК України, за наслідками якого судове провадження було зупинено та обвинуваченого було оголошено в розшук, оскільки обвинувачений усвідомлює про неминучість за вчинене ним тяжкого злочину в виді позбавлення волі на строк від п?яти до восьми років, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.

Суд вважає, що наразі існує ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом не прибуття за викликом до суду, з огляду на таке.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, слово "перешкоджання" означає "створювати завади", "заважати", "забороняти кому-, чому-небудь".

У цьому зв`язку суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово допускав неявки в судові засідання, без поважних причин, завчасно не повідомляв про неможливість його прибуття до суду, що є порушенням ним обов`язків, встановлених п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК та обов`язків, покладених на обвинуваченого судом.

Оскільки відповідно до статей 42, 318, 323 КПК судовий розгляд здійснюється з обов`язковою участю обвинуваченого, то очевидно, що неприбуття останнього у судове засідання є підставою для відкладення судового розгляду.

Водночас, на переконання суду, неодноразове неприбуття у судове засідання обвинуваченого без поважних причин є перешкоджанням кримінальному провадженню (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК), адже це унеможливлює здійснення судового розгляду та призводить до відкладення судових засідань і як наслідок до невиправданого затягування судового провадження.

Мотиви суду щодо запобіжного заходу, на який слід змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого та інші питання.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов наступних висновків.

Оскільки ОСОБА_4 вже висунуто обвинувачення, яке суд зобов`язаний розглянути, застосовуючи, зокрема, такі засади кримінального провадження як: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та диспозитивність, суд вважає, що на цій стадії суд не вправі ухвалювати рішення, пов`язані зі встановленням доведеності (недоведеності) висунутого проти ОСОБА_4 обвинувачення, адже такі питання вирішуються лише у вироку.

Зважаючи на усі обставини цього кримінального провадження, наведені у попередніх розділах ухвали, суд переконаний, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 ймовірно може: переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.

Вирішуючи питання зміни запобіжного заходу, суд, з урахуванням наведених вище обставин виходить із такого.

Частиною 3 ст. 176 КПК встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).

Ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, суд під час обрання запобіжного заходу, враховує наступні обставини: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , згідно зі ст. 12 КК відноситься до тяжкого і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років; станом на день вирішення клопотання ОСОБА_4 виповнився 21 рік, останній пояснив, що він фізично здоровий, наразі нічим не хворіє; як пояснив обвинувачений, наразі він ніде не працює, будь-яких характеризуючих ОСОБА_4 даних сторони кримінального провадження суду не надали; ОСОБА_4 раніше не судимий; обвинувачений ОСОБА_4 не дотримувався умов раніше застосованого до нього запобіжного заходу у виді застави, відомостей щодо повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення суду не надано; згідно з обвинувальним актом, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 завдано майнової шкоди потерпілій ОСОБА_12 на загальну суму 160 271,99 грн., що є значною шкодою у відповідності до п. 2 ст. 185 КК України; відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, сторонами не надано.

Отже, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, до ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання обвинуваченого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК).

Зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, суд дійшов висновку про необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме з 30.05.2026 року.

Поряд із цим, на думку суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд, у першу чергу враховує те, що ОСОБА_4 неодноразово без поважних причин не прибував до суду, а також не дотримувався умов раніше застосованого до нього запобіжного заходу у виді застави, тому з великою ймовірністю може вчиняти такі дії знову. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування "обґрунтованої ймовірності", за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт та ін., не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

На переконання суду, застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні було не недієвим. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.

Тому, враховуючи усе вищевикладене, суд доходить висновку, що щодо ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Щодо визначення розміру застави.

Визначаючись із тим, чи слід призначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативу триманню під вартою, суд виходить із такого.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у виді застави, проте був порушений нею (п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК).

З огляду на це, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 раніше порушив умови застосованого щодо нього запобіжного заходу у виді застави, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України є підставою для незастосування застави як альтернативи триманню під вартою. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора, а саме застосування до обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 182, 193, 194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК, суд, -

п о с т а н о в и в :

клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141430000016 від 09.01.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України задоволити частково.

Змінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний запобіжний захід - тримання під вартою з визначення розміру застави, на запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави на шістдесят днів з 30 квітня 2026 року до 28 червня 2026 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику та скерувати начальнику ДУ "Львівська установа виконання покарань (№ 19)" для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

СуддяОСОБА_1