Decision № 136306799, 06.05.2026, Zdolbuniv District Court of Rivne Oblast

Справа № 562/250/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" травня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань Бєлявської А.С., за участю представника відповідача адвоката Кхатер Ф.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У поданій в системі «Електронний суд» заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6180 грн. та судові витрати в справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 08 квітня 2024 року між сторонами укладено договір (оферти) №08.04.2024-100003389, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 000 грн. строком на 42 дні зі сплатою відсотків за користування кредитом та комісії. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконав, що призвело до утворення заборгованості. Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом у судовому порядку.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов від 26.04.2026 представник відповідача адвокат Кхатер Ф.Е. просив відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, мотивуючи тим, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт підписання договору відповідачем. Вказав, що розрахунки за кредитним договором було проведено, застосовуючи відсоткову ставку 2,5 %, що є незаконним та порушує Закон України «Про споживче кредитування», а тому їх сума підлягає зменшенню. Крім того зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту та вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповіді на відзив від 04.05.2026 позивач з доводами відповідача не погодився, мотивуючи тим, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами у кредитному договорі, а тому підстави виникнення заборгованості є законними та позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

06.05.2026 представник відповідача адвокат Кхатер Ф.Е. подав до суду письмові заперечення, в яких вказав на безпідставність доводів позивача.

Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 квітня 2024 року між сторонами укладено договір (оферти) №08.04.2024-100003389 у вигляді електронного документа відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерцію» особливостей, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 000 грн. шляхом перерахування на рахунок позичальника 4966-80хх-хххх-1986 строком на 42 дні зі сплатою відсотків за користування кредитом, а саме: процентна ставка «Стандарт» у розмірі 2,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредитування, окрім первинного періоду «Економ» та не може бути збільшена в односторонньому порядку та процентна ставка «Економ» - у розмірі 2,0% за один день користування кредитом, застосовується протягом первинного періоду (14 днів). Дата повернення кредиту 19.05.2024 року.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до договору та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З правового висновку Верховного Суду в справі №524/5556/19 від 12 січня 2021 року вбачається, що «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом та без отримання листа на електронну адресу чи SMS-повідомлення на номер телефону позичальника, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт кредитора за допомогою логіна та пароля, кредитний договір не був би укладений, тобто відповідає внутрішній волі позичальника».

Кредитний договір №08.04.2024-100003389 від 08.04.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е839, а тому є укладеним.

Кредитор виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредит в межах обумовлених сум шляхом перерахування кредиту на платіжну катку позичальника 4966-80хх-хххх-1986, номер платежу O_280649796C1E054F4D1A56427B5623DD84EA, що підтверджується квитанцією АТ КБ "Приват Банк" від 08.04.2024.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач передбачені кредитним договором обов`язкові платежі по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не сплачував, чим порушив умови договору.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит.

З представленого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість відповідача за договором №08.04.2024-100003389 від 08.04.2024 становить 6 180 грн. та складається з простроченого тіла кредиту 3 000 грн., відсотків 2 880 грн. та неустойки 300 грн.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000,00 грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що кредитний договір №08.04.2024-100003389 укладено 08.04.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5 %, в період з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року 1 %.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Проте позивач при проведені розрахунку заборгованості по процентам вказаних положень не врахував.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

А тому заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №08.04.2024-100003389 у частині нарахування первісним кредитором за період з 22.04.2024 по 91.05.2024 процентів за користування кредитом перераховано судом з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» виходячи із денної процентної ставки, що не може перевищувати 1,5% та складає 1260 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відтак суддів відхиляє доводи позивача про правомірність нарахування ставки 2,5%, оскільки таке нарахування прямо суперечить обмеженню, встановленому ч. 5 ст. 8 Закону "Про споживче кредитування". Контррозрахунок представника відповідача у сумі 1260 грн. є арифметично коректним, відповідає вимогам закону та обсягу встановлених обставин справи.

Отже, сума заборгованості за відсотками, яка не суперечить закону та підлягає стягненню з відповідача в межах строку дії кредитного договору становить 2100 грн (840 +1260).

Разом з тим, відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України вбачається, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та наданий час не припинений.

А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 300 грн. за порушення договірних зобов`язань є безпідставними.

Відтак суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» належить стягнути частково заборгованість за кредитним договором №08.04.2024-100003389 від 08.04.2024 у розмірі 5 100 грн., з яких 3000 грн. - тіло кредиту, 2100 грн. - відсотки.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - на 82,52% (5100*100:6180), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2197,01 грн. (2662,40*82,52%) покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 280-284, 351 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №08.04.2024-100003389 від 08.04.2024 у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2197 (дві тисячі сто дев`яносто сім) грн. 01 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненскього апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 06.05.2026.

Суддя: І.А. Чорний