Decision № 136299492, 20.04.2026, Krasnokutsk District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 627/1154/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Бугаєнко І.В.,

при секретарі В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в с-щі Краснокутську Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перша Довжанська державна нотаріальна контора, Міністерство юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить визнати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПН НОМЕР_1 , не є особою, стосовно якого 16 березня 2006 року державним нотаріусом колишньої Першої Довжанської державної нотаріальної контори Луганської області внесено запис про обтяження об?єктів нерухомого майна, що вчинені за повідомленням колишнього Свердловського рудоремонтного заводу Луганської області від 13 липня 1982 року.

Заява мотивована тим, що у вересні 2025 року, при намірі розпорядитися своїм нерухомим майном, заявнику стало відомо, що на зазначене майно застосована заборона відчуження. Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - 16 березня 2006 року державним нотаріусом Першої Довжанської державної нотаріальної контори Луганської області, що розташовувалась в Луганській області, Міловський район, смт. Мілове, вул. Центральна, 73, внесено відомості до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, за реєстровим номером 2973991.Підставою для обтяження слугувало повідомлення від 13 липня 1982 року Свердловського рудоремонтного заводу Луганської області щодо власника нерухомого майна ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що не має жодного відношення чи осіб, стосовно яких .могла бути накладена ця заборона, він не є власником або стороною, що стосується Луганської області, та не отримував жодних повідомлень чи документів, що стосуються цього обтяження.

Як зазначено в реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна №2973991, власником обтяження невизначеного нерухомого майна є ОСОБА_1 , але при цьому не зазначено ні його рік народження, ані ідентифікаційний номер або інші ідентифікаційні ознаки цієї особи.

Заявник вважає, що дії державного нотаріуса Першої Довжанської державної нотаріальної контори Луганської області призвели до порушення його законних інтересів, як власника нерухомого майна. Наявність помилкового обтяження порушує його конституційні права, зокрема право на мирне володіння майном та правом власності, гарантоване ст.41 Конституції України.

Факт непричетності заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 щодо заборони відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджується наступним.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом, які зареєстровані в реєстрі за №№501,502,503 та 504 (спадкова справа №48/2020), та посвідчених приватним нотаріусом Краснокутського районного нотаріального округу Харківської області - Гук С.Ю., заявник набув право власності на все нерухоме майно лише 24 квітня 2021 року,тобто після смерті його власника, яким була ОСОБА_2 . До моменту набуття права власності на нерухоме майно, за заповітом, і яке знаходилось в с. Мурафа Краснокутського району Харківської області, у нього не було ні в користуванні, ні в розпорядженні чи оперативному управлінні ніякого нерухомого майна. Заборона на відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 зареєстрована 16 березня 2006 року, коли він ще не був його власником і зазначений запис не мав ніякого відношення до особи заявника.

Так, на момент складання повідомлення Свердловського рудоремонтного заводу, (13 липня 1982 року) заявник не перебував із зазначеним підприємством ні в яких стосунках, тим більше в трудових правовідносинах. Дана обставина підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 . Відповідно до запису трудової книжки за №9, що вчинена 10 липня 1979 року, ОСОБА_1 був призначений на посаду слідчого прокуратури Харківського району, а 09 березня 1983 року переведений на посаду старшого слідчого обласної прокуратури, де пропрацював до 1991 року.

Перша Довжанська державна нотаріальна контора Луганської області припинила своє існування ( 24.10.2018 року, номер запису- 13691120019000322), у зв`язку з окупацією Луганської області військами РФ. Доступу до архівних документів зазначеної нотаріальної контори також неможливий за обставин наведених вище.

Щодо можливості встановлення обставин звернення Свердловського рудоремонтного заводу Луганської області з повідомленням до Першої довжанської державної нотаріальної контори Луганської області стосовно ОСОБА_1 та наявності архівних даних щодо цієї особи, то вони стали унеможливлені з причин того, що в теперішній час Свердловський рудоремонтній завод Луганської області перейменований у ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ-00177945), розташовувався в м.Свердловськ (зараз м. Довжанськ, з 2016 року, відповідно до закону про декомунізацію) та повністю знаходиться під окупацією та юрисдикцією РФ з 07.04.2014 (згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад територій України від 2 8.02.202 5 №376.

Заявнику надано відповідь зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, від 25 листопада 2025 року про те, що документи нотаріального діловодства та архіву Першої Довжанської державної нотаріальної контори не були вивезені на підконтрольну Уряду України територію, відомості про стан збереження архіву відсутні. У зв`язку з чим, надати інформацію щодо заборони, накладеної Першою Довжанською державною нотаріальною конторою не вбачається за можливе.

Таким чином, аналізуючи наведені вище обставини заявник робить висновок про непричетність його особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 та його нерухомого майна до внесеної в Єдиний реєстр заборони відчуження об`єктів нерухомого майна запису щодо заборони його відчуження.

Встановлення факту непричетності заявника до обтяження є необхідним для реалізації прав власності на нерухоме майно, зокрема для зняття неправомірної заборони на його відчуження.

30.01.2026 до суду надійшли пояснення заінтересованої особи - Міністерства юстиції України, в яких представник, посилаючись на численні норми чинного законодавства, вважає, що Мін`юст не може вважатися зацікавленою особою при встановленні зазначеного заявником факту та надати докази на його підтвердження або спростування. За таких обставин, визначення Мін`юста зацікавленою особою у даній справі про встановлення факту, є необґрунтованим та безпідставним.

Заявник ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в матеріалах справи міститься заява, в якій заявник просить задовольнити в повному обсязі вимоги, викладені в заяві, підтримує справу розглянути без його участі.

Представник заінтересованої особи Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, у письмових поясненнях від 30.01.2026 просить прийняти рішення відповідно до чинного законодавства та справу № 627/1154/25 слухати без участі представника Міністерства юстиції України.

Представник заінтересованої особи - Довжанської нотаріальної контори у відкрите судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, які розташовані в с.Мурафа Краснокутського району Харківської області, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом, які зареєстровані в реєстрі за №№501,502,503,504 (спадкова справа №48/2020), та посвідчених приватним нотаріусом Краснокутського районного нотаріального округу Харківської області - Гук С.Ю. /а.с.16,17,18,19/.

З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 445870537 від 01.10.2025, вбачається, що 16 березня 2006 року державним нотаріусом Першої Довжанської державної нотаріальної контори Луганської області (код за ЄДРПОУ - 053 82124), що розташовувалася в Луганській області, Міловський район, смт Мілове, вул. Центральна, 73, внесено до відомостей Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, за реєстровим номером 2973991. Підставою для обтяження слугувало повідомлення від 13 липня 1982 року Свердловського рудоремонтного заводу Луганської області щодо невизначеного майна власником якого є ОСОБА_1 /а.с.12-13/.

Крім того, із вищезазначеної інформації вбачається, що постановою про арешт майна боржника, №71528794 виданої 04.11.2024 Індустріальним ВДВС СМУМЮ накладено обтяження у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Проте, в матеріалах справи міститься відповідь в.о. начальника відділу Індустріального відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові, з якої вбачається, що на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не перебуває виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 ЄДРПОУ- НОМЕР_1 /а.с.24/.

Крім того, відповідно до копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ДПА у Київському районі м. Харкова, ОСОБА_1 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_1 /а.с.8/.

У матеріалах справи наявна відповідь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25 листопада 2025 року, з якої вбачається, що правонаступником Першої Довжанської державної нотаріальної контори була Довжанська нотаріальна контора. Водночас, наказом міжрегіонального управління до особливого розпорядження оголошено простій Довжанської нотаріальної контори. Документи нотаріального діловодства та архіву Першої Довжанської державної нотаріальної контори не були вивезені на підконтрольну Уряду України територію, відомості про стан збереження архіву відсутні. У зв`язку з чим, надати інформацію щодо заборони, накладеної Першою Довжанською державною нотаріальною конторою не вбачається за можливе /а.с.29-30/.

Факт того, що заявник ОСОБА_1 не мав відношення до Свердловського рудоремонтного заводу Луганської області підтверджується записами у трудовій книзі, копія якої мітиться в матеріалах справи. Так, запис за порядковим №9 свідчить про те, що 10.07.1979 заявник був призначений на посаду слідчого прокуратури Харківського району, а 09.03.1983 року переведений на посаду старшого слідчого обласної прокуратури /а.с.14-15/.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Частиною другою ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, заява розглядається в порядку окремого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 318 ЦПК України заявник у своїй заяві зобов`язаний зазначити який факт він просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

У постанові від 30.05.2018 у справі № 761/16799/15-ц Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Заявником доведено, що встановлення юридичного факту про який він просить має юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав. Зокрема, встановлення факту необхідне заявнику для вільного розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 13, 76 - 81, 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 293, 294, 315-319, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перша Довжанська державна нотаріальна контора, Міністерство юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , не є особою, стосовно якого 16 березня 2006 року державним нотаріусом колишньої Першої Довжанської державної нотаріальної контори Луганської області внесено запис про обтяження об?єктів нерухомого майна, що вчинені за повідомленням колишнього Свердловського рудоремонтного заводу Луганської області від 13 липня 1982 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Перша Довжанська державна нотаріальна контора, адреса: вул. Центральна, 73, смт Мілове Міловський район Луганська область, 92500, ЄДРПОУ 05382124.

Заінтересована особа: Міністерство юстиції України, адреса: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622.

Суддя Бугаєнко І. В.