Decision № 136294133, 22.04.2026, Inhulskyi District Court of Mykolaiv City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Mykolaiv City)

Справа № 489/7678/25

Номер провадження 2/489/245/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки прибутку від використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення коштів. Позовну заяву обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Проте рішенням суду шлюб між ними розірвано. У 2018 році позивачем та відповідачем було придбано обладнання сонячної електростанції потужністю 15 кВт/год, до складу якої входить ОСОБА_3 фотоелектричний модуль та електролічильник багатофункціональний. Вказане обладнання було встановлено за адресою житлового будинку АДРЕСА_1 , який є спільною сумісною власністю сторін та де вони разом проживали. Оскільки право власності на вказаний будинок було зареєстроване на ОСОБА_2 , то між нею як власником приватного господарства і ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 та договір про купівлі-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом від 01.01.2019. У період спільного проживання сторони отримували дохід від продажу електричної енергії згенерований на сонячній електростанції. Втім після припинення шлюбних відносин, відповідач заявила, що це майно та отримувані доходи від його використання є її особистою власністю. Рішенням суду, у тому числі, визнано за позивачем право власності на частину прибутку отриманого ОСОБА_2 від продажу електричної енергії за зеленим тарифом за договором купівлі-продажу від 01.01.2019 №СГ/174 та договором постачання електроенергії №12415312 від 01.01.2019, укладений між відповідачем та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», починаючи з 14.06.2019. Рішенням суду від 29.04.2025 у справі №489/3500/24, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 01.07.2025 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 288808,70 грн. у якості 1/2 частки прибутку, отриманого від продажу електричної енергії за зеленим тарифом за договором купівлі-продажу від 01.01.2019 № СГ/174 та договором постачання електроенергії №12415312 від 01.01.2019 , укладених між ОСОБА_2 та ТОВ "МЕК" за період з 25.06.2019 по 25.03.2024.

10.09.2025 позивач звернувся до ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» з заявою про повідомлення суми грошових коштів, які були сплачені ОСОБА_2 за вироблену електричну енергію за період з 01.04.2024 по 01.09.2025. Листом ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» від 15.09.2025 повідомлено про те, що за період з 01.04.2024 по 01.09.2025 за договором від 01.01.2019 було сплачено споживачу ОСОБА_2 платежів на суму 279275,99 грн.

Позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом, оскільки відповідач добровільно сплатити частину прибутку, отриманого від продажу електричної енергії за вищевказаними договорами відмовляється.

З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 139637,99 грн. за період з 01.04.2024 по 01.09.2025 та судові витрати.

21.10.2025 на адресу суду надійшов відзив від відповідача, в якому позовні вимоги визнав частково та пояснив, що сума, отримана відповідачем за вказаний період в позові складається як із суми, отриманої від роботи сонячної електростанції, обладнання якої визнано судом спільною частковою власністю сторін, так і з суми, яка отримана від роботи нової сонячної станції, встановленої відповідачем за свої кошти вже після розірвання шлюбу і підключеної до розрахункового приладу, який рахує загальний об`єм генерації енергії, виробленої обома сонячними електростанціями. З часу встановлення другої сонячної електростанції, яка є особистою власністю відповідача, генерація електростанції збільшилася. Спеціалістами ТОВ "СоларСервіс" зроблено розрахунок, згідно з яким, з урахуванням потужності сонячних модулів, можливо порахувати, на скільки збільшена генерація електроенергії, і вирахувати ідеальну частку прибутку від кожної станції. Розрахунком встановлено, що частка у розмірі 1/2 від генерації сонячної енергії, яка вироблена першою станцією складає 23,8% від загальної генерації сонячної енергії, виробленої обома станціями разом. Таким чином, від усієї суми прибутку яку отримала відповідач від роботи обох станцій, частина позивача буде складати 23,8%, що буде дорівнювати 1/2 (ідеальну долю) частини прибутку від їх спільної сонячної електростанції.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказав, що посилання відповідача на те, що нею щось купувалось і встановлювалось у 2021 році є недоречними та спростовується висновками суду. Крім того, зміна станції без згоди іншого співвласника не свідчить про зміну частки у праві спільної власності у цьому майні, і відповідно, до зміни частки від отримання доходів від його використання.

В листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд визначити, що частка, яку має право одержувати ОСОБА_1 від прибутку, отриманого ОСОБА_2 від продажу електричної енергії за "зеленим тарифом" за договором купівлі-продажу від 01.ю01.2019 №СГ/174, виробленою їх спільною сонячною станцією (номінальною потужністю 15 кВт), становить 23,8%. Вказала, що жовтні в 2019 року вона прийняла рішення придбати додаткове обладнання для генерації сонячної енергії та встановити його у своєму домоволодінні. 15.10.2019 р. ОСОБА_2 отримала комерційну пропозицію фірми-постачальника обладнання ТОВ «Солар Сервіс». 30.10.2019 р. ОСОБА_2 отримала від АТ «Миколаївобленерго» технічні умови на збільшення приєднаної потужності з 15 кВт до 30 кВт. Відповідно до Договору підряду №01/06-2021 від 01.06.2021 р., у домоволодінні ОСОБА_2 проведено роботи по встановленню нової сонячної станції на загальну суму 474 756,40 грн. З часу встановлення другої сонячної електростанції, яка є особистою власністю ОСОБА_2 , генерація електроенергії збільшилась. Отже, прибуток, отриманий ОСОБА_2 від ТОВ «МЕК», вже рахується як від продажу електроенергії, виробленої спільною з Відповідачем за новим позовом сонячною станцією, так і станцією, яка є особистою власністю Позивачки за новим позовом.

Вказане вище доводить, що необхідно провести перерозподіл часток в прибутку, який має право отримувати ОСОБА_1 від продажу електроенергії за «зеленим тарифом», виробленою домогосподарством за адресою АДРЕСА_1 . Спеціалістами ТОВ «Солар Сервіс» зроблено розрахунок, згідно з яким, з урахуванням потужності сонячних модулів, можливо порахувати, на скільки збільшена генерація електроенергії, і вирахувати ідеальну частку прибутку від кожної станції. Так, номінальна потужність однієї сонячної панелі, з яких складається спільна сонячна станція, становить 345 вт, кількість 51 штука. Номінальна потужність однієї сонячної панелі, з яких складається нова станція, яка належить ОСОБА_2 , становить 405 вт, кількість 48 шт. Відповідно, перша станція генерує 345 * 51 = 17595 вт. Друга станція генерує 405 * 48 = 19440 вт. У процентному відношенні ? потужності першої станції рахується як ? потужності першої станції розділити на суму потужності першої і другої станції: (17595/2)/(17595 + 19449) * 100% = 23,8% Розрахунком встановлено, що частка у розмірі ? від генерації сонячної енергії, яка вироблена першою станцією, складає 23,8% від загальної генерації сонячної енергії, виробленої обома станціями разом.

Ухвалою суду від 11.11.2025 об`єднано в одне провадження вимоги первісного позову з вимогами за зустрічним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково. Просили задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до Договору від 01.01.2019 №СГ/174 про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №12415312, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», величина встановленої потужності становить: з енергії сонячного випромінювання 15,0 кВт; з енергії вітру 0 кВт.

Згідно з Додатковою угодою №1 до Договору від 01.01.2019 №СГ/174 пункт 1.1. Договору викладено в новій редакції, а саме: "...величина встановленої потужності становить: з енергії сонячного випромінювання 30,0 кВт, з енергії вітру 0 кВт...."

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.08.2020 між позивачем та відповідачем розірвано шлюб.

Як слідує з Договору підряду №01/06-2021 від 01.06.2021 ОСОБА_2 доручила ТОВ "СОЛАР СЕРВІС" виконати роботи з монтажу та пуско-налагоджувальні роботи комплекту обладнання сонячної станції на Об`єкті за адресою: вул.. Волонтерська, 70 в м. Миколаєві, для підключення генеруючої установки приватного господарства, а саме: монтаж елементів конструкції для розміщення фотоелектричних модулів, монтаж та підключення сонячних ФЕМ, монтаж та підключення інвертора, встановлення системи захисту по DC та AC, пуско-налагоджувальні роботи.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №01/06-2021 від 01.06.2021, було встановлено PV модуль JA Solar JAM72S10-405/MR 405 Wp, MBB, Mono; інвертор мережевий Fronius SYMO 15/0-3-M (15 кВт, 3 фази, 2 трекера).

Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.02.2023, з-поміж іншого, за ОСОБА_1 визнано право власності на частку обладнання сонячної електростанції Сонячний фотоелектричний модуль Longi Solar LR-72-345w, - Fronius SYMO 15,0-3-M (15 кВт. 3 фази/2 трека); Електролічильник багатофункціональний Itron FCE-6000 (5/100 A) кл.1, - модем Sparklet PS 485); визнано за ОСОБА_1 право на частину прибутку отриманого ОСОБА_2 від продажу електричної енергії за зеленим тарифом за договором купівлі-продажу від 01.01.2019 №СГ/174 та договором постачання електроенергії №12415312 від 01.01.2019, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», починаючи з 14.06.2019.

Відповідно до листа ТОВ "СОЛАР СЕРВІС" від 13.06.2024 перерахована сума, виплачена за весь період роботи сонячної електростанції від дати установки орієнтовно 15.07.2018 до 01.05.2024, врахований відсоток розподілу майна на рівні 50% Для врахування генерації сонячної електростанції, яка була додатково встановлена у серпні 2021 року ОСОБА_4 , було застосовано формулу: потужність станції, встановленої о 2018 р.*50% (потужність станції, встановленої о 2018 році+ потужність станції, встановленої о 2021 році). Отже, починаючи з серпня 2021 року (з дати встановлення додаткових фотоелектричних модулів та інвертора), відсоток прибутку, який належить колишньому чоловіку від роботи всієї станції, розрахунково складає 23,8%.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29.04.2025 у ц/с №489/3500/24 , яке залишене в силі постановою Миколаївського апеляційного суду від 01.07.2025 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 288808,70 грн. у якості 1/2 прибутку, отриманого від продажу електричної енергії за зеленим тарифом за договором купівлі-продажу від 01.01.2019 №СГ/174 та договором постачання електроенергії №12415312 від 01.01.2019, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» за період з 25.06.2019 по 25.03.2024.

Згідно з листом АТ "Миколаївобленерго" від 15.05.2025 замовник ОСОБА_2 отримувала технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок від 28.10.2015 №02/2--857С на 15,0 кВт максимального розрахункового (прогнозованого) навантаження. Замовник отримувала технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок від 30.10.2019 №01/60-1215С для збільшення потужності максимального розрахункового навантаження до 30,0КвТ.

Відповідно до листа ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" від 15.09.2025 за період з 01.04.2024 по 01.09.2025 за договором від 01.01.2019 СГ/174 ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" здійснило платежів споживачу ОСОБА_2 на суму 279275,99 грн.

Як встановлено з Паспорту точки розподілу електричної енергії, який складено 13.12.2019 (а.с. 108) за адресою: АДРЕСА_1 приєднана потужність за точкою розподілу 30,0кВт, генеруюча установка приватного домогосподарства 30,0кВт.

Судом також встановлено, що ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" надало на виконання ухвали суду платіжні інструкції про перерахування грошових кошт ів на ім`я ОСОБА_2 згідно з договором від 11.07.2018 №СГ/174.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі №489/3243/19 від 23.02.2023 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладено договір про постачання електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №12415312. Також із споживачем, як власником приватного господарства укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом від 01.01.2019 №СГ/174.

Цим ж рішенням суду за позивачем визнано право власності на частку обладнання сонячної електростанції та на частину прибутку отриманого ОСОБА_2 від продажу електричної енергії за зеленим тарифом за договором купівлі-продажу від 01.01.2019 №СГ/174 та договором постачання електроенергії №12415312 від 01.01.2019, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», починаючи з 14.06.2019. Вказане рішення набрало законної сили 26.03.2023, а отже у відповідності до ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій статус суддів» є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За наведеного, доходи, отриманні за вироблену електричну енергію підлягають поділу в річних частках між позивачем та відповідачем, як співвласників обладнання, яке її виробляє.

За таких обставин, позивач має законне право на отримання частини від отриманого ОСОБА_2 прибутку від продажу електричної енергії за зеленим тарифом за договором купівлі-продажу від 01.01.2019 №СГ/174 та договором постачання електроенергії №12415312 від 01.01.2019, тобто грошові кошти у розмірі 139637,99 грн. за період з 01.04.2024 по 01.09.2025 (у відповідності до листа ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» від 15.09.2025).

Щодо доводів відповідача про те, що ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" надала розрахунок сплачених коштів, виходячи з усіх потужностей сонячної електростанції, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , включаючи сонячну електростанцію, встановлену відповідачем особисто у 2021 році, то вони спростовуються наданим на вимогу суду платіжними інструкціями про перерахування на ім`я ОСОБА_2 грошових коштів з призначеннями платежів: «згідно договору від 11.07.2018 №СГ/174».

Позивач за зустрічним позовом вказує, що на даний час за адресою: АДРЕСА_1 генерує сонячну енергію дві установки (визнана судом спільною сумісною власністю, яка складається з 51 модулю та придбана нею особисто вже не перебуваючи з відповідачем у шлюбі (50 модулів). На підтвердження вказаного надає суду Договір підряду №01/06-021 від 01.06.2021, видаткові накладні про перерахунок ОСОБА_2 коштів за нові модулі разом з інвертором та додатковим обладнанням, товарні чеки. Зазначає, що за договором підряду №01/06-2021 від 01 вересня 2021 року за адресою житлового будинку АДРЕСА_1 встановлено - PV модуль JA Solar JAM72S10-405/MR 405 Wp, МВВ, Mono в кількості 50 шт; інвертор мережевий Fronius SYMO 15/0-3-М (15 кВт, 3 фази, 2 трекера).

Проте з таким твердженням погодитись не можна, оскільки відповідно до Додатку до Договору про постачання електричної енергії від 01.01.2019, а саме - копії однолінійної схеми підключення генеруючої установи приватного домогосподарства з використанням мережевого інвертора від 17 грудня 2019 року за якою ОСОБА_2 погоджено схему встановленої генеруючої електроустановки споживача. Також із цієї схеми вбачається підключення генеруючої електроустановки, до складу якої входить фотоелектричні панелі модуль JA Solar JAM72S10-405/MR 405 Wp, МВВ, Mono в кількості 50 шт; інвертор мережевий Fronius SYMO 15/0-3-М (15 кВт, 3 фази, 2 трекера). Зазначене повністю спростовує твердження позивача за зустрічним позовом про належність їй на праві приватної власності модулів Solar JAM72S10-405/MR 405 Wp, МВВ, Mono в кількості 50 шт та відповідно і отримання від них доходу як її власного.

На підтвердження вказаного також слугує той факт, що згідно з Відомостями про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії від 13.12.2019 дозволена потужність за точкою розподілу 30 кВт, генерація 30 кВт., в той час як позивач за зустрічним позовом вказує на існування двох установок, включаючи встановлену нею самостійно у 2021 році, потужністю кожна по 15кВт, що разом на даний час генерує 30 кВт.

Суд критично відноситься до твердження позивача за зустрічним позовом про те, що вона вказала в схемі як обладнання вже встановленої станції, так і нове обладнання, яке тільки планувалося встановити відповідно до комерційної пропозиції фірми-постачальника, через суперечності в наданій інформації: по-перше, не можливо ідентифікувати в схемі обладнання сонячної установки, яке тільки планується встановити за 2 роки до того. Лист пояснення ТОВ "Солар Сервіс" в якому зазначається, що в кінці 2019 року (тобто до розірвання шлюбу) було встановлено другий мережевий інвертор та 9 сонячних панелей, що суперечить договору підряду підряду №01/06-2021 від 01.06.2021, тому суд виходить з офіційних документів ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" про встановлення та прийняття в експлуатацію станції потужністю 30 квт у 2019 році. До показів свідків суд ставиться критично, оскільки жоден свідок чітко не вказав про те, яке обладнання було встановлено до розірвання шлюбу і чи встановлювалось обладнання після розірвання шлюбу між сторонами.

Суд також зазначає, що при вирішенні питання про стягнення з відповідача коштів від продажу електричної енергії, потрібно першочергово виходити з існування договору №СГ/174 від 01.01.2019, укладеного між ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" та ОСОБА_2 та укладеної 17.12.2019 Додаткової угоди №1 до такого договору. Фактично всі кошти, перераховані відповідачу за постачання електричної енергії здійснюються саме на підставі цих угод і правовий механізм набуття відповідачем права власності на кошти, отриманні внаслідок "самостійного збільшення генеруючих установок" не змінюється, оскільки вони є спільною частковою власністю та підлягають поділу між сторонами.

Саме тому у суду відсутні підстави вважати, що нарахована ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" сума у розмірі 279275,99 грн. за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками за період з 01.04.2024 по 01.09.2025, включала в себе суму за електричну енергію, яка виробилась за допомогою генеруючих установок, які відповідач встановлювала вже після розірвання шлюбу, самостійно у 2021 році. Відсутні у суду і підстави вважати, що частки позивача та відповідача підлягають перерахунку у зв`язку з встановленням ОСОБА_2 електричних модулів самостійно (після розірвання шлюбу).

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні вимог за зустрічним позовом необхідно відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1117,11 грн.

Суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем зроблено заяву на підставі ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про стягнення коштів задовольнити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 139637 грн. 99 коп. (сто тридцять дев`ять тисяч шістсот тридцять сім гривень дев`яносто дев`ять копійок) у якості частки прибутку, отриманого від продажу електричної енергії за зеленим тарифом за договором купівлі-продажу від 01.01.2019 №СГ/174 та договором постачання електроенергії №12415312 від 01.01.2019, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» за період з 01.04.2024 по 01.09.2025.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1117 грн. 11 коп. (одна тисяча сто сімнадцять гривень одинадцять копійок).

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»: ЄДРПОУ 42129888, адреса: 54017, Україна, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Погранична, будинок, 39/1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.05.2026.

Суддя В. В. Кокорєв