Decision № 136292048, 30.04.2026, Kalynivka District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 132/217/26

Провадження № 2/132/582/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" квітня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Павленко І.В.

за участю секретаря судового засідання Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в місті Калинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит Капітал» звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, де в обґрунтування своїх позовних вимог зазначило, що 24.07.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір № 2691767, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. 26.02.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» був укладений договір про відступлення права вимоги № ККАУ-26022021, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2691767 від 24.07.2020 перейшло до позивача. Згідно довідки-розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2691767 від 24.07.2020 становить 19680,00 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн; заборгованість за процентами 13680 грн. Відповідачу було надіслано Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. № 20531037 від 12.01.2026 р. Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надав, своєї позиції щодо позову суду не повідомив.

23.03.2026 судом отримано інформацію відповідно до ухвал суду про витребування доказів від 04.02.2026.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду із клопотанням (Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.02.2026) про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, жодних заяв та клопотань не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надсилання судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання та шляхом оголошення про виклик особи до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, клопотання представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи і вирішення справи на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.07.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2691767, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Як вбачається із інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвал суду про витребування доказів від 04.02.2026 у справі № 132/217/26, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) на яку за період з 24.07.2020 по 24.07.2020 було зараховано коштів на суму 6000 грн.

Відтак, в матеріалах справи наявні достатні та достовірні докази щодо отримання відповідачем кредитних коштів за договором.

26.02.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» був укладений договір про відступлення права вимоги № ККАУ-26022021, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2691767 від 24.07.2020 перейшло до позивача.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2691767 від 24.07.2020 становить 19680,00 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн; заборгованість за процентами 13680 грн.

В силу вимог ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами у строки, в розмірі та в валюті визначеними в кредитному договорі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідач в порушення умов кредитного договору № 2691767 від 24.07.2020 та вимог ст.ст. 526, 549, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, своїх зобов`язань не виконав, що призвело до створення заборгованості перед позивачем, розмір якої становить 19680,00 грн, яка і підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн за подання до суду позовної заяви.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова ВС від 13.03.2025 по справі №275/150/22).

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, розмір яких обґрунтований у позові, підтверджуються: договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025; актом наданих послуг №397 від 12.01.2026 року; детальним описом наданих послуг до акту №397 від 12.01.2026 року за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025.

З огляду на зазначені норми права, встановлені обставини справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру.

Згідно ч.ч.1-3, 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 530, 1050 та 1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок № 1, 28-й корпус; код ЄДРПОУ 35234236, IBAN НОМЕР_4 , банк отримувача: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614), заборгованість за кредитним договором № 2691767 від 24.07.2020 в розмірі 19680 грн 00 коп, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ