Decision № 136288307, 06.05.2026, Khmelnytskyi District Administrative Court

Справа № 560/7530/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.01.2025 року № 222330006852 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911, починаючи з 21.01.2025 року, часу звернення позивача із заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), оскільки ним надано всі необхідні документи. Вважає, що наявний спеціальний стаж (понад 26 років при необхідному від 25 до 30 років) є достатнім для призначення пенсії.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу вислуги років.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.05.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 позивач в період з 10.08.1989 по 04.07.1991 навчався в Хмельницькому педагогічному училищі, в період з 15.08.1991 по 30.08.2024 працював учителем.

Відповідно до диплому (серія НОМЕР_2 , виданий 04.07.1991) позивач з 1989 по 1991 навчався в Хмельницькому педагогічному училищі по спеціальності дошкільне виховання та йому присвоєно кваліфікацію вихователя дошкільного закладу.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою від 21.01.2025 щодо призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.01.2025 №222330006852 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону №1788-XII у зв`язку з не набуттям необхідного стажу вислуги років. Зазначено, що вік позивача 55 років, страховий стаж становить 36 років 11 місяців 13 днів, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 26 років 1 місяць 27 днів станом на 10.10.2017. До страхового стажу та стажу вислуги років зараховано всі періоди.

Листом від 28.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що з 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років згідно з статтею 55 Закону №1788-XII визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.2017, щодо віку - станом на 31.03.2015. З урахуванням наведеного, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи, зокрема, станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Наявний в позивача спеціальний стаж станом на 11.10.2017 (26 років 1 місяць 27 днів) недостатній для призначення пенсії за вислугу років.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788-XII та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно з положеннями статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Нормами статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Проте, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII), який набрав чинності з 01.04.2015, пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Надалі, згідно з Законом України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №911-VIII) до статті 55 Закону №1788-ХІІ з 01.01.2016 також внесено зміни, відповідно до якого пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже, Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII та Законом №911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто, з 04.06.2019.

Враховуючи викладене, з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII.

Таким чином, з 04.06.2019 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Як встановив суд, відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії, пенсійний орган виходив з того, що у ОСОБА_1 станом на 10.10.2017 не достатньо спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії. З цього приводу суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-ІV.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон №2148-VIII) з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ.

Також, Законом №2148-VІІІ внесені зміни до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.".

Враховуючи положення пунктів 2-1 та 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсія за вислугу років згідно з положеннями пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №440/1286/20.

У спірному рішенні зазначено, що станом на 10.10.2017 стаж роботи позивача, як працівника освіти, становить 26 років 1 місяць 27 днів.

Таким чином, виконується умова, визначена пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII (у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII), що дає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти при наявності стажу роботи від 25 до 30 років.

З наведеного слідує, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 мала право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, оскільки станом на 11.10.2017 її робочий стаж був більшим, ніж 25 років.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.01.2025 №222330006852, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.

Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII з 21.01.2025.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідача, яким фактично відмовлено позивачу в призначенні пенсії). Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.01.2025 №222330006852.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 21.01.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500 , код ЄДРПОУ - 22933548) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк