Decision № 136284298, 05.05.2026, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року Справа№520/426/26

приміщення суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 1.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 адміністративну справу №520/426/26 за позовом ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2026 залишено без руху вказану позовну заяву та надано позивачу термін протягом п`яти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання: позовної заяви із зазначенням інформації визначеної п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, та з визначеним суб`єктним складом осіб, які мають відповідати за цим позовом та / або привести зміст позовних вимог у відповідність із вже визначеним складом учасників справи.

На виконання ухвали суду від 23.02.2026 позивачем надано уточнений позов, в якому викладено позовні вимоги в новій редакції, а саме:

-визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яка полягає у невжитті всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2508/25;

-зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) забезпечити фактичне виконання судового рішення № 200/2508/25 шляхом застосування всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання;

-зобов`язати відповідача використати повноваження, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо перевірки доводів боржника, витребування доказів та застосування заходів примусового впливу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №520/426/26 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Вирішено, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Мотивуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що на момент відкриття виконавчого провадження та вчинення частини виконавчих дій примусове виконання судового рішення здійснювалося структурним підрозділом Міністерства юстиції України у складі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. У подальшому організаційна структура територіальних органів Міністерства юстиції була змінена, і на час звернення до суду функції примусового виконання рішень здійснює Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України який і є відповідачем у цій справі. Вказує, що постановою державного виконавця від 30.10.2025, тобто через 6 діб було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5, боржнику надано строк для добровільного виконання судового рішення. Після спливу зазначеного строку судове рішення боржником виконано не було. Однак в супереч вимогам законодавства державним виконавцем лише 02.01.2026 року, тобто через 2 місяці після відкриття виконавчого провадження винесено постанову про накладення штрафу на боржника. Однак після накладення штрафу та спливу нового строку виконання рішення жодних інших передбачених законом заходів примусового виконання державним виконавцем вжито не було.

Зазначає, що відповідач фактично утримувався від виконання своїх обов`язків, посилаючись на обставину (заява боржника про виправлення описки у рішенні 200/2508/25), яка не існувала, не була перевірена та не підтверджувалася жодними судовими актами.

13.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник висловив свою незгоду із заявленим позовом. Вважає, що 02.01.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_4 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5 100 грн. Вказана постанова вмотивована тим, що станом на 02.01.2026 рішення суду не виконано. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду №200/216/26 від 29.01.2026 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 02.01.2026 у розмірі 5100 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по ВП НОМЕР_4, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №200/2508/25, виданого 17.10.2025 Донецьким окружним адміністративним судом. Даним рішенням визнано, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зазначає, що стягувачам до відділу подавались клопотання щодо вчинення виконавчих дій, кожне з яких державним виконавцем було вчасно розглянуто з наданням обґрунтованої відповіді. З метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення та на підставі поданих стягувачем клопотань боржнику надсилались вимоги державного виконавця про надання документально підтвердженої інформації щодо виконання вимог виконавчого документа та про вжиті заходи.

Вказує, що Державний виконавець не може вийти за рамки виконавчого документу, Закону України «Про виконавче провадження», та не може вживати заходи примусового характеру, що не передбачені законодавством при виконанні вищезазначеного виконавчого документу, що унеможливлює накладання арештів на рахунки та майно державного органу, звернення до суду щодо встановлення тимчасових обмежень у відношенні керівника державного органу та інше.

Вважає, що питання зобов`язання Боржника за виконавчим документом надати будь-які документи чи докази вчинення дій не боржником за виконавчим документом заборонено діючим законодавством, оскільки державним виконавцем дії вчиняються в межах та у спосіб, зазначений у виконавчому документі. Враховуючи наведене, державним виконавцем згідно з вимогами чинного законодавства вживалися послідовні заходи з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відзив відповідача не спростовує факту невиконання рішення; ґрунтується на помилковому тлумаченні норм права; суперечить Конституції України та практиці ЄСПЛ. Фактично відповідач визнає невиконання рішення, але намагається його виправдати. Таке виправдання є юридично неприйнятним. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 200/2508/25 адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 перерахувати та виплатити пенсію в розмірі передбаченому п. а ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до вислуги років яка встановлена наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 45 від 13.02.2025 та на підставі довідки № 2258/ФС від 17.09.2024 з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі передбаченому п. а ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до вислуги років яка встановлена наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 45 від 13.02.2025 та на підставі довідки № 2258/ФС від 17.09.2024 з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 22.09.2024.

Рішення набрало законної сили 30.09.2025 за результатами апеляційного перегляду та 17.10.2025 у справі виданий виконавчий лист.

Ухвалою суду від 13.11. 2025 судом встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2508/25.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у трьох місячний строк подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі 200/2508/25.

Ухвалою суду від 04.12.2025 у рішенні суду від 11.06.2025 виправлено описку, зокрема, по тексту рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по адміністративній справі № 200/2508/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії вважати вірною дату довідки 17.09.2024.

02.01.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_4 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5 100 грн. Вказана постанова вмотивована тим, що станом на 02.01.2026 рішення суду не виконано.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду №200/216/26 від 29.01.2026 визнана протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 02.01.2026 у розмірі 5100 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по ВП НОМЕР_4, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №200/2508/25, виданого 17.10.2025 Донецьким окружним адміністративним судом.

У рішенні зазначено, що «фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, невиконання органом Пенсійного фонду України судового рішення в частині повної виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Це не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак, накладення на орган Пенсійного фонду України штрафу у такому випадку не захищає право особи (стягувача) на отримання бюджетних коштів.».

Від Харківського Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції України надійшла заява про зміну способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 в адміністративній справі № 200/2508/25 з зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі передбаченому п. а ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до вислуги років яка встановлена наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 45 від 13.02.2025 та на підставі довідки № 2258/ФС від 17.09.2024 з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 22.09.2024 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсійних виплат у загальній сумі 190750,15 грн.

22.01.2026 судом в адміністративній справі № 200/2508/25 змінений спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 в адміністративній справі № 200/2508/25 з зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі передбаченому п. а ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до вислуги років яка встановлена наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 45 від 13.02.2025 та на підставі довідки № 2258/ФС від 17.09.2024 з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 22.09.2024 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованості з виплати пенсійних виплат у загальній сумі 190750,15 грн.

Не погодившись із бездіяльністю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невжитті всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2508/25, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Аналогічно, частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Частиною 3 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У свою чергу частиною 3 статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14 - 18, 191 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Предметом даного публічно-правового спору є питання правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження, яка прийнята державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII після направлення державним виконавцем до поліції повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим суд звертає увагу позицію Верховного Суду з цього ж приводу у справі №826/14580/16, викладену у постанові від 18.06.2019, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією ж позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Положення ч. ч. 1 - 3 ст. 63 Закону №1404-VIII вимагають від виконавця вчинення декількох дій, серед яких перевірка виконання рішення та надання вимоги боржнику про виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Долучені судом до матеріалів справи матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_5 містять доказів на підтвердження обставин перевірки виконання рішення боржником безпосередньо.

До того ж було здійснено заходи звернення державного виконавця до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд встановив, що з 30.10.2025 державний виконавець вживає належних заходів для виконання рішення у ВП НОМЕР_4. Оскільки провадження триває, а виконавець виявляє необхідну активність, доводи позивача про протиправну бездіяльність відповідача є безпідставними.

Суд наголошує, що постанов про закінчення виконавчого провадження виконавцем не винесено.

При цьому суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Більш того, відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);

відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;

управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Таким чином, відповідач, визначений позивачем - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не є органом державної виконавчої служби у розумінні Закону №1403-VIII.

Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у адміністративному порядку наведений у статті ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яка полягає у невжитті всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2508/25 та зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) забезпечити фактичне виконання судового рішення № 200/2508/25 шляхом застосування всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання.

При цьому позивач жодним чином не обґрунтовує, в чому полягає протиправна бездіяльність саме визначеного відповідача - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), які заходи ним не вжиті для примусового виконання рішення та яким чином саме цей відповідач має забезпечити виконання даного рішення.

А Закон України «Про виконавче провадження» безпосередньо не покладає на відповідача по справі - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) обов`язку по здійсненню контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень.

Суд вказує, що частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішеннями з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З цього приводу суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення.

Предметом спірних правовідносин в даній справі є протиправна бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яка полягає у невжитті всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2508/25.

Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та, що відповідач своїми рішеннями, дією чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

22.01.2026 судом в адміністративній справі № 200/2508/25 змінений спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 в адміністративній справі № 200/2508/25 з зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі передбаченому п. а ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до вислуги років яка встановлена наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 45 від 13.02.2025 та на підставі довідки № 2258/ФС від 17.09.2024 з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 22.09.2024 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсійних виплат у загальній сумі 190750,15 грн.

З наданих сторонами пояснень та документів вбачається, що причиною невиконання судового рішення, є неналежне фінансування державою видатків на погашення заборгованості з пенсійних та страхових виплат за рішеннями суду.

Отже, відсутність відповідного фінансування відповідача з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня є обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення у справі № 200/2508/25.

При цьому, суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, яке не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Зеленов