Decision № 136281230, 05.05.2026, Shevchenkivskyi District Court of Lviv City

Справа № 463/1932/26

Провадження № 2/466/2557/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 травня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача Дороша Т. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без дозволу батька,-

в с т а н о в и в:

31 березня 2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова за підсудністю з Личаківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява адвоката Дороша Тараса Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без дозволу батька, в якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким:

- надати ОСОБА_1 , 1984 року народження, дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання її малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2017 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , 1975 року народження;

- надати ОСОБА_1 , 1984 року народження, дозвіл на реєстрацію місця проживання її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , 2017 року народження, за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , 1975 року народження;

- надати ОСОБА_1 , 1984 року народження, дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання її доньки ОСОБА_4 , 2010 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , 1975 року народження;

- надати ОСОБА_1 , 1984 року народження, дозвіл на реєстрацію місця проживання її доньки, ОСОБА_4 , 2010 року народження, за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , 1975 року народження;

- стягнути з ОСОБА_2 , 1975 року народження, на користь ОСОБА_1 , 1984 року народження судові витрати в розмірі 6400 грн. 00 коп.

Стислий виклад позицій сторін.

Обґрунтування позивача.

Позивач зазначила, що 09 вересня 2009 року вона, ОСОБА_1 , 1984 року народження, уклала шлюб з ОСОБА_2 , 1975 року народження, який зареєстрували у Личаківському районному у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану про, що зроблений актовий запис № 259.

У шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилися двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 5017 та видано свідоцтво про її народження серія НОМЕР_1 та 11 квітня 2017 року - ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 1356 та видано свідоцтво про її народження серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 та її неповнолітні діти є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 .

За доводами позивача, в 2022 році, після виїзду за кордон на заробітки ОСОБА_2 поступово перестав цікавитися дітьми. В подальшому не маючи змоги приймати безпосередньої участі у вихованні спільних дітей, ОСОБА_2 взагалі перестав спілкуватися із нею та дітьми. Впродовж трьох років вони фактично спілкувалися декілька раз шляхом переписок у месенджерах, коли стало питання про визначення місця прописки спільних дітей ОСОБА_2 написав ОСОБА_1 , що йому байдуже, де будуть прописані та проживати діти.

Позивач ОСОБА_1 доводить, що з січня 2022 року їхні діти проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним актом обстеження житлових умов від 08.07.2025 року. Вона забезпечує своїх дітей належними умовами для проживання та розвитку.

Враховуючи такий стан речей, та те, що сім`я фактично розпалася, 02.11.2023 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб був розірваний.

29 вересня 2025 року рішенням судді Личаківського районного суду м. Львова зобов`язано ОСОБА_2 виплачувати щомісячно аліменти на утримання його дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у розмірі 6372,32 грн. на кожну дитину. Станом на 13 січня 2026 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах становить 63723,20 грн.

Позивач зазначає, що зважаючи, що неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично проживають з нею за адресою: АДРЕСА_2 , та перебувають на її утриманні, але діти зареєстровані за місцем реєстрації ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач не надає своєї письмової згоди на зміну реєстрації дітей, ОСОБА_1 зверталася до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Личаківської районної адміністрації м. Львова для реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за адресою їх фактичного проживання з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання. Однак, ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з відсутністю письмової згоди батька, посилаючись на п.32, п.33, пп.3 п.87 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022. Одночасно, вона також подала аналогічну заяву про зміну місця рестрації за місцем свого фактичного проживання, на яке теж отримала негативну відповідь, оскільки перереєстрація можлива лише з дитиною, посилаючись на пп.3 п.87 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 та п.4 ст.29 Цивільного Кодексу.

Позивач стверджує, що через бездіяльність відповідача, який не надає дозволу на зміну реєстрації місця проживання його дітей, вона не має можливості зареєструватися сама та зареєструвати дітей за місцем фактичного їх проживання. Окрім цього, просить звернути увагу суду на те, що спору щодо місця проживання дитини разом з нею, з відповідачем ОСОБА_2 ніколи не було, так як місце його перебування на даний час їй не відоме, відповідач дітьми не займається та аліменти не сплачує.

Обґрунтування заперечень відповідача.

Відзив на позовну заяву відповідачем ОСОБА_2 у встановлений судом термін до суду подано не було. Заяв чи клопотань на адресу суду подано не було.

Пояснення третьої особи.

Представником третьої особи Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради пояснень щодо позову подано не було.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів, норми права, що застосовані судом при розгляді спірних правовідносин та висновки суду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Дорош Т. С. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладені у позові та просили позовні вимоги задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечили.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням, а також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.

У судове засідання представник третьої особи Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради Андрес Л. П. не з`явилася, 29.04.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без участі, у якій також зазначила, що не заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 та просить винести законне та обґрунтоване рішення із забезпеченням найкращих інтересів малолітньої дитини.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні, перевіркою доводів сторін і обставин справи та дослідженням письмових доказів встановлено наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено що 09 вересня 2009 року ОСОБА_1 , 1984 року народження, уклала шлюб з ОСОБА_2 , 1975 року народження, який зареєстровано у Личаківському районному у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану про, що зроблений актовий запис № 259.

У шлюбі у сторін народилися двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 5017 та видано свідоцтво про її народження серія НОМЕР_1 та 11 квітня 2017 року - ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 1356 та видано свідоцтво про її народження серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 та її неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом обстеження житлових умов від 08.07.2025 року ОСОБА_1 з січня 2022 року та її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02.11.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб розірваний.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання його дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у розмірі 6372,32 грн. на кожну дитину.

Згідно довідки про недотримання аліментів від 13.01.2026 № 1812 виданої начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Р. Савойником, станом на 13 січня 2026 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах становить 63723,20 грн.

В судовому розгляді доводів позивача про те, що неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично проживають з нею за адресою: АДРЕСА_2 , та перебувають на її утриманні не спростовано.

ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Личаківської районної адміністрації м. Львова для реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за адресою їх фактичного проживання з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання. Однак, ОСОБА_1 було відмовлено у зв?язку з відсутністю письмової згоди батька, посилаючись на п.32, п.33, пп.3 п.87 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022. Також подала аналогічну заяву про зміну місця рестрації за місцем свого фактичного проживання, на яке теж отримала негативну відповідь, оскільки перереєстрація можлива лише з дитиною, посилаючись на пп.3 п.87 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 та п.4 ст.29 Цивільного Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 161 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з статтями 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батька. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її для самостійного життя та праці.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст.160 СК України).

Згідно з ч.2, 3 ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Відповідно до п.33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 року подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування) . Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року по справі №711/1435/19 зроблено висновок про те, що у випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суду про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька є самостійною підставою для реєстрації дитини.

Разом з тим, на переконання суду, надання позивачу права на реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей, без згоди батька, жодним чином не позбавляє чи обмежує останнього права брати участь у вихованні дітей, незалежно від того, з ким із батьків, і де саме, проживають діти.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Частинами першою, другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Так, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростували доводи позивача, а також доказів щодо недоцільності реєстрації місця проживання дітей за зареєстрованою адресою позивача, а тому суд вважає, що відсутність реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за місцем фактичного проживання матері суперечить інтересам дітей та обмежує реалізацію їх прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.

Враховуючи викладене, а також те, що неповнолітні доньки, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проживають разом з матір`ю, реєстрація дітей за адресою: АДРЕСА_2 , відповідатиме інтересам дітей і не порушуватиме прав інших учасників сімейних відносин, виходячи з пріоритету інтересів дітей, їх найкращого забезпечення, суд дійшов висновку, що слід надати дозвіл позивачу на реєстрацію місця проживання дітей разом з матір`ю за вищезгаданою адресою без згоди батька ОСОБА_2 .

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 5068,80 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом, позивачем надано копію Договору (витягу) про надання професійної правничої допомоги № 29/01-26 від 29 січня 2026 року, укладений між адвокатом Дорош Т. С. та ОСОБА_1 , копію ордеру про надання правничої допомоги серія ВС № 1434850 від 29.01.2026р., копію квитанції серії ААА № 000001, на суму 5000,00 грн.

З урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, пояснень та значимості таких дій у справі, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, суд дійшов висновку, що вартість фактично наданих для відповідача ОСОБА_1 послуг у вигляді професійної правової (правничої) допомоги складає суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі 5068,80 грн.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,247,263-265,268,274,280-283,289 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без дозволу батька - задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на реєстрацію місця проживання її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання її доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на реєстрацію місця проживання її доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , оплату правової допомоги адвоката у розмірі 5068,80 грн. (п`ять тисяч шістдесят вісім гривень 80 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056109, адреса: 79017, м. Львів, вул. К. Левицького, 67.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 05.05.2026 року.

Суддя П. Т. Едер