Decision № 136281154, 22.04.2026, Frankivskyi District Court of Lviv City

Справа № 465/664/25

Провадження 2/465/2149/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,

представника позивача Олійник Л.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.08.2024 року скасовано судовий наказ у справі №465/4169/24 про стягнення з відповідача заборгованості на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Водночас з 01.12.2021 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачами вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання, укладається сторонами з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 ЦК України та має на меті надання послуг з постачання теплової енергії споживачам. Договір є опублікованим на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Згідно довідки з місця проживання вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає відповідач, відповідно, користується послугами з централізованого теплопостачання. Відповідачу для здійснення оплати за надання послуг був відкритий особовий рахунок.

Станом на 01.01.2025 року за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2021 року до 31.12.2024 року у відповідача перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» рахується заборгованість в сумі 6605,29 грн., яка залишилась неоплаченою, що підтверджується довідкою про стан розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення, та числяться витрати на компенсацію оплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

Таким чином, неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність проведення розрахунків відповідачем за надані послуги позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну оплату податків, внесків до пенсійного фонду, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.

З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку не покрила боргу, позивач просить наявну заборгованість стягнути на його користь з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 09.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

01.07.2025 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню, адже ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надає відповідачу послуги з централізованого опалення, враховуючи, що весь під`їзд, в якому знаходиться квартира відповідача, відключений від мережі центрального опалення ще у 2016 році. На підтвердження надає наступні докази: акт про відключення під`їзду від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВ від 25.08.2016 року; акт №15-62 прийому-здачі робіт по видачі технічних умов на від`єднання окремих споживачів від мереж ЦО та ГВ, який підписаний представником ЛМКП "Львівтеплоенерго"; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №851 від 23.09.2016 року, яким надано дозвіл на відключення від мережі ЦО і влаштування індивідуальних систем опалення у квартирах АДРЕСА_2 ; технічні умови на відключення від мереж; акт ЛКП «Львівський ліхтар» від 08.06.2022 року.

У поданому відзиві наголошується, що після офіційного від`єднання від систем централізованого опалення у встановленому порядку відповідач та інші мешканці під`їзду втратили статус споживача послуг ЦО, оскільки послуга фактично не надається. Відповідно до постанови КМУ №630 плата за послугу нараховується за фактично спожитий обсяг. Відсутність підключення, демонтаж труб, відсутність опалення приміщень, на переконання відповідача, свідчать про ненадання послуги, а отже, відсутність підстав для її оплати.

Транзитні трубопроводи, які проходять у будинку, як стверджує відповідач, не є частиною внутрішньобудинкових мереж під`їзду і не створюють обігріву приміщення. Вони живлять інші під`їзди, які здійснюють оплату за послугу. З наведених підстав відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

18.07.2025 року представником позивача подано додаткові письмові пояснення у справі. Зазначає, що позивач надає у будинку відповідачки послугу постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Під`їзд, у якому розташована квартира відповідача, є частиною будинку по АДРЕСА_3 . Багатоквартирний будинок є єдиним майновим комплексом та об`єктом теплопостачання в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Загальнобудинкові потреби на опалення зобов`язані оплачувати усі споживачі.

У поданих письмових поясненнях зазначається, що відповідачем долучено до відзиву рішення виконавчого комітету ЛМР № 851 від 23.09.2016 року «Про надання дозволу на відключення від мережі центрального опалення і влаштування індивідуальних систем опалення у квартирах ...». У даному рішенні чітко вказано, що дозвіл надано на встановлення індивідуальних систем опалення у квартирах. Дозвіл на відключення інших нежитлових приміщень (в т.ч. місць загального користування) у під`їзді не надавався. Технічні умови видавалися на відключення квартир. В умовах, зокрема, чітко вказано, що роботи слід виконувати після отримання рішення виконкому ЛМР. Отже, споживачам було добре відомо, що дозвіл надавався на відключення лише квартир, а не інших приміщень у під`їзді.

Як стверджується представником позивача, у будинку відповідача встановлено вузол обліку теплової енергії на весь будинок. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку вузол обліку що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

Отже, теплопостачальна організація здійснює комерційний облік споживання теплової енергії, наданої для всього будинку як єдиного майнового комплексу. Співвласники будинку оплачують теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку (не окремого під`їзду): як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, у тому числі і втрати тепла внутрішньобудинкових мереж системи опалення будинку, незалежно від встановлення окремих опалювальних приладів у місцях загального користування. Оплачують таку теплову енергію, у тому числі, і співвласники, що мають встановлене індивідуальне опалення.

Сторона позивача наголошує, що споживачі, приміщення яких від`єднанні від систем централізованого опалення та/або постачання гарячої води, повинні оплачувати загальнобудинкові потреби на опалення та плату за абонентське обслуговування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити. Зазначила, що заборгованість утворилася внаслідок несплати відповідачем нарахованої вартості загальнобудинкових витрат на теплопостачання та абонентської плати при наявності в під`їзді відповідача транзитної труби. Відтак, факт відключення квартири, в якій проживає відповідач, не звільняє її від обов`язку вносити вказану оплату.

Відповідач в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що позивачем не надаються послуги, за які стягується заборгованість.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Згідно довідки № 15 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 20.01.2025 року, відповідач ОСОБА_1 є власником та зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . Окрім неї, у квартирі зареєстрований ОСОБА_2 .

Відповідачу для здійснення оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно із розрахунком заборгованості за надані послуги у відповідача виникла заборгованість за надані послуги щодо загальнобудинкових потреб на опалення на суму 6605 грн. 29 коп..

Разом із тим, як вбачається із наданих відповідачем документів, зокрема акту № 15-62 ЛМКП «Львівтеплоенерго», останнє виконало, а замовник прийняв роботи по видачі технічних умов на від`єднання від мереж централізованого теплопостачання 2-го під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_3 , які проводились згідно з листом замовника.

Відповідно до акту про відключення квартири, під`їзду від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 23.09.2016 року квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 відключено від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.

Як вбачається із акту ЛКП «Львівський ліхтар» від 08.06.2022 року, квартири та сходова клітка під`їзду №2 буд. АДРЕСА_3 відключені від мереж центрального опалення, а також ліквідовано стояки центрального опалення на сходовій клітці.

В судовому засіданні допитувався свідок ОСОБА_3 , який проживає у квартирі АДРЕСА_16 та є чоловіком відповідача. Зазначив, що квартира та під`їзд АДРЕСА_17 у будинку, де вказана квартира розташовується, від`єднані від системи центрального опалення, тобто позивач не надає послуг із опалення. Також пояснив, що під`їзди 1 та 3 вищевказаного будинку від послуг з теплопостачання не від`єднані.

Як вбачається із наданого стороною відповідача висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №07/07-25 від 11.07.2025 року, в приміщеннях загального користування (сходових клітках та підвальних приміщеннях) в другому під`їзді житлового будинку по АДРЕСА_3 відсутня будь-яка діюча система опалення.

Разом із тим, як зазначено судовим експертом Заяцем І.Г. у дослідницькій частині висновку, станом на час проведення візуального огляду об`єкту дослідження встановлено, що в приміщеннях загального користування другого під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_3 наявні 2-а транзитні трубопроводи центрального опалення, які проходять з 3-го в 1-ий під`їзд будинку АДРЕСА_3 , а саме на 4-му поверсі будинку довжиною 5,55 м. з діаметром труби 7,4 см. та в приміщеннях підвалу довжиною 7,9 м. з діаметром труби 4,8 см. В підвалі транзитний трубопровід є утеплений, що зменшує його тепловтрати. Фотофіксація транзитних трубопроводів відображена на фото №13 і №18 в ілюстративній таблиці № 3 додатку № 1 до висновку. Дані транзитні трубопроводи не є системою опалення другого під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_3 та не використовуються для опалення досліджуваних приміщень та до них не під`єднані жодні прилади обліку та будь-які опалювальні прилади.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який був прийнятий Верховною Радою України 09.11.2017 року. Вказаним Законом виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію). У даному випадку таким суб`єктом є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Відповідно до ч.1 ст. 6 цього ж Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року за №830, передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Індивідуальний договір з власником житла вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку).

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). На офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» розміщено публічний типовий договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме зразок індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а відтак, враховуючи, що включно до жовтня 2016 року відповідачем здійснювалась оплата послуг і надалі послуги теплопостачання надавалися, між сторонами наявні договірні правовідносини.

Згідно з пунктами 1, 2 індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Такий договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства.

Суд наголошує, що факт відсутності фізично підписаного договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 639/10591/14-ц.

Разом із тим, відповідно до п.12 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання.

Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення системи індивідуального опалення в багатоквартирних житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), і Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 року № 169.

Як зазначено відповідачем в судовому засіданні та не заперечувалося представником позивача, квартира за адресою: АДРЕСА_4 , у якій проживає відповідач, відключена від системи центрального опалення.

Разом із тим, пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 року №630 (діяла до 01.05.2022) було передбачено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до п. 3 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, розподіл обсягів спожитих у будівлі/ будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням , вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частиною 6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання».

Відповідно до ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Пунктом 12 розділу IV Методики, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315, передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Згідно пункту 7 розділу IV вказаної Методики розрахунок обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби, проводиться незалежно від наявності опалювальних приладів у МЗК та допоміжних приміщеннях. Пунктом 38 постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Абзацом 6 пункту 14 зазначеної постанови КМУ №830 визначено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики №315.

Пунктом 24 постанови КМУ №830 від 21.08.2019 року визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Підпункт 13 пункту 45 вищевказаної постанови КМУ №830 передбачає, що індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 року у справі №311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Суд вважає, що відсутність приладів опалення в під`їзді №2 будинку АДРЕСА_3 , де розташовується квартира відповідача, не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування даного під`їзду та всього будинку. Так, згідно представленого самим же відповідачем висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №07/07-25 від 11.07.2025 року в під`їзді АДРЕСА_18 наявні 2 транзитні трубопроводи центрального опалення, які проходять з 3-го в 1-ий під`їзд, а саме на 4 поверсі будинку довжиною 5,55 м. з діаметром труби 7,4 см. та в приміщеннях підвалу довжиною 7,9 м. з діаметром труби 4,8 см. З наведеного слідує, що в загальних приміщеннях під`їзду №2, в якому мешкає відповідач, наявні трубопроводи теплопостачання, які дають тепловіддачу та забезпечують функціонування системи теплопостачання цілого будинку. А тому, відповідач як власник житла у багатоквартирному будинку зобов`язана нести витрати на загальнобудинкові потреби з опалення та витрати на абонентське обслуговування. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.11.2019 року у справі №357/4664/15-ц.

А тому, за наведених обставин підстав для звільнення відповідача від обов`язку з оплати послуг теплопостачання немає.

З приводу незгоди відповідача із здійсненим позивачем розрахунком заборгованості суд зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.09.2018 року у справі №522/7683/13-ц, саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості за житлово-комунальні послуги, заявленого стороною позивача - надавачем відповідних послуг.

Водночас у даному випадку відповідач всупереч вищенаведеному та вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України, заперечуючи позовні вимоги відсутністю підстав для нарахування та стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, не надала належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості по оплаті загальнобудинкових потреб на опалення та плати за абонентське обслуговування.

Стосовно покликань відповідача на факт скасування судового наказу про стягнення заборгованості з оплати за надані житлово-комунальні послуги суд зазначає, що за змістом ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Згідно із ч.3 ст.171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Як встановлено в ході розгляду справи, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.08.2024 року скасовано судовий наказ цього ж суду від 20.06.2024 року (справа № 465/4169/24) про стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача (стягувача) заборгованості за житлово-комунальні послуги. Вказана ухвала мотивована тим, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та, при цьому, закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, відтак відповідна заява боржника є підставою для скасування судового наказу.

Наведене слугує висновком, що дослідження обґрунтованості чи необґрунтованості вимог при скасуванні судового наказу не здійснювалося, позивач реалізував своє право на звернення до суду за захистом свого права у порядку позовного провадження, в якому оцінюються аргументи та докази сторін, а тому, факт скасування судового наказу не має правового значення для вирішення позовних вимог.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання слід задоволити в повному обсязі.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги в розмірі 6605 (шість тисяч шістсот п`ять) грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.04.2026 року.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Суддя Величко О.В.