Decision № 136267239, 05.05.2026, Ladyzhyn City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 212/1983/26

Провадження № 2/135/415/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

05.05.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року у розмірі 14 360 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 903655873, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого кредитодавець на засадах платності, строковості та зворотності перерахував грошові кошти на рахунок позичальника у загальному розмірі 4 000 грн.

ОСОБА_1 свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати платежів за їх користування належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

07 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/16, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/0225-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників.

04 серпня 2025 року сторони на виконання вказаного договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги за № 4, внаслідок чого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором кредиту, а саме непогашенням заборгованості ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, останній просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року у загальному розмірі 14 360 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 4 000 грн; відсотками - 8 360 грн та неустойкою - 2 000 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача 2 662 грн 40 коп. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву до суду не подав, заперечень проти позову та доказів погашення заборгованості не надав.

ІІ. Процесуальні дії у справі

01 квітня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Представник позивача Король В.А. в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами була надіслана відповідачу ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання, підтверджену матеріалами справи.

Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній». Інших відомостей про зміну місця проживання чи перебування відповідача, а також про наявність іншої поштової або офіційної електронної адреси матеріали справи не містять; повідомлень від відповідача з цього приводу до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення судової кореспонденції рекомендованим листом на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання такого повідомлення належним, оскільки подальше отримання або неотримання листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічний підхід висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (провадження № 11-268заі18), наголосивши, що належне повідомлення має місце у разі надсилання судового документа на дійсну (реальну) адресу особи. Крім того, у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 Верховний Суд дійшов висновку, що поштові відправлення, повернуті з позначкою «закінчення терміну зберігання» чи подібним формулюванням, вважаються належно врученими за умови їх надсилання на адресу реєстрації фізичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України учасники справи зобов`язані інформувати суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження), а за відсутності такої заяви судові документи надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає чи не перебуває.

За таких обставин суд доходить висновку, що шляхом направлення кореспонденції на зареєстровану адресу відповідача та отримання поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній» суд вчинив усі необхідні та достатні дії для належного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі та про її розгляд, що відповідає вимогам статей 128-131, 274, 280 ЦПК України та узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду.

ІІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення

Частина перша статті 280 ЦПК України передбачає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду чи повідомлень про поважні причини неявки не подавав, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав, доказів сплати заборгованості не надав.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин. Представник позивача у позовній заяві та у поданому згодом клопотанні просив розглянути справу за його відсутності та прямо не заперечував проти ухвалення заочного рішення, чим виконано умову пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України щодо згоди позивача на заочний розгляд.

За сукупності наведених обставин суд констатує наявність усіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов для ухвалення заочного рішення: відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, він у засідання не з`явився без поважних причин, відзив на позовну заяву не подав, позивач не заперечує проти заочного вирішення спору. У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в заочному порядку за правилами статей 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 ознайомився з паспортом споживчого кредиту на продукт «Смарт» (а.с. 3-6) та подав заявку на отримання кредитних коштів. У зазначеній заявці відповідач зазначив свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), номер телефону, адресу електронної пошти, фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , номер банківської картки для перерахування коштів (№ НОМЕР_2 ) та місце реєстрації/проживання (а.с. 31).

Того ж дня ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 903655873 (а.с. 7 - 18) у вигляді кредитної лінії, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі кредитного ліміту - 1 000 грн (перший транш) (п. 2.2.), строком на 30 днів (дисконтний період) до 24.11.2024 (п. 7.1.). У свою чергу, позичальник зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору. Строк дії договору - 5 років (п. 11.1.). Умовами договору також передбачено нарахування неустойки за порушення його умов (п.12.).

Позичальник підтвердив, що до укладення договору отримав від кредитодавця всю потрібну інформацію, передбачену законодавством України, зокрема вимоги, визначені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» та статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Надання інформації відбулося з дотриманням вимог законодавства, що забезпечує належне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 14.10 договору).

У подальшому сторони в період з 27 жовтня по 02 листопада 2024 року включно уклали ряд додаткових угод до кредитного договору № 903655873 від 25 жовтня 2024 року (а.с. 19-30), за умовами яких узгодили надання наступних траншів кредиту, збільшення строку кредитування та загального розміру наданого кредиту до 4 000 грн (27 жовтня 2024 року - 600 грн; 29 жовтня 2024 року - дві угоди по 500 грн; 30 жовтня 2024 року - 700 грн; 01 листопада 2024 року - 350 грн; 02 листопада 2024 року - 350 грн).

Кредитний договір № 903655873 та додаткові угоди до нього підписані відповідачем шляхом введення одноразових ідентифікаторів в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які були відправлені смс на зазначений йому номер мобільного телефону.

Кредитні кошти в загальній сумі 4 000 грн сімома траншами були перераховані через надавача платіжних послуг - АТ «ОТП Банк» на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 39-45) та копіями довідок за підписом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 32-38).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року, згідно з яким станом на 07 січня 2025 року загальна сума заборгованості становить 8 440 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 4 000 грн; відсотками - 2 440 грн та неустойкою - 2 000 грн (а.с. 46).

07 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/16, відповідно до умов якого перша сторона передає (відступає) другій стороні за плату право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі прав вимоги, за кредитними договорами, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 49-50).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 07 січня 2025 року, складеного до договору факторингу № МВ-ТП/16 від 07 січня 2025 року, ТОВ «Таліон плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року у загальному розмірі 8 440 грн (а.с. 50-51).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Таліон плюс» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року, згідно з яким станом на 04 серпня 2025 року загальна сума заборгованості становить 14 360 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 4 000 грн; відсотками - 8 360 грн та неустойкою - 2 000 грн (а.с. 47-48).

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01, відповідно до умов якого перша сторона передає (відступає) другій стороні за плату право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі прав вимоги, за кредитними договорами, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 54-58). ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало відповідну плату за набуття права вимоги згідно з платіжною інструкцією (а.с. 59).

04 серпня 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підписано реєстр прав вимоги № 4 до договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року у загальному розмірі 14 360 грн, що підтверджужться відповідним витягом (а.с. 60).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надав доказів належного виконання зобов`язань перед первісним кредитором.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Укладення електронного договору про споживчий кредит

Загальні вимоги до чинності правочину визначено статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним та відповідати їхній внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена прямо, але одна зі сторін чи інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається й виконується у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний електронний документ з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, вважається оригіналом такого документа.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення до нього. За умови надання доступу до таких документів їх включення не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положення статті 12 зазначеного Закону передбачають, що електронний правочин вважається підписаним у разі використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи іншого засобу), що дозволяє ідентифікувати користувача; аналога власноручного підпису (факсиміле) - за письмовою згодою сторін.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Суд встановив, що 25 жовтня 2024 року відповідач у власному особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» добровільно та усвідомлено подав заявку на отримання кредиту. Ця електронна заявка зберігається в особистому кабінеті відповідача на сайті позикодавця. Після подання заявки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надіслало відповідачу одноразовий цифровий код (ідентифікатор) на його мобільний телефон. Введення відповідачем цього одноразового пароля слугувало підтвердженням акцепту - згоди на укладення кредитного договору № 903655873 від 25 жовтня 2024 року в електронній формі. Отже, між відповідачем та первісним кредитором було укладено електронний кредитний договір на умовах, відображених у файлах особистого кабінету (текст договору). Аналогічним чином сторонами було укладено додаткові угоди до вказаного кредитного договору.

Відповідно до законодавства України, оформлення споживчого кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в письмовій (традиційній) формі власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору відповідач отримав проєкт кредитного договору з усіма додатками в електронному вигляді та ознайомився з його умовами і Правилами надання позики ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», розміщеними на сайті кредитодавця. Це відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець завчасно надає споживачу повну інформацію для прийняття ним обґрунтованого рішення (зокрема, безоплатно надається паспорт споживчого кредиту у визначеній законом формі). Отже, відповідач мав можливість повно і належно ознайомитися з умовами надання кредиту до моменту укладення договору, що підтверджує усвідомленість його волевиявлення. Згідно з умовами самого кредитного договору та додаткових угод до нього, вони містять усі істотні умови та укладені у спосіб та формі, що відповідають вимогам закону. Договором прямо передбачено, що визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих його частин або додатків (включно з Правилами) не тягне недійсності чи неукладеності всього договору в цілому. Отже, електронний договір є юридично чинним і обов`язковим для сторін.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (кодом) по суті є різновидом удосконаленого електронного підпису. Він полягає у використанні алфавітно-цифрового коду, надісланого підписантові через засоби зв`язку (SMS, електронну пошту тощо), для підтвердження волі укласти договір. Такий спосіб автентифікації широко застосовується, зокрема, у сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів за допомогою ЕПОІ неодноразово підтверджувалася в судовій практиці. Так, у постанові Верховного Суду у справі №?524/5556/19 від 12.01.2021 зроблено висновок, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення: договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний згідно зі ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічну правову позицію щодо можливості укладення цивільних правових договорів в електронній формі висловлено у постанові ВС від 16.12.2020 у справі №?561/77/19, де зазначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України), а будь-який договір, укладений на підставі ЦК або ГК України, може мати електронну форму і вважається укладеним у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, доки судом не встановлено іншого. Будь-які дані про оспорення чи нікчемність кредитного договору відсутні, а тому презумпція його чинності не спростована. Отже, всі права та обов`язки сторін за договором підлягають захисту і виконанню на загальних підставах.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було належним чином укладено кредитний договір № 903655873 від 25 жовтня 2024 року та додаткові угоди до нього на умовах, визначених сторонами в електронній формі. На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять документи, за якими відповідачу були перераховані кредитні кошти декількома траншами (сума 4?000 грн) на вказаний ним банківський рахунок. Переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника.

Відповідач отримав обумовлені договором кошти, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.

Відступлення права вимоги (заміна кредитора)

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Позивач на підтвердження набуття права вимоги за спірним зобов`язанням суду надав: копію договору факторингу № МВ-ТП/16 від 07 січня 2025 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», копію договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а також копію відповідних витягів з реєстру прав вимоги до зазначених договорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів того, що вказані договори факторингу визнано недійсними, матеріали справи не містять; стороною відповідача таких доказів суду не надано. За відсутності спростування презумпції правомірності цих правочинів суд виходить із того, що договори факторингу є чинними, а права вимоги за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року правомірно перейшли від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», а потім до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в обсязі й на умовах, що існували на момент відступлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитодавця за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року та має право звертатися до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача як з боржника за цим договором.

Розрахунок заборгованості та доказування її розміру

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення, суд з`ясовує, чи мали місце обставини, на які посилалися сторони, та якими доказами вони підтверджуються, а також встановлює інші фактичні дані, що мають значення для вирішення спору, і докази на їх підтвердження.

Звертаючись із позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року у розмірі 14 360 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 4 000 грн; відсотками - 8 360 грн та неустойкою - 2 000 грн.

Відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 4 000 грн. Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» матеріали справи не містять.

Надані позивачем розрахунки заборгованості свідчать, що станом на визначені в цих документах дати загальна сума боргу за договором становить 14 360 грн, у тому числі сума основного боргу та нараховані відсотки, і такий розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору та рухом коштів за ним. Із розрахунків також убачається, що відповідач здійснював окремі платежі в рахунок погашення заборгованості, однак вони не призвели до повного виконання зобов`язань і не спростовують наявності заявленої до стягнення суми боргу.

Із розрахунку заборгованості, який наданий ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що останнім здійснено нарахування заборгованості по відсоткам. Водночас згідно із умовами договору факторингу № МВ-ТП/16 від 07 січня 2025 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло, зокрема, право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.

Відповідач не подав до суду власного розрахунку заборгованості, не навів конкретних заперечень щодо правильності чи повноти розрахунку позивача та не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення боргу чи інший його розмір. За усталеною практикою Верховного Суду, за відсутності спростування розрахунку заборгованості з боку позичальника та за наявності документального підтвердження нарахувань і руху коштів, такий розрахунок може бути покладений судом в основу судового рішення.

За сукупністю наведеного суд доходить висновку, що позивач належно підтвердив документами розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року, факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань знайшов об`єктивне підтвердження, а доводи та розрахунок позивача відповідачем не спростовано.

Щодо вимоги про стягнення неустойки

Водночас пред`являючи вимоги про погашення кредиту позивач просить окрім заборгованості за основною сумою боргу та відсотками стягнути з відповідача 2 000 грн заборгованості за неустойкою.

Суд ураховує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Умовами кредитного договору № 903655873 від 25 жовтня 2024 року передбачено нарахування неустойки за порушення його умов (п.12.).

Водночас відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1)в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

За таких обставин позов в частині стягнення з відповідача 2 000 грн заборгованості за неустойкою задоволенню не підлягає.

Висновки

З огляду на викладене та з урахуванням невиконання відповідача ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 360 грн, що складається із заборгованості за: тілом кредиту - 4 000 грн та відсотками - 8 360 грн. В іншій частині, а саме в стягненні 2 000 грн заборгованості за неустойкою, позов задоволенню не підлягає.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Судом установлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 20.01.2026 (а.с. 74).

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов задоволено частково - у розмірі 12 360 грн із заявлених 14 360 грн, що становить 86,07% від суми позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 291 грн 53 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Решту судового збору в сумі 370 грн 87 коп. слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 903655873 від 25 жовтня 2024 року у розмірі 12 360 (дванадцять тисяч триста шістдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 291 (дві тисячі двісті дев`яносто одну) грн 53 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Київська область, 07400, ЄДРПОУ 35625014;

- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; як внутрішньо переміщена особа взятий на облік та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 05.05.2026.

Суддя