Court ruling № 136252280, 29.04.2026, Ternopil District Administrative Court

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/3731/24

29 квітня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої Подлісної І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №500/3731/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 скасовано та ухвалено нове, яким:

- визнано протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Тернопільській області щодо не проведення індексації пенсії Позивачу з 12.12.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 1,197, та з 01.03.2024, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 1,0796;

- зобов`язано ГУ ПФУ у Тернопільській області провести щорічну індексацію пенсії за віком Позивачу шляхом її перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 12.12.2023 у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити ОСОБА_1 проіндексований розмір пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.

11 березня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою суду від 12.03.2026 призначено дану заяву до розгляду в судовому засіданні, яке відбудеться 24 березня 2026 року о 12:00 год.

Представником відповідача надіслано 23.03.2026 додаткові пояснення у справі, просив відмовити в задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

Ухвалою суду від 24.03.2026 відкладено розгляд заяви про встановлення судового контролю на 29.04.2026 о 11:00 год.

Представник заявника в судовому засіданні підтримала заяву про встановлення судового контролю та просила її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив проти задоволення заяви про встановлення судового контролю.

В даному судовому засіданні за спільною згодою сторін здійснено перехід до подальшого розгляду справи за правилами письмового провадження.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Тернопільській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №500/3731/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 скасовано та ухвалено нове, яким:

визнано протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Тернопільській області щодо не проведення індексації пенсії Позивачу з 12.12.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 1,197, та з 01.03.2024, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 1,0796;

зобов`язано ГУ ПФУ у Тернопільській області провести щорічну індексацію пенсії за віком Позивачу шляхом її перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 12.12.2023 у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити ОСОБА_1 проіндексований розмір пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.

Водночас, вказана постанова суду апеляційної інстанції станом на день подання цієї заяви Відповідачем не виконана.

Представник Позивача звернувся з адвокатським запитом до Відповідача щодо надання інформації про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №500/3731/24.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у відповідь на запит щодо надання інформації про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 листом від 27.01.2026 №1900 0303-8/4060 повідомив, що оскільки розмір пенсії за віком ОСОБА_1 визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2019-2021 роки - 10846,37 грн., який є вищим за той показник, який застосовувався при індексації пенсії у 2023 - 2024 роках, тому проводити перерахунок пенсії на виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2025 року у справі №500/3731/24 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески , та який враховується для обчислення пенсії з 12.12.2023 - 7405,03 грн., з 01.03.2024 - 7994,47 грн. не доцільно.

Враховуючи відповідь Відповідача щодо виконання рішення суду, Позивача фактично повідомлено, що після проведеного перерахунку на виконання постанови у справі №500/3731/24 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії Позивача, становитиме 3764,40 грн. і саме цей показник буде збільшуватись на відповідні коефіцієнти. Натомість на даний час розмір пенсійної виплати Позивача визначений з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії у 2022 році - 10 846,37 грн.

Таким чином, станом на день подання цієї заяви Відповідач взагалі не виконує постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №500/3731/24.

При вирішенні спору судом у постанові встановлено, що розмір пенсії Позивача обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки (10 846,37 грн) і суд дійшов до висновку, що Відповідач протиправно відмовився проводити перерахунок пенсії Позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197, установлений Постановою КМУ № 168, починаючи з 01.03.2023, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, установлений Постановою КМУ № 185, починаючи з 01.03.2024, установивши натомість доплату в розмірі по 100 грн відповідно.

З огляду на встановлені обставини, судом за результатами розгляду справи зобов`язано Відповідача здійснити індексацію пенсії Позивача з 01.03.2023, 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Водночас індексацію пенсії Позивача станом на день подання цієї заяви Відповідач не здійснив так, як про це зазначено у судовому рішенні.

Відповідь Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 3764,40 грн повністю суперечить як самій постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №500/3731/24, так і Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру пенсії використовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Нормами ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що індексація пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Позивачу, як і було встановлено судом, призначена пенсія виходячи із показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №500/3731/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити індексацію пенсії Позивачу з 01.03.2023, 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2023 у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, та у зв`язку зі вказаним провести перерахунок і виплату пенсії.

Тобто у вказаному судовому рішенні суд дійшов чітко висновку про необхідність збільшення того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії саме Позивача при її призначенні (за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн.).

Жодних висновків щодо зменшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався при призначенні пенсії Позивача і який підлягає збільшенню на відповідні коефіцієнти індексацій, чи заміни його на показник середньої заробітної плати, який застосовувався для призначення пенсії у 2017 році (за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн) судом висловлено не було.

Отже, відповідно до висновків суду, викладених у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №500/3731/24 індексація пенсії Позивачу повинна здійснюватися шляхом підвищення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 10 846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197, установлений Постановою КМУ № 168, починаючи з 01.03.2023, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, установлений Постановою КМУ № 185, починаючи з 01.03.2024.

Таким чином, на виконання постанови суду апеляційної інстанції розмір пенсії Позивача повинен визначатися із проіндексованого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі:

- 12983,10 грн з 01.03.2023 - з розрахунку 10846,37*1,197, де 10846,37- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки; 1,197 - коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168);

- 14016,56 грн з 01.03.2024 - з розрахунку 10846,37*1,197*1,0796, де 10846,37- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки; 1,197 - коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168; 1,0796 - коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185).

Відповідач не враховує висновки суду, зокрема, що положення статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 не містять застережень, що пенсії призначені пізніше 2019 року підлягають індексації виходячи з показника середньої заробітної станом на 1 жовтня 2017 року.

Тобто, рішення залишається не виконаним в повному обсязі, що є підставою звернення до суду для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Розглянувши подану заяву про встановлення судового контролю та матеріали адміністративної справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_1 проти України від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1)зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2)накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Керуючись статтями 243,248, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №500/3731/24.

Зобов`язати ГУ ПФУ у Тернопільській області подати звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №500/3731/24 у двохмісячний строк, з моменту отримання даної ухвали.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 29 квітня 2026 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.